Ку́рячі Ло́зи — село в Україні, у Кривоозерській селищній громаді Первомайського району Миколаївської області. Населення становить 1698 осіб.

село Курячі Лози
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Первомайський район
Громада Кривоозерська селищна громада
Код КАТОТТГ UA48080090100010027
Основні дані
Засноване 1762
Населення 1698
Площа 4,001 км²
Густота населення 424,39 осіб/км²
Поштовий індекс 55120
Телефонний код +380 5133
Географічні дані
Географічні координати 48°05′00″ пн. ш. 30°20′42″ сх. д. / 48.08333° пн. ш. 30.34500° сх. д. / 48.08333; 30.34500Координати: 48°05′00″ пн. ш. 30°20′42″ сх. д. / 48.08333° пн. ш. 30.34500° сх. д. / 48.08333; 30.34500
Середня висота
над рівнем моря
168 м
Місцева влада
Адреса ради 55100, Миколаївська обл., Первомайський р-н, смт Криве Озеро, вул. 1 Травня, 15
Карта
Курячі Лози. Карта розташування: Україна
Курячі Лози
Курячі Лози
Курячі Лози. Карта розташування: Миколаївська область
Курячі Лози
Курячі Лози
Мапа
Мапа

CMNS: Курячі Лози у Вікісховищі

Біля села розташоване заповідне урочище «Курячі Лози».

Історія ред.

В окрузі знайдені клади і поселення IV тис. до н. е. (трипільська культура) і епохи пізньої бронзи (кінець II тис. до н. е.).

Вперше село згадується в документах Подільської єпархії в 1762 році. Назва села ймовірно пов'язана з густими зарослями верболозу де були гнізда диких курей.

У XVIII ст. землі сучасної Миколаївщини починають активно освоюватись під захистом Війська Запорізького — одночасно і поряд засновуються зимівники, місце проживання, реєстрових, військових козаків і звичайні села, місце проживання, вільних козаків, козаків-селян, козаків-хліборобів, втікачів від польського гніту.

Саме такі вільні селяни-козаки-хлібороби, втікачі від панського гніту з Поділля і Київщини і заснували село Курячі Лози як навколишні сіле, зимівники і хутори. Дуже швидко у села об'явився володар — князь Любомирський, який спочатку надавав їм певні пільги, але з часом вони потрапили у повну залежність (3-4 дні панщини, різні повинності, натуральний і грошовий чинш).

В 1784 році згадано 60 дворів і 406 жителів. Північно-східна частина села, аж до встановлення радянської влади називалась Адамівкою.

В 1914 році в селі проживало більш ніж 2500 чоловік.

У 20 сторіччі село дуже постраждало внаслідок Голодомору 1932—33 рр. та репресій 1937—38 рр.

Населення ред.

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:

Мова Відсоток
українська 98,06%
російська 1,24%
інші/не визначилися 0,70%

Відомі односельці ред.

Джерела ред.

  1. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних