Наполеон Цибульський
Наполеон Цибульський (Никодим Осипович Цибульський), пол. Napoleon Nikodem Cybulski; *14 вересня 1854, Кривоноси — †26 червня 1919, Краків) — польський і російський вчений-фізіолог, ендокринолог, один з відкривачів адреналіну та електричної активності головного мозку (1890), піонер застосування методу електроенцефалографії[2], доктор медицини, громадський діяч, публіцист і філософ.
| Наполеон Никодим Цибульський | |
|---|---|
| Napoleon Nikodem Cybulski | |
 | |
| Народився |
14 вересня 1854 Кривоноси, Білорусь |
| Помер |
26 квітня 1919 (64 роки) Краків, Польща |
| Поховання | Раковицький цвинтар |
| Місце проживання | Санкт-Петербург[1] |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} Республіка Польща |
| Національність | поляк |
| Діяльність | біолог, викладач університету, політик, лікар |
| Alma mater | Військово-медична академія, Санкт-Петербург, Росія |
| Галузь | фізіологія |
| Заклад | Ягеллонський університет |
| Посада | посол до Галицького сейму[d] і Ректор Ягеллонського університетуd |
| Вчене звання | професор |
| Науковий ступінь | доктор медичних наук |
| Науковий керівник | Ivan Tarkhanovd |
| Членство | Академія знаньd |
| Відомий завдяки: | дослідження дії адреналіну, електроенцефалографія |
| Рід | Q28671805? |
| Нагороди |
 |
 Наполеон Цибульський у Вікісховищі | |
Біографія
Народився 14 (за іншими даними 13) вересня 1854 року у невеликому маєтку-застінку Кривоноси у волості Кобильник Свенцянського повіту Віленської губернії Російської імперії в сім'ї дрібного польського шляхтича Юзефа Наполеона гербу Правдич і Марціянни з дому Гуторовичів.
1875 року зі срібною медаллю закінчив гімназію в Мінську. Того ж року поступив до Імператорської медико-хірургічної академії у Санкт-Петербургу, де навчався до 1880 року та здобув диплом з відзнакою. Ще навчаючись на другому курсі, 1877 року він почав працювати на кафедрі фізіології під керівництвом професора І.Р.Тарханова. У вересні 1881 р. за рекомендацією останнього Н.Цибульський був призначений на посаду прозектора кафедри фізіології Військово-медичної академії, якою й завідував І.Р.Тарханов; на цій посаді Н.Цибульський пропрацював до жовтня 1885 року.
Того ж року захистив дисертацію на тему "Исследования над скоростью движения крови посредством фотогемотахометра" та отримав ступінь доктора медицини.
У жовтні 1885 року був обраний професором кафедри фізіології Ягеллонського університету, згодом як завідувач кафедри зробив значний внесок у її становлення і розвиток, зокрема, організував фізіологічну лабораторію.
У 1887-1888 та 1895-1896 роках виконував обов'язки декана медичного факультету, у 1904-1905 рр. - ректора, а в 1905-1909 рр. - проректора університету.
Окрім медицини цікавився також соціальними питаннями, виступаючи як публіцист зі статтями: Чи держава і суспільство зобов'язані сприяти розвитку науки? (1895), До питання про організацію селянських господарств (1896), Наука і потреби війни (1918). Він був великим прихильником залучення жінок до медичних досліджень. Був одним із засновників у 1891 році першої жіночої гімназії у Кракові. У 1916 році придбав особняк та оселився у Навойовій Гурі, Ґміна Кшешовіце. У 1918 році він отримав премію Фонду Еразма і Анни Єжмановських, присуджену Польською академією наук.
Помер у власному кабінеті в університеті внаслідок інсульту. Посмертно нагороджений у 1936 році Командорським хрестом Ордену Відродження Польщі.
Наукова діяльність
Основні наукові праці присвячені проблемам загальної фізіології та фізіології кровообігу.
- 1880 — одним з перших застосував внутршньовенне вливання соляних розчинів, за що отримав диплом з відзнакою.
- 1894 — спільно з Владиславом Шимановичем відкрив фізіологічну дію секретів наднирників — адреналіну й адреналіноподібних речовин.
- Вивчав природу нервого збуждення й гіпнозу.
- Досліджував вплив депресорного й блукаючого нервів на кровообіг і діяльність серця.
- Розробив нові методи дослідження і створив прилади, що дозволяють визначити швидкість руху і масу крові у різних органах і судинах (гемотахометр та інші прилади).
Був засновником краківської фізіологічної школи, від 1887 року - членом-кореспондентом, а з 31 жовтня 1891 року - дійсним членом Польської академії наук.
Піонер польської електроенцефалографії та ендокринології. Одним з перших в 1890 році отримав запис ЕЕГ кори головного мозку.
Автор близько 100 наукових праць.
Найбільш відомі з його учнів: Адольф Бек (Adolf Beck), Владислав Шимонович (Władysław Szymonowicz), Леон Вахгольц (Leon Wachholz), Александер Роснер (Aleksander Rosner), Станіслав Мазярський (Stanisław Maziarski) та багато інших.
Деякі тези, що містяться в книзі Цибульського про гіпнотизм з точки зору фізіології дозволяють віднести його до предтеч концепції несвідомого, який випередив ідеї Фрейда[3].
Основні праці
- Физиология человека.— 1-е изд (1896)
- Физиология человека.— 2-е изд (1915).
- O metodach badania fizyologicznego (1885)
- Nowy przyrzad do badania prędkości ruchu krwi (fotohaemotachometr) i jego zastosowanie (1886)
- O hypnotyzmie ze stanowiska fizyjologicznego (1887)
- Nowy manometr do oznaczania parcia w żyłach za pomocą fotografii (1888)
- O ucisku mózgu (1890)
- Dalsze zjawiska nad zjawiskami elektrycznymi w korze mózgowej małpy i psa (1891)
- Nowa modyfikacja kalorymetru (1894)
- O funkcji nadnercza (1895)
- Próba nowej teroyi zjawisk elektrycznych w tkankach zwierzęcych (1898)
- Kilka słów w sprawie jadów w jelicie prawidłowem (1907)
- Wpływ błon i przegród na siły elektromotoryczne (1909)
- Fizyologia człowieka (1915)
- O termodynamice mięśniowej (1916)
- Elektryczność zwierzęca
Примітки
- ↑ https://www.polskipetersburg.pl/hasla/cybulski-napoleon-nikodem
- ↑ Maciej Iłowiecki: Dzieje nauki polskiej. Warszawa: Wydawnictwo „Interpress”, 1981, s. 194. ISBN 83-223-1876-6.
- ↑ Bartłomiej Dobroczyński: Idea nieświadomości w polskiej myśli psychologicznej przed Freudem. Kraków: Universitas, 2005, s. 294; s. 229 i n.. ISBN 83-242-0539-X.