Іщенко Ростислав Володимирович
Ростислав Володимирович Іщенко (29 грудня 1965, Київ) — російський політолог, журналіст українського походження. Працює оглядачем російського пропагандистського телеканалу Russia Today та Украина.ру.[1]
| Ростислав Іщенко | |
|---|---|
 | |
| Народився |
29 грудня 1965 (58 років) Київ, УРСР |
| Громадянство |
 СРСР Україна Росія |
| Діяльність | російська пропаганда |
| Відомий завдяки | політолог, дипломат, публіцист, редактор |
| Alma mater |
Київський університет, Університет Лідса |
| Знання мов | російська |
| Заклад |
МЗС України, Адміністрація ПУ |
| Сайт | |
Життєпис ред.
Після школи відслужив строкову службу рядовим Радянської армії в ракетних військах в БРСР.
З відзнакою закінчив історичний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Від вересня 1992 р. до жовтня 1994 р. працював у Міністерстві закордонних справ України. Аташе, третій секретар (березень 1993 р.) відділу (з 1993 р. — управління) політичного аналізу та планування; другий секретар (травень 1994) управління ОБСЄ і Ради Європи.
Дипломатичні стажування: травень-серпень 1993 р. — університет Лідса (Велика Британія); лютий-квітень 1994 р. — посольства України в Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі (Брюссель, Бельгія).
Від жовтня 1994 р. до квітня 1998 р. працював в Адміністрації Президента України. Старший, головний (грудень 1994 р.) консультант Управління зовнішньої політики. Член державних делегацій України на переговорах з ОБСЄ (Відень, Австрія), а також під час візитів Президента України до Грузії, Італії, Греції та Фінляндії. Від квітня 1998 р. до грудня 2003 р. — консультант з питань зовнішньої політики та зв'язків з пресою благодійного фонду «Співдружність».
Від червня 2000 р. до березня 2002 р. (час видання) — редактор відділу політики газети «Новий вік» (за сумісництвом). З серпня 2003 р. р. до червня 2009 р. р. — віце-президент «Центру досліджень корпоративних відносин»[2]. Від серпня 2003 р. до жовтня 2006 р. — віце-президент «Центру досліджень корпоративних відносин».[2]
Від жовтня 2006 р. до грудня 2007 р. — радник віце-прем'єр-міністра України Дмитра Табачника.
Від січня 2008 р. до березня 2010 р. — помічник-консультант народного депутата України Дмитра Табачника. Від січня 2009 р. — президент «Центру системного аналізу та прогнозування». Від травня 2010 р. — радник міністра освіти і науки, молоді та спорту України.
Отримав дипломатичний ранг — перший секретар першого класу, п'ятий ранг державного службовця.
Після втечі В. Януковича, 1 березня 2014 р. виїхав до Росії, прийняв громадянство Росії[3]. Від 2014 р. — колумніст інтернет видання «РИА Новости»[4]. Завжди публічно виступає в Росії проти української державності, заперечує існування української мови, заперечує існування історії України (тільки в складі Російської імперії, СРСР тощо); обговорював плани зазіхання на територіальну цілісність України; отруєння причетних до надання Томосу Українському Православію на користь рішення глобальних проблем Росії і т. ін.[5][6][7].
Був віце-президентом «Центру досліджень корпоративних відносин», склав повноваження віце-президента організації 02.10.2006 р. (Наказ № 4-К від 02.10.2006 р., Протокол № 1/16 Загальних зборів членів ГО «Центр досліджень корпоративних відносин»). Президент «Центру системного аналізу і прогнозування»[8].
Регулярно бере участь у різних форумах й конференціях[9][10], пише статті та аналізи для різних інтернет-видань.
Від 2015 р. — регулярний гість ефірів ВДТРК (радіо «Вести ФМ»), постійний гість передачі Дмитра Куликова «Формула Сенсу» (рос. Формула Смысла), а також почав вести авторську передачу «Київський тупик» разом з українським журналістом Володимиром Синельниковим. У цих ефірах в основному висвітлює проблематику сучасної України, її зовнішніх і внутрішніх політичних проблем. Також постійно з'являється в ефірах в інших політологів і ведучих, таких як Євген Сатановський, Армен Гаспарян, Володимир Соловйов тощо.
Автор численних аналітичних матеріалів, учасник телевізійних дебатів.
Особисте життя ред.
Одружений, виховує сина. Проживає з сім'єю в м. Москві.
Заклики до винищення українців та України ред.
Вважає за потрібне винищення українців та України[11].
Санкції ред.
Ростислав Іщенко активно підтримує війну проти України та розширення території Росії на каналі Telegram Colonelcassad та LiveJournal, він є підсанкційною особою.[12]
15 січня 2023 року доданий до санкційного списку України.[13]
Публікації ред.
- Ищенко Ростислав, Крах Украины. Демонтаж недо-государства, 2015. — 256 с. — ISBN 978-5-9955-0770-3 (серия «Информационная война»);
(книга заборонена в Україні) - Ищенко Ростислав, Украина в глобальной политике [Архівовано 13 жовтня 2018 у Wayback Machine.], 2015. — 256 с. — ISBN 978-5-699-78940-5 (серия «Русский путь»). (книга заборонена в Україні)
- Ищенко Ростислав, Галиция против Новороссии: будущее русского мира. — Москва: Алгоритм, 2016. — 302 с. (книга заборонена в Україні)
Примітки ред.
- ↑ Ищенко, Ростислав (15 березня 2021). Зеленский расчищает место РПЦ. Украина.ру (рос.). Архів оригіналу за 15 березня 2021. Процитовано 15 березня 2021.
- ↑ а б Центр дослідження корпоративних відносин. corporativ.info. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 21 березня 2016.
- ↑ Ростислав Ищенко. Как я уехал из Украины. [Архівовано 13 жовтня 2018 у Wayback Machine.] «Русь Православная», 14.08.2015
- ↑ Разговор глухих_ Киев не желает слышать Донбасс — РИА Новости, 15.05.2014. Архів оригіналу за 13 жовтня 2018. Процитовано 13 жовтня 2018.
- ↑ САМОЕ! ПОПУЛЯРНОЕ ВИДЕО С ИЩЕНКО ЗА ГОД! Политкафе-10 на YouTube // 16.04.2017, ПОЛИТКАФЕ.РФ
- ↑ "Необычная неделя с Инной Новиковой" и Ростиславом Ищенко на YouTube // 28.04.2017.
- ↑ Ростислав Ищенко про Украину 12.10.2018 на YouTube // 12.10.2018. Студія «Вести», г. Москва.
- ↑ Правильный эксперт Р.Ищенко. Архів оригіналу за 12 червня 2017. Процитовано 25 серпня 2018.
- ↑ Ростислав Ищенко, Алексей Чеснаков, Денис Денисов. Пресс-конференция ТАСС по Донбассу — YouTube. Архів оригіналу за 20 лютого 2019. Процитовано 13 жовтня 2018.
- ↑ Р. Ищенко, А. Гаспарян, Б. Безпалько, В. Жарихин — Услышат ли на Украине предупреждение Путина_ — YouTube
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 30 березня 2022. Процитовано 1 квітня 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ ІЩЕНКО Ростислав Володимирович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 15 березня 2023.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №23/2023 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 січня 2023 року "Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".
Посилання ред.
- Ищенко Ростислав, Список публикаций [Архівовано 4 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Довідка уповноваженого представника Центру системного аналізу та прогнозування [Архівовано 26 серпня 2018 у Wayback Machine.]
- Блог Ростислава Ищенко на платформе о геополитике «КОНТ» [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Ищенко Ростислав. ИА REX. Архів оригіналу за 4 травня 2015. Процитовано 6 травня 2015.
- Ростислав Владимирович Ищенко. Русская народная линия : информационно-аналитическая служба. Архів оригіналу за 15 березня 2015. Процитовано 6 травня 2015.
- Ростислав Ищенко. РИА Новости. Архів оригіналу за 24 квітня 2015. Процитовано 6 травня 2015.
- Ростислав Ищенко. [Архівовано 11 вересня 2018 у Wayback Machine.] Актуальные комментарии.
- Ищенко новые статьи — DISCRED.RU [Архівовано 6 вересня 2018 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |