Елізабет Маркштайн
| Елізабет Маркштайн | |
|---|---|
| нім. Elisabeth Markstein | |
|
| |
| Ім'я при народженні | нім. Elisabeth Koplenig[1] |
| Псевдо | Anna Peturnig[1] |
| Народилася |
18 квітня 1929[2][1] Відень, Перша Австрійська Республіка[2][1] |
| Померла |
15 жовтня 2013[2][1] (84 роки) Відень, Австрія[2][1] |
| Країна |
 Австрія |
| Діяльність | перекладачка, мемуаристка, письменниця, усна перекладачка, славістка |
| Alma mater | Віденський університет |
| Науковий ступінь | докторський ступінь[2] |
| Знання мов | німецька[3][4] |
| Партія | Комуністична партія Австрії |
| Батько | Johann Koplenigd |
| Мати | Hilde Koplenigd |
| У шлюбі з | Heinz Marksteind |
| Нагороди | |
Елізабет Маркштайн (нім. Elisabeth Markstein, уродж. Елізабет Копленіг (Elisabeth Koplenig); 18 квітня 1929, Відень — 15 жовтня 2013, Відень) — австрійська славістка, перекладачка і літераторка.
Біографія ред.
Елізабет Маркштайн — дочка австрійського політика-комуніста Йоганна Копленіга і його дружини, історика Хільди Копленіг. У 1933 році батьки Елізабет були змушені перейти на нелегальне становище після заборони діяльності Комуністичної партії Австрії. Дитинство дівчинки пройшло в Празі та Швейцарії, а з 1936 року — в Москві, де, як і багато інших політичних емігрантів, Копленіги проживали в готелі «Люкс». Влітку 1945 року Елізабет разом з батьками повернулася до Австрії, проте, щоб отримати атестат зрілості, їй довелося повернутися для складання іспитів у Москву.
Маркштайн вивчала слов'янознавство в Москві і у Віденському університеті. У 1953 році захистила дисертацію, присвячену творчості Максима Горького і соціалістичного реалізму. Підтримувала зв'язки з радянськими дисидентами та емігрантами, за що в 1968 році була виключена з Комуністичної партії Австрії. Отримала заборону на в'їзд до СРСР після того, як стало відомо, що вона потайки вивезла з країни листи Олександра Солженіцина. Її симпатії до Радянського Союзу остаточно зникли після придушення Празької весни 1968 року.
Починаючи з 1966 року, Елізабет Маркштайн викладала перекладознавство і слов'янознавство у Відні, Інсбруку, Ґраці та Остіні. Разом зі своїм колегою Ернстом Вальтером займалася перекладом на німецьку мову головного твору Солженіцина «Архіпелаг ГУЛАГ» (під псевдонімом Anna Peturnig). Разом з Феліксом Філіпом Інгольдом випустила книгу «Про Солженіцина», перекладала роман «Гравець» Ф. М. Достоєвського, твори Лева Копелева та спогади його дружини Раїси Орлової.
Включена Солженіциним у список його таємних помічників[5].
Елізабет Маркштайн перебувала в дружніх відносинах із Генріхом Беллем і була знайома з Йосипом Бродським, М. С. Хрущовим і В. М. Молотовим.
За свою перекладацьку роботу удостоїлася декількох нагород, в тому числі Державної премії Австрії в галузі літературного перекладу. У 2010 році опублікувала власні мемуари «Москва набагато красивіша, ніж Париж. Життя між двома світами».
Елізабет Маркштайн майже 60 років була заміжня за письменником Гайнцем Маркштайном. У подружжя народилося три дочки, дві з яких померли молодими.
Твори ред.
- Moskau ist viel schöner als Paris. Leben zwischen zwei Welten. Milena, Wien 2010 ISBN 978-3-85286-191-3.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж Starek J. Biografien bedeutender österreichischer Wissenschafterinnen. »Die Neugier treibt mich, Fragen zu stellen« / Hrsg.: I. Korotin, N. Stupnicki — Böhlau Verlag, 2018. — S. 586–587. — ISBN 978-3-205-20238-7 — doi:10.7767/9783205205883
- ↑ а б в г д е Deutsche Nationalbibliothek Record #136644155 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://plus.si.cobiss.net/opac7/conor/107076195
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Солженицын, А. И. Бодался телёнок с дубом. Пятое дополнение — «Невидимки» // Новый мир. — 1991. — № 11. С. 50.
Посилання ред.
- Mascha Dabic: Leben in zwei Welten Інтерв'ю [Архівовано 17 березня 2015 у Wayback Machine.]
- Erich Klein: Das andere Österreich Інтерв'ю [Архівовано 19 січня 2010 у Wayback Machine.]
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |