Афанасьєв Василь Андрійович
Афанасьєв Василь Андрійович (1 січня 1922, Копиченка — 22 липня 2002, Київ) — український мистецтвознавець, доктор мистецтвознавства з 1985 року; член Спілки радянських художників України з 1956 року. Лауреат Державної премії УРСР у галузі науки і техніки за 1971 рік[1]. Брат мистецтвознавця Євгена Афанасьєва.
| Афанасьєв Василь Андрійович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
1 січня 1922 Копиченка, Федоровський район |
| Помер |
22 липня 2002 (80 років) Київ, Україна |
| Країна |
 СРСР Україна |
| Національність | росіяни |
| Діяльність | мистецтвознавець |
| Alma mater | Ленінградський державний університет (1949) |
| Заклад |
Одеський національний художній музей Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України Головна редакція УРЕ Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України Українська академія мистецтв |
| Науковий ступінь | доктор мистецтвознавства[d] |
| Вчителі | Бутник-Сіверський Борис Степанович |
| Членство | Спілка радянських художників України |
| Партія | КПРС |
| Війна | німецько-радянська війна |
| Брати, сестри | Афанасьєв Євген Андрійович |
| Нагороди |
    |
Життєпис ред.
Народився 1 січня 1922 року в селі Копиченці (нині Федоровський район Костанайської області Казахстану) в селянській сім'ї[2]. Росіянин[1]. У 1930 роціі його сім'я переїхала до Української РСР. 1939 року вступив на музейно-краєзнавчий факультет Ленінградського комуністичного політосвітнього інституту імені Надії Крупської, який невдовзі перевели на історичний факультет Ленінградського університету[2].
У 1940 році призваний на військову службу до Червоної армії у мотомеханізовануї дивізію. Брав участь у німецько-радянській війні з перших днів, отримував поранення, був у полоні з якого втік. Брав участь у відвоюванні України. За битву за Дніпро нагороджений медаллю «За відвагу». Після важкого поранення закінчив війну інвалідом II групи[2]. Також нагороджений орденами Вітчизняної війни II і I (6 листопада 1985) ступенів[3].
У 1945 році повернувся на історичний факультет Ленінградського університету, який закінчив у 1949 році, здобувши спеціальність мистецтвознавця. У 1953 році працював науковим співробітником, а потім заступником директора Одеської картинної галереї. Протягом 1953—1957 років навчався на аспірантурі в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Академії наук Української РСР[2]. Був учнем Бориса Бутника-Сіверського. 1957 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Товариство південноросійських художників»[2].
Протягом 1957—1965 років — науковий співробітник Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Академії наук Української РСР. Член КПРС з 1965 року. У 1965—1974 роках — завідувач редакції мистецтва Головної редакції Української Радянської Енциклопедії АН УРСР; у 1974—1987 роках — завідувач відділу образотворчого мистецтва Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського Академії наук Української РСР. Протягом 1994—1997 років викладав історію українського мистецтвознавства в Українській академії мистецтв.
Мешкав у Києві в будинку на проспекті Науки № 142/1, корпус № 2, квартира № 11[1] та в будинку на вулиці Дашавській, № 27, квартира № 13[4]. Помер у Києві 22 липня 2002 року[2].
Наукова діяльність ред.
Працював у галузях мистецтвознавства (досліджував історію українського мистецтва кінця 19–20 століть) та художньої критики. Серед робіт:
- «Киріак Костянтинович Костанді» (Москва, 1953; Київ, 1955);
- «Юлій Рафаїлович Бершадський» (Москва, 1957);
- «Геннадій Олександрович Ладиженський» (Кострома, 1958; Київ, 1966);
- «Майстри пензля» (Одеса, 1960);
- «Товариство південноросійських художників» (Київ, 1961);
- «Петро Олександрович Нілус» (Київ, 1963);
- «Сергій Олексійович Григор'єв» (Москва, 1967);
- «Становлення соціалістичного реалізму в українському образотворчому мистецтві» (Київ, 1967);
- «Риси сучасності. Українське образотворче мистецтво сьогодні» (1973);
- «Українське радянське мистецтво 60–80-х років» (1984);
- «Федір Іванович Шміт» (1992);
- науково-популярні брошури
- «Український радянський живопис» (Київ, 1962);
- «Українське радянське мистецтво 1956—1965 років» (Київ, 1966; у співаторстві з Анатолієм Шпаковим).
Написав розділи «Станковий живопис 1933—1941 років» в V томі та «Станковий живопис 1945—1967 років» (у співавторстві з Валентиною Ткаченко) в VI томі «Історії українського мистецтва» (Київ, 1967). Був заступником відповідального редактора «Словника художників України»[5], членом редколегії 9-томної «Історії мистецтва народів СРСР» (Москва, 1977—1982), 2-томного «Шевченківського словника» (Київ, 1976–1977), членом редколегії Повного зібрання творів Тараса Шевченка.
Автор численних статей-довідок в Українській радянській енциклопедії та інших енциклопедіях, зокрема Енциклопедії сучасної України[6].
Примітки ред.
- ↑ а б в Шеститомна праця «Історія українського мистецтва» / Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки.
- ↑ а б в г д е Василий Андреевич Афанасьев на stroyitp.ru. (рос.)
- ↑ Афанасьев Василий Андреевич / Память народа. Юбилейная картотека. (рос.)
- ↑ Афанасьєв Василь Андрійович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 6.
- ↑ Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 2.
- ↑ В. А. Афанасьєв. Авторський внесок. / Енциклопедія сучасної України
Література ред.
- Афанасьєв Василь Андрійович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 16—17.;
- Афанасьєв Василь Андрійович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 14.
- Афанасьєв Василь Андрійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1977. — Т. 1 : А — Борона. — 542, [2] с., [38] арк. іл. : іл., табл., портр., карти с.;
- Афанасьєви // Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 34—35. — ISBN 5-88500-042-5. [Архівовано з першоджерела 12 вересня 2022.];
- Афанасьєв Василь Андрійович // Мистецтво України: Енциклопедія в 5 томах. / А. В. Кудрицький, відповідальний редактор. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — Т. 1 : А — В. — С. 117—118. — ISBN 5-88500-27-1.;
- Афанасьєви // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 29—30. — ISBN 5-88500-071-9.;
- І. М. Блюміна. Афанасьєв Василь Андрійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001. — Т. 1 : А. — 823 с. — ISBN 966-02-2075-8.