Даутов Рустем Хазітович

німецький шахіст

Рустем Хазітович Даутов (рос. Рустем Хазитович Даутов; нар. 28 листопада 1965, Уфа) – німецький шахіст російського походження, гросмейстер від 1990 року.

Рустем Хазітович Даутов
Оригінал імені рос. Рустем Хазитович Даутов
Даутов Рустем Хазітович
Даутов Рустем Хазітович
Країна СРСР СРСР
Німеччина Німеччина
Народження 28 листопада 1965(1965-11-28) (58 років)
Уфа
Титул Міжнародний майстер (1988), Гросмейстер (1989)
Рейтинг ФІДЕ 2599 (квітень 2018)
Піковий
рейтинг
2636 (січень 2002)

Шахова кар'єра ред.

Першого міжнародного успіху досягнув 1984 року, посівши 2-ге місце (позаду Валерія Чехова) на турнірі за круговою системою в Берліні. У наступних роках здобув багато турнірних перемог, зокрема вигравав у таких містах, як: Дрезден (1986), Росток (разом з Андрієм Ковальовим), Галле та Дрезден (1987), Мінськ та Дрезден (1988), Кечкемет (1989), Мюнстер (1990), Кельн (зокрема разом із Рафаелем Ваганяном) і Бад-Лаутербург (1991).

Після розпаду Радянського Союзу змінив громадянство і від 1993 року на міжнародній арені грає за збірну Німеччини. Належав до чільної когорти шахістів цієї країни, між 1996 і 2004 роками п'ять разів виступивши в складі збірною на шахових олімпіадах. Найкращий результат показав 2000 року в Стамбулі, де німецькі шахісти завоювали срібні медалі. У Стамбулі він також виграв окремо дві бронзові медалі: за рейтинговий перфоменс і за результат на 3-й шахівниці. Крім того, чотири рази (в період 1997-2005) виступив у складі збірної Німеччини на командних чемпіонатах Європи, 1999 року в Батумі вигравши в командному заліку бронзову медаль[1]. 1999 року в Альтенкірхені здобув срібну медаль на чемпіонаті Німеччини[2]. В період між 2001 і 2004 роками двічі виступив на чемпіонаті світу, що проводився за олімпійською системою, не досягнувши, однак, успіхів: 2001 року програв у Москві в 2-му раунді Предрагу Ніколичу[3], а 2004 року в Триполі – в раунді з Андрієві Харлову[4].

Після зміни громадянства досягнув низки успіхів на міжнародних турнірах, перемігши або поділивши 1-ші місця, зокрема, в таких містах, як: Тер-Апель (1994), Нуслох (1996, міжнародний кубок Німеччини, разом з Артуром Юсуповим), Беблінген (1996), Бад-Гомбург (1997), Зефельд (1997), Ессен (1999, разом з Вадимом Звягінцевим, Емілем Сутовським і Ларрі Крістіансеном). а також Дайцизау (2002, поділив 1-ше місце разом із, зокрема, Володимиром Єпішиним і Левоном Ароняном).

Є автором випущеної на DVD через ChessBase монографії варіанту 1.d4 d5 2.c4 e6 3.Sc3 Sf6 4.Sf3 Ge7 5.Gf4 у ферзевому гамбіті (1998, ISBN 3-935602-13-8)[5].

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 січня 2002 року, досягнувши 2636 очок займав тоді 51-ше місце у світі (і друге – позаду Крістофера Луца – серед німецьких шахістів)[6].

Зміни рейтингу ред.

Зміни рейтингу Ело[7]

Примітки ред.

Джерела ред.

Посилання ред.