Лодій Петро Дмитрович

(1764-1829)

Петро Дмитрович Лодій (4 (15) травня 1764(17640515), с. Збой, Земплінський комітат, Угорське королівство — 10 (22) червня 1829, Санкт-Петербург, Російська імперія) — український філософ, письменник, поет, правник, педагог.

Лодій Петро Дмитрович
Народився 4 травня 1764(1764-05-04)
Збой, Земплінський комітат, Угорське королівство
Помер 10 (22) червня 1829 (65 років) або 11 червня 1829(1829-06-11)[1] (65 років)
Санкт-Петербург, Російська імперія
Національність русин
Діяльність філософ
Alma mater юридичний факультет Львівського університету
Галузь філософія
Заклад філософсько-юридичний факультет Санкт-Петербурзького Імператорського університету
Батько Дмитро Лодій

Життєпис ред.

Народився у с. Збой, Земплінського комітату, Угорського королівства (нині — Округ Снина, Пряшівський край, Словаччина). Походив з родини священика Дмитра Лодія. Початкову освіту здобув у Мукачеві, потім навчався у гімназії у Великому Варадині (нині — Орадя, Румунія), Ужгородській богословській семінарії.

У 1787 році закінчив Львівський університет, де згодом був професором логіки, метафізики й моральної філософії. З 1802 року — професор філософії, чистої та прикладної математики в Ягеллонському університеті у Кракові. У 1803 році, після заснування у Санкт-Петербурзі головного педагогічного інституту, запрошений його керівництвом на кафедру логіки, метафізики і моральної філософії, де викладав теоретичну та практичну філософію.

З 1819 року (після перетворення інституту на університет) — професор його філософсько-юридичного факультету, де викладав загальне (приватне, публічне, державне, народне) та кримінальне право. Обіймав також посади інспектора над класами шляхетних дівчат та інспектора Комерційного училища у Санкт-Петербурзі. Помер у Санкт-Петербурзі 22 червня 1829 року.

Філософія ред.

У своїх філософських поглядах розвивав ідеї Х. Вольфа та його послідовника Х. Баумейстера. Працю останнього «Настанови любомудрія повчального» у 1790 році переклав українською мовою. Відстоював з деїстичних позицій ідеї матеріалістичного сенсуалізму. Одним з перших піддав критиці вчення І. Канта з матеріалістичних позицій. Лодій критикував також погляди Д. Берклі, Д. Юма та Ф. Шеллінга. Не відкидав ідеї існування у світі божественного начала, однак засуджував спроби підпорядкування науки й філософії церкві. У 1810 році переклав російською мовою працю Л.—А. Фейєрбаха «Кримінальне право».

Поезія ред.

Як поет виступив з двома панегіричними поемами, написаними староукраїнською книжною мовою: «Ономастикон превелебнішому господину Миколаю Скородинському» (1790), присвячений львівському єпископському наміснику, й «Ономастикон превелебнішому господину Антонію Ангеловичу» (1791), присвячений львівському каноніку. Поряд із суто панегіричним змістом прославляв у поемах розвиток освіти рідною мовою, передбачав розквіт в України науки та мистецтва.

Наукові праці ред.

  • «Логічні настанови до пізнання і розрізнення істинного та хибного» (1815 рік).
  • «Теорія загальних прав, що містить у собі філософське вчення про загальне державне право» (1828 рік).

Вшанування ред.

На честь Петра Лодія 1993 року у Львові названа вулиця (місцевість Великі Кривчиці)[2].

Примітки ред.

  1. Dr. Constant v. Wurzbach Lodij, Peter // Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich: enthaltend die Lebensskizzen der denkwürdigen Personen, welche seit 1750 in den österreichischen Kronländern geboren wurden oder darin gelebt und gewirkt habenWien: 1856. — Vol. 15. — S. 367.
  2. Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. XIII—XX століття. — Львів : Світ, 2001. — С. 36. — 500 прим. — ISBN 966-603-115-9.

Джерела та література ред.