Гошів (Бещадський повіт)
Го́шів (пол. Hoszów) — село в Польщі, у гміні Устрики-Долішні Бещадського повіту Підкарпатського воєводства. Колишнє бойківське село, у рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно переселено. Населення — 293 особи (2011[1]).
Село
.jpg) Координати 49°24′ пн. ш. 22°39′ сх. д. / 49.400° пн. ш. 22.650° сх. д.Координати: 49°24′ пн. ш. 22°39′ сх. д. / 49.400° пн. ш. 22.650° сх. д.
|
Розташування ред.
Гошів знаходиться за 6 км на південний схід від адміністративного центру ґміни Устрик-Долішніх і за 85 км на південний схід від адміністративного центру воєводства Ряшева, за 5 км від державного кордону з Україною, при воєводській дорозі № 896. Колишнє бойківське село.
Історія ред.
У 1420 р. король Владислав II Ягайло надав пустку Гошів Перемишльської землі Руського воєводства лицарю Івану Влашину.
У 1772-1918 рр. село було у складі Австро-Угорської монархії, у провінції Королівство Галичини та Володимирії. У 1882 році село належало до Ліського повіту, у селі нараховувався 308 жителів, з них 281 греко-католик і 27 римо-католиків.
У 1919-1939 рр. — у складі Польщі. Село належало до Ліського повіту Львівського воєводства, у 1934-1939 рр. входило до складу ґміни Устрики-Долішні. На 01.01.1939 в селі було 550 жителів, з них 480 українців-грекокатоликів, 40 українців-римокатоликів і 30 євреїв[2].
З 1939 до 1951 село відносилось до Нижньо-Устрицького району Дрогобицької області, у рамках договору обміну територіями 1951 року все українське населення насильно виселене у село Староварварівку (Олександрівський район, Сталінська область, УРСР)[3], на їх місце переселено поляків.
У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Демографія ред.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 143 | 32 | 95 | 16 |
| Жінки | 150 | 38 | 85 | 27 |
| Разом | 293 | 70 | 180 | 43 |
Церква ред.
В 1939 р. збудована дерев’яна церква св. О. Николая, була парафіяльною, належала до Устрицького деканату Перемишльської єпархії УГКЦ. Постала на місці та з матеріалу попереднього храму XVIII століття. Під час Другої світової війни була ще на завершеною та використовувалась як склад амуніції. Будівництво було остаточно завершено вже у 1947-1948 роках. Після виселення українців церква пустувала, поки в 1971 р. не пристосована під костел блаженної Броніслави. У 1977 р. ґонтове покриття даху замінили на бляшане.
Церкву внесено до загальнодержавного реєстру пам'ятників історії[5].
Примітки ред.
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 42.
- ↑ Нас називали «бандерами» [Архівовано 5 вересня 2017 у Wayback Machine.] ТСН
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Narodowy Instytut Dziedzictwa: Rejestr zabytków nieruchomych — województwo podkarpackie (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 8 травня 2012. Процитовано 8 травня 2012.
Джерела ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гошів (Бещадський повіт) |
- Метричні книги за період з 1870 по 1908 рр. — https://familysearch.org/search/image/index#uri=https%3A%2F%2Ffamilysearch.org%2Frecapi%2Fsord%2Fwaypoint%2FMCZP-Y43%3A180600901%2C193662501%3Fcc%3D1910265 [Архівовано 19 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Hoszów (2) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 169. (пол.) — S. 169.
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |