Вікіпедія

Алі Алатас

Алі Алатас (4 листопада 1932, Батавія, Голландська Ост-Індія — 11 грудня 2008, Сінгапур) — індонезійський політичний діяч, міністр закордонних справ Індонезії (1988—1999).

Алі Алатас
Народився 4 листопада 1932(1932-11-04)
Джакарта, Індонезія
Помер 11 грудня 2008(2008-12-11)[1] (76 років)
Сінгапур
·інфаркт міокарда
Поховання Kalibata Heroes Cemeteryd[2]
Країна  Індонезія
Діяльність дипломат, політик
Alma mater Університет Індонезія
Знання мов індонезійська[3]
Посада Minister of Foreign Affairsd і посол
Партія Голкар
Конфесія іслам
Рід Ba'Alawid
Нагороди
Star of the Republic of Indonesia Почесний офіцер Ордена Австралії

Життєпис ред.

Народився у 1932 році у арабській родині — вихідців з Хадрамауту[4][5]. У 1954 році закінчив Академію дипломатичної служби Індонезії. Працював в національному телеграфному агентстві, в департаменті друку МЗС Індонезії. У 1956 році закінчив юридичний факультет Університету Індонезії. Працював в індонезійських посольствах в Бангкоку і Вашингтоні.

З 1972 по 1975 рр. — керівник секретаріату міністра закордонних справ, потім — секретаріату віце-президента Індонезії Адама Маліка.

З 1975 по 1978 рр. — постійний представник Індонезії при міжнародних організаціях у Женеві, з 1982 по 1988 рр. — постійний представник Індонезії при ООН в Нью-Йорку[6].

В березня 1988 року призначений міністром закордонних справ Індонезії[7] . При активній участі Алатаса був підготовлений Статут АСЕАН[8].

Алі Алатас відіграв велику роль в роботі Міжнародної конференції з Камбоджі в Парижі, що відбулася у 1991 році, на якій була досягнута домовленість про припинення військових дій між урядом Камбоджі і «червоними кхмерами»"[6].

У 1991 році в місті Санта-Круз на Східному Тиморі, який в той час входив до складу Індонезії, відбулися масові антиіндонезійські демонстрації, придушені урядовими силами. Пізніше західна громадська думка не раз звинувачувала Алі Алатас, який був прихильником збереження Східного Тимору в складі Індонезії, в порушенні права жителів Східного Тимору на самовизначення і в масових репресіях проти прихильників незалежності[6][9].

30 березня 1995 року Алатасу було присвоєно титул почесного офіцера Ордена Австралії за заслуги в зміцненні індонезійської-австралійських відносин[10].

У 1996 році Алатас був посередником на переговорах між урядом Філіппін і повстанцями[11].

З 2003 року — спеціальний представник ООН по ситуації в М'янмі[11][12]. Потім деякий час займав пост голови Президентського консультативної ради в адміністрації президента Сусіло Бамбанг Юдойоно[13].

11 грудня 2008 року о 7 годині 30 хвилин Алі Алатас помер від серцевого нападу[14][15] в сингапурській лікарні[16][17].

Примітки ред.

  1. ↑ а б http://www.thejakartapost.com/news/2008/12/11/former-foreign-minister-ali-alatas-dies-76.html
  2. ↑ https://nasional.kompas.com/read/2008/12/12/09225857/~Nasional
  3. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  4. ↑ INTERVIEW: HAMID AL-GADRI [Архівовано 2008-06-18 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Indonesia's Radical Arabs Raise Suspicions of Moderate Countrymen
  6. ↑ а б в MacKinnon, Ian (17 грудня 2008). Ali Alatas: Indonesian diplomat who helped broker peace in Cambodia. UK: The Guardian. Архів оригіналу за 13 жовтня 2010. Процитовано 23 квітня 2010.
  7. ↑ Yemen Times, Staff (11 грудня 2008). We need to know about each other's potentials and make use. Yemen Times.
  8. ↑ Reme, Ahmad (12 грудня 2008). Alatas, strong advocate of Asean, dies. Singapore: Straits Times.
  9. ↑ Indonesia's Ali Alatas tarnished by East Timor. Reuters. 11 грудня 2008. Архів оригіналу за 9 лютого 2010. Процитовано 17 січня 2010.
  10. ↑ It's an Honour. Архів оригіналу за 15 лютого 2020. Процитовано 28 березня 2020.
  11. ↑ а б Ali Alatas. Gramedia. Архів оригіналу за 26 березня 2006. Процитовано 6 січня 2010. {{cite web}}: Недійсний |deadlink=404 (довідка)
  12. ↑ MacKinnon, Ian (17 грудня 2008). Ali Alatas. The Guardian. London. Архів оригіналу за 13 жовтня 2010. Процитовано 28 березня 2020.
  13. ↑ President Yudhoyono to Install Wantimpres Members. Antara News. 11 квітня 2007. Архів оригіналу за 17 червня 2011. Процитовано 19 грудня 2008.
  14. ↑ Deutsche Presse Agentur (11 грудня 2008). Former Indonesian foreign minister Ali Alatas dead at 76. The Nation. Архів оригіналу за 22 грудня 2008. Процитовано 19 грудня 2008.
  15. ↑ NINIEK KARMINI (11 грудня 2008). Former Indonesian diplomat Ali Alatas dies. Associated Press. Архів оригіналу за 15 березня 2020. Процитовано 28 березня 2020.
  16. ↑ Former foreign minister Ali Alatas died at 76 [Архівовано 2008-12-15 у Wayback Machine.]; The Jakarta Post, 11 December 2008
  17. ↑ Former Indonesian minister dies [Архівовано 14 липня 2012 у Archive.is]; BBC, 11 December 2008
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алі_Алатас&oldid=40422213