Жеґестів
Жеґе́стів (пол. Żegiestów) — село в Польщі, на Лемківщині, у гміні Мушина Новосондецького повіту Малопольського воєводства. Населення — 1031 особа (2011[1]).
Село
.jpg) Координати 49°22′59″ пн. ш. 20°48′00″ сх. д. / 49.38333000002777595° пн. ш. 20.8000000000277793787972769° сх. д.Координати: 49°22′59″ пн. ш. 20°48′00″ сх. д. / 49.38333000002777595° пн. ш. 20.8000000000277793787972769° сх. д.
|
Розташування ред.
Село розміщене на кордоні зі Словаччиною — на протилежному західному березі Попраду лежить село Сулин Пряшівського краю Старолюбовняського округу. На північ розташоване село Верхомля Велика, на схід — Злоцьке. Знаходиться на території Попрадського ландшафтного парку, при воєводській дорозі № 971 і при залізничній лінії № 96.
Історія ред.
Село Жеґестів було закріпачене 26 липня 1575 році єпископом Франциском Красінським, хоча відповідно до тодішнього права мешканці ще на 20 років були звільнені від усіх сплат, чиншів і податків. До 1781 року село належало до маєтностей краківських єпископів, далі — австрійського цісаря. Уже в XVII ст. була зведена церква.
В 1846 р. Якуб Ігнацій Медвецький викупив землі в долині Щавного потоку довкола джерела мінеральної води і розпочав будівництво перших пансіонатів і лазень, більшість пацієнтів прибували зі Словаччини.
Урочисте відкриття цісарем залізниці Тарнів-Плавеч з перестанками Жеґестів і Жеґестів-Здрій 28 липня 1876 року спричинило подальший ріст курорту. Для залізниці довелося збудувати тунель у Жеґестові, під час будівництва в обвалі загинуло 126 будівельників, а тунель довелося прокласти в обхід небезпечної ділянки. Дарма що було чимало випадків каліцтв і загибелі та використання місцевого населення тільки для грубої фізичної праці, охочих до праці не бракувало, бо оплата забезпечувала безбідне існування родини на багато років наперед.
З листопада 1918 по січень 1920 село входило до складу Лемківської Республіки.
До середини XX ст. в регіоні переважало лемківське населення. У 1939 році з 1130 жителів села — 930 українців, 190 поляків і 10 євреїв.[2] До 1945 р. в селі була греко-католицька парафія Мушинського деканату (до неї належала також дочірня церква в селі Зубрик), була мурована в 1920 р. церква святого Архангела Михаїла, метрики велися з 1780 р.[3]
Після Другої світової війни Лемківщина, попри сподівання лемків на входження в УРСР, була віддана Польщі, а корінне українське населення примусово-добровільно вивозилося в СРСР. Згодом, у період між 1945 і 1947 роками, у цьому районі тривала боротьба між підрозділами УПА та радянським військами. З тих, хто вижив, 1947 року під час Операції Вісла 67 були ув'язнені в концтаборі Явожно або депортовані на понімецькі землі Польщі[4], залишені були 42 українці (члени змішаних родин).
Пам'ятки ред.
- Численні пансіонати і санаторії
Демографія ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 510 | 130 | 330 | 50 |
| Жінки | 521 | 135 | 288 | 98 |
| Разом | 1031 | 265 | 618 | 148 |
Примітки ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жеґестів
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 55 — Вісбаден, 1983. — 205 с.
- ↑ Шематизм греко-католицького духовенства апостольської Адміністрації Лемківщини, с. 89-90 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 24 червня 2016.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок. Архів оригіналу за 30 липня 2017. Процитовано 16 червня 2017.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
.
Див. також ред.
- Żegiestów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1895. — Т. XIV. — S. 757. (пол.)(пол.)
- Apokryf Ruski [Архівовано 15 червня 2020 у Wayback Machine.](пол.)
|
Це незавершена стаття про Малопольське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |