Городище (Вінницький район)
Городи́ще — село в Україні, у Літинській селищній громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 1273 осіб. Колишня назва — Вонячин(Войначин).[1][2]
| село Городище | |
|---|---|
| |
| Країна |  Україна
|
| Область | Вінницька область |
| Район | Вінницький район |
| Громада | Літинська селищна громада |
| Облікова картка | картка |
| Основні дані | |
| Засноване | 690 |
| Колишня назва | Вонячин |
| Населення | 1273 |
| Площа | 0,286 км² |
| Густота населення | 4451,05 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 22347 |
| Телефонний код | +380 4347 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°22′01″ пн. ш. 28°06′13″ сх. д. / 49.36694° пн. ш. 28.10361° сх. д.Координати: 49°22′01″ пн. ш. 28°06′13″ сх. д. / 49.36694° пн. ш. 28.10361° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
256 м |
| Водойми | р. Згар |
| Найближча залізнична станція | Уладівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 22300, Вінницька область, Вінницький район, смт Літин, вул. Соборна, 32 |
| Карта | |
  Городище | |
 Городище | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Назва ред.
Свою теперішню назву поселення дістало в 1946 році, від назви давньої кріпості "городище", залишки якої знаходяться на південно - західній околиці села. Побудовано воно десь у 1600 р.,з метою захисту від турецьких поневолювачів .До 1949 року село мало назву Вонячин.В памяті місцевих старожилів збереглася цікава версія походження цієї назви .За переказами село виникло на горбі під лісом ще десь в 13 ст.,і звалося Курені.Один із посеоенців села на прізвище Войнач переселився зі своєю сім'єю ближче до річки в долину, а потім інші жителі покинули Курені, перебравшись ближче до Войнача.Згодом нове поселення стало називатися Вонячин.[3]
7 червня 1946 року село Вонячин отримало назву «Городище» і Вонячинську сільську Раду названо Городищенською.[4]
Історія ред.
Давня назва – Вонячин. Так село названо, наприклад, на польській військовій карті 1924 – 1939 рр. На карті 1984 р. – уже Городище.[3]
Це поселення вперше згадано у грамоті князя Федора Коріатовича для Гринька, виданій 20 червня 1391 р.[5]
Село відоме з 1566 р. За переказом, раніше знаходилось в іншому місці, де ур.Церковний Хутір. Там була і церква.[6]
1538 року Барський староста Бернард Претвич отримав Вонячин коло Вінниці від королеви Бони Сфорци. Б. Претвич як іноземець повернув його назад через протести литовських бояр.[7]
Семен Кмітич — у 1527-1541 роках королівський дворянин, у 1539 році отримав чорнобильський замок (згадується 12 жовтня 1539 року і мав його протягом чотирьох років) у відшкодування збитків, завданих йому татарами. Так само тримав Вонячин, який у 1547 році після нього отримав Вишневецький[8].
Старшина Української галицької армії Павло Лах, ад'ютант отамана Якова Шепеля описує с. Вонячин як «невелике, але не дуже приступне село серед горбів, порослих лісом», мешканці якого «відзначаються національною свідомістю, ненавистю до всего, що нагадувало б червоних комісарів. Девять місяців село це в злуці з двома иншими, Івчем і Соснами, сміло ставило чоло набігам червоних банд з Винниці і Хмільника»[9].
У 1757 р. в Вонячині була збудована дерев'яна церква, яку зруйнували в 1933 р. В 1999 р. розпочалося будівництво нової церкви на тому ж самому місці.
В 1950 р. у селі було побудовано приміщення де розмістився промисловий та продуктовий магазин. Нині тут залишився продуктовий магазин, а в 1999 році відкрилось сільське кафе.
У 1969 році під керівництвом П. І. Хавлюка у селі було знайдено слов'янське городище Х-ХІ ст. н. е.[джерело?]
У 1969 році встановлено пам'ятник 133 воїнам — односельчанам, загиблим під час Другої світової війни.
В 1993-94 рр. в Городищі був збудований молитовний будинок баптистів.
В Городищі на сьогоднішній день діє загальноосвітня школа 1-3 ступенів, збудована у 1972 році. Перша ж церковно - приходська школа відкрилась у селі в 1876 році.
Із культурно - освітніх закладів в селі є клуб, який побудований в 1960 році. В 70 р. при будинку культури діяв драматичний гурток, який славився постановками, цікавими драмами, п'єсами. В селі є дві бібліотеки: шкільна та сільська бібліотека.
Після революції в Городищі було побудовано медпункт на дві кімнати. У 1987 р. ФАП перейшов у нове приміщення. Зараз тут працюють фельдшер, акушерка та санітарка.
У 1983 році на кладовищі встановлено могилу воїна — афганця Панасюка П. І.[джерело?]
12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України № 707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», увійшло до складу Літинської селищної громади[10].
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Літинського району, село увійшло до складу Вінницького району[11].
Інфраструктура ред.
У селі розташовано:
- 4 магазини та кіоск
- школа та дитячий садок
- 2 дитячі майданчики та стадіон
- дитячий оздоровчий табір «Казкова долина»
- бібліотека
- ФАП
- 2 церкви
- 3 автобусні зупинки
- сільський клуб
- фермерське господарство
Колись у селі функціонували ГЕС, столярний цех, кафе.
Пам'ятки історії ред.
На північ від села Городище, в урочищі Поляна — трипільське поселення.
На південний схід від села Городище — трипільське поселення.
На південь від села Городище, в урочищі Рибгосп — трипільське поселення.
На східній околиці села городище на площі 10 гектарів на високій (до чотирьох метрів) першій надзаплавній терасі лівого берега річки Згар, при впадінні струмка — трипільське поселення площею шість гектарів.
На південно-західній околиці села — черняхівське поселення.
Вороново городище давньоруського часу за 600 метрів на південний захід від села (колишнє село Вонячин біля лісу).[12]
Відомі люди ред.
- Вонячинським державцем був Дмитро Іванович Вишневецький[13]
- В селі народився повстанський отаман Яків Шепель.
Примітки ред.
- ↑ Свободівці вшанували славетного повстанського отамана Поділля Якова Шепеля. Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 24 листопада 2013.
- ↑ В. Косаківський. «ПИСАНКИ ПОДІЛЛЯ». Архів оригіналу за 2 грудня 2013. Процитовано 24 листопада 2013.
- ↑ а б Unknown (середа, 23 березня 2016 р.). Городищенська читалка: Історія села Городище. Городищенська читалка. Архів оригіналу за 19 лютого 2020. Процитовано 7 квітня 2021.
- ↑ Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7 червня 1946 року «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських рад і населених пунктів Вінницької області»
- ↑ [Груша А. Невядомая грамата Фёдара Карыятавіча за 1391 г. – Беларускі гістарычны агляд, 2001 г., т. 8, сш. 1/2, с. 123 – 135].
- ↑ [Приходы и церкви Подольской епархии. – Труды Подольского епархиального историко-статистического комитета, 1901 г., т. 9].
- ↑ Andrzej Tomczak. Pretwicz (Pretfic) Bernard herbu Wczele (ok. 1500-ok. 1563) / Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1985.- Tom XXVIII/3. — Zeszyt 117. — S. 433. (пол.)
- ↑ Boniecki A. Poczet rodów w Welkiem Księstwie Litewskiem w XVI i XVI wieku. W. 1883. str. 132 [Архівовано 11 липня 2015 у Wayback Machine.](пол.)
- ↑ Українська галицька армія. Збірка спогадів. — Львів, 2002. — С.38-39.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 4 березня 2021. Процитовано 31 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ Археологія та стародавня історія Літинського району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині. www.zamky.com.ua (укр.). Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 9 червня 2018.
- ↑ The Brankovici [Архівовано 31 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (англ.)
Література ред.
- Сосни́ // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.410
Посилання ред.
- Погода в селі Городище [Архівовано 20 жовтня 2018 у Wayback Machine.].