Дра́угр (давньоскан. Draugr, МФА[ˈdrɑuɣr̩]; ісл. draugur, МФА[ˈtrøyːɣʏr];, норв. draugen, фар. dreygur) — в скандинавській міфології мрець, що ожив, подібний до вампірів[1].

Драугр
Draugr
Картина Теодора Кіттельсена, на якому зображено драугра
Міфологія скандинавська міфології
Частина від скандинавська міфологія

В фольклорі ред.

 
Рунічний камінь, за припущеннями встановлений на могилі драугра з написаним на ньому замовлянням.[2]

Тіло драугра може розбухати до великих розмірів, ставати значно тяжчим, іноді не розкладаючись протягом багатьох років. Це й невгамовний апетит, який доходить до людожерства, зближує драугрів з фольклорним образом вампірів.[1]. Іноді зберігається й душа. Зовнішній вигляд драугрів залежить від виду їх смерті: з потопельника постійно стікає вода, а на тілі загиблого бійця наявні рани, що кровоточать. Шкіра може варіюватися за кольором від мертво-білої до трупно-синьої. Торольв у «Сазі про Людей з Піщаного Берега» «все ще не розклався й мав вигляд направду пекельний; він був чорний, як Гель, й величезний, як бик»[3].

Часто-густо про драугрів говорять як про охоронців скарбів могильних курганів[4]. В той самий час існуть легенди про драугрів, які полишають вночі свої гробівці, аби скакати та стрибати дахами будинків, жахаючи людей. Страх перед живими мерцями був у середньовічній Скандинавії та Ісландії доволі великим, про що свідчать численні охоронні замовляння, написані рунами на амулетах того часу. Також можна віднайти написи на могильних плитах, які мали утримувати мерця в його могилі. Крім того, про страх перед драуграми свідчить популярність цієї теми в ісландських сагах та оповідях. В «Оповіді про Торстейна Мерзла Шкіра» язичницька віра у драугрів суміщається з християнськими уявленнями про чорта[5].

Драуграм приписували надприродну силу та магічні вміння: передбачати майбутнє, погоду. Той, хто знає особливе замовляння, може підкорити їх собі. Також в сагах згадується, що вони здатні перетворюватися на різноманітних тварин[1], але при цьому в них залишаються людські очі та розум, який в них був у «людській» подобі. Іноді вони можуть проходити крізь землю[6].

Драугри можуть нападати на тварин та подорожніх, які залишилися на ніч в конюшні, але також можуть й прямо атакувати житло. В зв'язку з цим повір'ям в Ісландії виник звичай стукати тричі в нічний час (вважали, що привиди обмежуються одним)[1].

В мистецтві та поп-культурі ред.

  • Йонас Ліє в своїй містичній новелі «Еліас та драугр» (1902 р.) виводить цю істоту в ролі жахливого морського чудовиська, яке жорстоко повелося з бідним моряком, який вийшов у море.
  • «Draugen» — одна з найвідоміших картин норвезького художника Теодора Кіттельсена.
  • Драугри фігурують в комп'ютерних відеоіграх Rune (2000), TES III: Bloodmoon (2003), The Bard's Tale (2004), The Battle for Wesnoth (2005), The Witcher 2: Assassins of Kings (2011), TES V: Skyrim (2011), TES Online (2014), God of War (2018) та Valheim (2021).
  • З'являються в новелі Олексія Пєхова «Пожирач душ».
  • Драуг — герой оповідань дитячої письменниці Анне-Катріне Вестлі.
  • В серії книг «Морганвільські вампіри» драугри згадуються як істоти, яких бояться вампіри. Драугри складаються з води й підкоряються майстрові.

Примітки ред.

  1. а б в г Christa Tuczay. Interactions with apparitions, ghosts, and revenants in ancient and medieval sources [Архівовано 6 квітня 2015 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. Mitchell, Stephen A. (2011). Witchcraft and Magic in the Nordic Middle Ages. University of Pennsylvania Press. с. 22—23. ISBN 978-0-8122-4290-4.
  3. Сага о Людях с Песчаного Берега [Архівовано 22 липня 2015 у Wayback Machine.], LXIII (рос.)
  4. Ходячие мертвецы: драуг и аптганг в древнескандинавской литературе [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Гуревич А. Я. «Эдда» и сага — Norroen Dyrd [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  6. Сага о людях из Лососьей Долины [Архівовано 28 січня 2015 у Wayback Machine.], XXIV (рос.)

Посилання ред.