Олександр (Немоловський)

Митрополит Олександр (в миру Олекса́ндр Олексі́йович Немоло́вський; * 30 серпня (11 вересня) 1876(18760911), село Гульськ, Волинська губернія — † 11 квітня 1960, Брюссель, Бельгія) — митрополит (від 1959), громадський і церковний діяч.

Митрополит Александр
Псевдо Олександр Олексійович Немоловський
Народився 11 вересня 1876(1876-09-11)
Гульськ, Новоград-Волинський повіт, Волинська губернія, Російська імперія
Помер 11 квітня 1960(1960-04-11) (83 роки)
Брюссель, Бельгія
Національність українець
Діяльність церковний діяч, публіцист
Відомий завдяки антифашист
Alma mater Санкт-Петербурзька духовна академія
Суспільний стан духовенство
Титул митрополит
Посада митрополит і єпископ
Конфесія православний

Біографія ред.

Народився у селі Гульськ на Волині в родині священика.

У 1901 році закінчив Санкт-Петербурзьку духовну академію зі ступенем кандидата богослов'я. В тому ж році з обітницею целібату ректором СПбДА єпископом Ямбурзьким Сергієм рукоположений на ієрея і направлений для служіння в США у Катасакво-Філадельфійский прихід.

З 1905 по 1909 рік був ієреєм у Редінгу (штат Пенсільванія) і Джерсі-Сіті (штат Нью-Йорк). Був редактором україномовної газети «Світло», брав дієву участь у публічних диспутах про віру з греко-католиками. На початку 1909 року зведений у сан протоієрея.

6 листопада 1909 прийняв чернечий постриг. З 8 листопада — архімандрит. А 15 листопада митрополитом Санкт-Петербурзьким і Ладозьким Антонієм рукоположений на єпископа. Архієрейська хіротонія відбувалася у Олександро-Невській лаврі в Санкт-Петербурзі. Був єпископом Аляскинським, вікарієм Американської і Алеутській єпархії (19091916), єпископом Канадським (19161918), Американським і Алеутським (19181921).

З 1920 року входить в, так звану «євлогіанську групу», очолювану митрополитом Євлогієм (Георгієвським), який відмовився приєднуватися до декларації митрополита Сергія про визнання Радянського уряду, відкрито заявляв про гоніння на церкву в СРСР, служив панахиди за жертвами революції[1].

У 1921 році виїхав з Америки в Константинополь. Служив єпископом в Андріївському скиті на Афоні. Разом з митрополитом Євлогієм був прийнятий в юрисдикцію Константинопольського Патріархату. З 1928 року — настоятель Свято-Миколаївського собору у Брюсселі. 11 грудня 1936 року патріархом Веніаміном рукоположений на архієпископа Брюссельського і Бельгійського.

Під час Другої світової війни, після окупації Бельгії німецькими військами, архієпископ Олександр виступив проти окупантів. 4 листопада 1942 року після літургії був арештований гестапо «за антигітлерівські виступи» і доставлений до Берліна, де утримувався в тюрмі гестапо. Після різкого погіршення стану здоров'я в'язня та завдяки клопотанням митрополита Берлінського і Німецького Серафима (Ляде) Олександр був переданий останньому на поруки та перебував під наглядом у Російському будинку пристарілих в берлінському районі Тегель до захоплення Берліна радянськими військами.

У 1945 році архієпископ Олександр (як і митрополит Євлогій) возз'єднався з Московським патріархатом і був призначений керуючим Берлінської і Бельгійської єпархії. В 1946 році відвідав СРСР — був у Москві і Києві. Свої враженні від поїздки відобразив у статті в «Журналі московського патріархату»[2].

З листопаду 1948 року — архієпископ Брюссельський і Бельгійський. 28 листопада 1959 зведений в сан митрополита.

Помер 11 квітня 1960 року в Брюсселі. Похований на Іксельскому кладовищі міста.

Примітки ред.

  1. Протоиерей Сергий Щукин. Краткая история Русской Православной Церкви за границей. 1922—1972 [Архівовано 21 січня 2012 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. Александр (Немоловский), еп. Что мои глаза видели в Москве и Киеве в течение 15 дней // ЖМП. 1946. № 10. С. 17-25. (рос.)

Література ред.

  • Мануил (Лемешевский В. В.), митр. Русские православные иерархи периода с 1893 по 1965 гг. (включительно). Erlangen, N. Y. 1979—1989. Т.1 С. 74—75.
  • Казем-Бек А. Знаменательный юбилей. (К полувековому служению архиеп. Брюссельского и Бельгийского Александра в архиерейском сане) // ЖМП. 1959. № 11. С. 13—16

Посилання ред.