Михалківці (Хмельницький район)
Михалківці — село в Україні, у Розсошанській сільській громаді Хмельницького району Хмельницької області. Розташоване за 32 км від районного центру і за 10 км від залізничної станції Богданівці на лінії Жмеринка—Хмельницька. Населення становить 295 осіб.
| село Михалківці | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Хмельницька область |
| Район | Хмельницький район |
| Громада | Розсошанська сільська громада |
| Основні дані | |
| Населення | 295 |
| Площа | 1,755 км² |
| Густота населення | 193,73 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 32125 |
| Телефонний код | +380 3853 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°17′23″ пн. ш. 27°07′33″ сх. д. / 49.28972° пн. ш. 27.12583° сх. д.Координати: 49°17′23″ пн. ш. 27°07′33″ сх. д. / 49.28972° пн. ш. 27.12583° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
324 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 31362, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, с. Розсоша, вул. Центральна, 4 |
| Карта | |
  Михалківці | |
 Михалківці | |
| Мапа | |
| |
Історія ред.
За два кілометри від Михалківців знайдені сліди давнього поселення з фрагментами кераміки і обмазки. Біля села є два недосліджені кургани.[1]
За адміністративним поділом у 16 ст. село належало до Кам'янецького повіту.
У ХІХ ст. входило до складу Шаравської волості Проскурівського повіту (на пограниччі з Летичівським) Подільської губернії.
Костел парафіяльний був побудований 1714 року з дерева.
У ХІХ ст. село належало поміщикам Гавронським і Завадським. У 1863 році Михайло Завадський продав маєток Марковському.
У 1860 р. стараннями священника Качоровского збудовано новий мурований костел на честь Непорочного Зачаття Діви Марії.
У 1885 році село налічувало 105 домів, 700 мешканців. У ньому знаходились парафіяльний костел (2038 парафіян), православна церква на честь св. Параскеви (624 парафіянина), великий фруктовий сад з різноманітними видами фруктів.
До римо-католицької парафії села належали навколишні села — Михалковецька Слобідка, Баламутівка, Івашківці, Колибань (в ній була каплиця), Монастирок, Лука, Казімірек (Виноградівка), Свинне (тепер Лугове).[2] Метричні книги частково (1835 - 1841 та ін.) зберігаються у ДАЖО Фонд 178/51[3]
Станом на 1971 р. у селі проживала 751 особа. Існував колгосп «Перемога», напрямки-землеробство, тваринництво, рибництво, бджільництво. Знаходились восьмирічна школа, клуб, бібліотека; медичний пункт, майстерня побутового обслуговування[4].
У наш час село стало відоме прикладом екуменічного співслужіння двох релігійних громад-римо-католицької та православної (ПЦУ)[5].
13 вересня 2017 року шляхом об'єднання Баламутівської, Виноградівської та Монастироцької сільських рад Ярмолинецького району була утворена Баламутівська сільська об'єднана територіальна громада, до складу якої входять 7 сіл: Баламутівка, Виноградівка, Іванківці, Лугове, Михалківці, Монастирок та Слобідка. 2020 року громада увійшла до складу Розсошанській сільській громаді.
Відомі люди ред.
У Михалківцях народився український і польський композитор і піаніст Михайло Адамович Завадський(1828—1887).
Примітки ред.
- ↑ Археологія та стародавня історія Ярмолинецького району. Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр) . Архів оригіналу за 22 жовтня 2021. Процитовано 19.04.2019.
- ↑ Filip Sulimierski i Władysław Walewski (1885). Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich (пол) . Warszawa. с. T. VI : Malczyce — Netreba, с.298-299. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 19 квітня 2019.
- ↑ Зведений каталог метричних книг (PDF) (укр) . Житомир. с. 57. ISBN 978-966-690-107-4.
- ↑ Мехеда М. І. , Гаврик Ю. О., Галай Д. М. , Гарнага І. В., Главак Т. В. , Гуменюк С. К., Ігнатов О. С. , Коваленко Л. А., Копилов А. О., Ланевський В. П., Мещишин А. І., Олійник Л. В., Соколяненко В. В., Степенко О. Д., Суровий А. Ф., Тищенко В. І. Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Хмельницька область (укр) . Київ: Голов. ред. УРЕ АН УРСР. с. 671.
{{cite book}}:|access-date=вимагає|url=(довідка) - ↑ Моісеєнко, Валентина (24 січня 2011). Екуменізм у хмельницькому селі. ВВС Україна (укр) . Процитовано 19.04.2019.
Джерела ред.
- Kazimirek // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 936. (пол.)
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |