Вікіпедія

Велика Мотовилівка

село в Київській області, Україна

Вели́ка Мотови́лівка — село в Україні, у Фастівському районі Київської області. Населення становить 1321 осіб.

село Велика Мотовилівка
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Фастівський
Рада Мотовилівська сільська рада
Основні дані
Засноване 1018
Перша згадка 1018 (1006 років)[1]
Населення 1321
Площа 0,63 км²
Густота населення 2096,83 осіб/км²
Поштовий індекс 08522
Телефонний код +380 4565
Географічні дані
Географічні координати 50°08′08″ пн. ш. 30°05′23″ сх. д. / 50.13556° пн. ш. 30.08972° сх. д. / 50.13556; 30.08972Координати: 50°08′08″ пн. ш. 30°05′23″ сх. д. / 50.13556° пн. ш. 30.08972° сх. д. / 50.13556; 30.08972
Середня висота
над рівнем моря 		197 м
Місцева влада
Адреса ради 08522, Київська обл., Фастівський р-н, с. Велика Мотовилівка, вул. Шкільна, 1
Карта
Велика Мотовилівка. Карта розташування: Україна
Велика Мотовилівка
Велика Мотовилівка
Велика Мотовилівка. Карта розташування: Київська область
Велика Мотовилівка
Велика Мотовилівка
Мапа
Мапа

CMNS: Велика Мотовилівка у Вікісховищі

Історія ред.

 
Мотовилівка на карті XVIII століття
 
Мотовилівка на мапі Зигмунда Герстмана
 
Палац в 1875 році на рисунку Наполеона Орди

Народні перекази свідчать, що у глибоку давнину на місці Мотовилівки було місто Міна, (965—1035)оселений греками. Цей град було вщент знищено печенігами ще у ХІ ст. Місцина довгий час називалася пусте Городище. Після укладення миру між русами і половцями князь Св'ятополк взяв за дружину доньку половецького Тугархана Олену, а на річці Гулянка влаштовано бенкет, що тривав декілька тижнів.

У 1095 р. Пусте Городище почало заселятися під назвою Гуляники. 1390 р. князь Володимир Ольгердович підтвердив грамотою право роду князя Юрія Половця(Рожиновського) із Сквири на Гуляники. У 1 половині XV ст. маєток Гуляники були подаровані Михайлові Рожиновському. Князь Яцько М.Рожиновський 1480 р. заставив Гуляники за борг київському міщанину Пашковичу. У XVI ст., під час нападу татар, 1492 р., та 1540 Гуляники були розорені. Великий князь Литовський Олександер 1492 дарує Гуляники П.Івашкевичу, а 1528 король і великий князь Сигізмунд І підтвердив право вдові Івашкевича Гелені та його дітям. Воєвода, князь К.Острозький 1560 подарував спустіле село І.Мотовилівцю.

Тож Мотовилівка — назва попереднього стародавнього містечка Гуляники після переходу його у власність Івана Мотовила (Мотовилівця) у XVI столітті (1560 року). Основа цього містечка була якраз на пагорбових теренах сучасного с. Велика Мотовилівка. Наприкінці XVI ст. (1595 р.король Сигизмунд ІІІ, дарує Яну Аксаку) воно переходить у власність родини Аксаків. Поселення здавен йменувалося містом. У 1613 р.збудовано Мотовилівський замок,:на 8 веж великих, та 15 менших. В люстрації Київського воєводства 1616 р. в Мотовилівці 300 заселених будинків, 30 з них козачі і стрілецькі. З 1625 р. козаки в складі Київського полку реєстрових козаків. В червні 1648 фастівські козаки захопили замок і заснували сотню, що увійшла до київського полку, сотник Іван Бодянський(Половець), за Зборівським договором 1649 у Мотовилівській сотні 212 козаків, до 1651 сотник Семен Половий. У 1665 Мотовилівка до червня, резиденція полковника П.Бутрима, спільника гетьмана Тетері, далі до листопада В.Децика спільника Брюховецького, покинувши замок сюди вернулись поляки, а посадником став козак Малюта. 18 листопада 1665 московські рейтери з київського гарнізону вдерлись в замок, винищили нечисельну охорону і більшість жителів, спалили Мотовилівку і замок. У 1672-76 Мотовилівка резиденція київського полковника І.Вербицького, прибічника П.Дорошенка. В 1679-85 осідок отаманів Шацко та Єника.1686/90 повернулись Аксаки.

1686 року, внаслідок поділу України, т.з. «Вічний мир» між Московським царством і Річчю посполитою кордон пройшов по річці Стугна, тому єдине поселення Мотовилівка розділив кордон — сучасна Мотовилівка відходила до складу московської держави, Велика Мотовилівка — до Польщі. Під час козацького повстання Семена Палія Мотовилівку (польську) захопили загони Плиски, Хмуренка та Сороченка (1690—1704 у підпорядкуванні Палія, до 1709 підпорядковане гетьману Мазепі, до 1711 П.Орлику). Після повернення поляків у 1711 році у свої володіння внаслідок підписання царським урядом того ж року Прутського трактату, козацьке населення, що оселилося там раніше, змушене було переселятися на протилежному березі р. Стугни. Стугна, внаслідок чого утвориться інша нова Мотовилівка. Історична ж Мотовилівка почала називатися Панською або польською Мотовилівкою, а у радянські часи стала Великою Мотовилівкою.

У XVIII столітті Мотовилівка була осередком гайдамацького руху, 1734 в районі мотовилівського ключа діяв загін Лазаря Таранця. 1768 року тут побував Яків Довгошиєнко[2].

1793 року відбувся другий поділ Польщі і поселення вже не було прикордонним, однак поділ сіл на Малу або Казенну та Велику Мотовилівки залишився й у майбутньому. У панській Мотовилівці було 220 душ юдейської віри, однак царський уряд швидко всіх вихрестив і асимілював. Кріпосні за поляків працювали на пана три дні, а за царату 6 днів.1795 від села в окреме помістя виділилась Геленівка.

У 1721 році в селі вже існувала місцева православна церква, яка була збудована коштом Юзефа Руліковського і належала до фастівського деканату Уніатської (греко — католицької) церкви до 1773 р. У 1800 році у селі для місцевих католиків було збудовано новий кам'яний костел, історичні рештки якого залишилися до сьогодні. Під час повстання декабристів у панській Мотовилівці з 31 грудня 1825 до 2 січня 1826 перебував Чернігівський полк на чолі з підполковником С.Муравйовим-Апостолом. У 1827 році в окреме помістя виділилась Слобода (Мотовилівська Слобідка). У 1917—1919 роках у селі діяла заснована Овсієм Гончарем у своїй хаті «Просвіта» ім. Б. Грінченка. Овсій Гончар (або отаман Бурлака) був уродженцем села і підняв весною 1919 року грандіозне антибільшовицьке повстання селян Фастівщини, яке вдалося розбити тільки за участі знятих з фронтів частин Червоної Армії. Під час війни у 1941—1943 роках у селі діяв осередок ОУН (Пурик, Головко, інші). Село було звільнено від німців 6 листопада 1943 року. Після війни господарства Великої М., Мот. Слобідки та Ч.Мотовилівки були об'єднані в один «Світанок», до 1958 р. колгосп обслуговувала В.Офірнянська МТС, центральна садиба колгоспу розташувалась у Великій Мотовилівці, тут був відкритий БК, а з 1985 сюди переїхала Червономотовилівська сільрада. 9 вересня 1991 року Роженко В. та Бей С. підняли над приміщенням сільради національний прапор. Під час референдуму 1 грудня 1991 року майже 99 % сільчан підтримали Акт проголошення Незалежности. 2016 на фасаді Великомотовилівськоі ЗОШ встановлено меморіальну дошку отаману Бурлаці (Овсію Гончару). У 2017 в селі відкрито оновлену, завдяки коштам місцевих жителів і підприємців, церкву Пресвятої Богородиці.

Метричні книги, клірові відомості, сповідні розписи церкви Різдва Пресвятої Богородиці с. Велика Мотовилівка (приписні Мотовилівська слобідка з кладбищ. час. св. Іоанна Богослова, с. Єленівка) XVIII ст. — Київської сот. Київського п., з 1781 р. Київського, з 1795 р. Васильківського пов. Київського нам., з 1797 р., ХІХ ст. Ксаверівської волості Васильківського пов. Київської губ. зберігаються в ЦДІАК України http://cdiak.archives.gov.ua/baza_geog_pok/church/vely_021.xml [Архівовано 2 червня 2017 у Wayback Machine.]

Пам'ятки ред.

У селі збереглися руїни панського маєтку (фундаменти, що повністю заросли кущами), цегляного костелу (підвал) та Склеп-усипальниця Руліковських кінця 19 ст. з двома меморіальними дошками польською мовою: Едварду Руліковському (історик-археолог) та Антону Руліковському. (GPS координати: N50.14480, W30,08160)

Відомі люди ред.

Галерея ред.

  •  
    Вказівник Велика Мотовилівка
  •  
    Пам'ятник воїнам-визволителям та воїнам-односельчанам
  •  
    Усипальниця Руліковських у с. Велика Мотовилівка Фастівського району Київської області (до реставрації 2016 р.)
  •  
    Усипальниця Руліковських у с. Велика Мотовилівка Фастівського району Київської області (після реставрації 2016—2017 рр.)
  •  
    Фундаменти панського маєтку, що заросли кущами, Велика Мотовилівка
  •  
    Став, вид від колишнього панського маєтку, Велика Мотовилівка
  •  
    Підвал колишнього костелу, Велика Мотовилівка
  •  
    Сільська рада, Велика Мотовилівка
  •  
    Церква, Велика Мотовилівка
  •  
    Дім молитви, Велика Мотовилівка

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Мартиролог, Київська, 1094
  2. ↑ Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7
  3. ↑ Яковенко Н. Аксаки, правнуки Тамерлана… С. 325.

Джерела ред.

  • Наталія Яковенко. Аксаки, правнуки Тамерлана // На переломі. — К.: Україна, 1994. — 352 с. — С. 323—334. — ISBN 5-319-01070-2
  • Так творилося українське військо: 10 спогадів учасників Визвольної війни 1917 — 1920-х років / Упор. Р. Коваль. — Київ — Вінниця: «Державна картографічна фабрика», 2008.
  • Edward Rulikowski. Motowidłówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 742. (пол.) — S. 742—748. (пол.)

Посилання ред.


  Це незавершена стаття з географії Київської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Велика_Мотовилівка&oldid=42213008