Лембіт Олль
Лембіт Олль (ест. Lembit Oll; 23 квітня 1966 - 17 травня 1999, Таллінн) – естонський шахіст, гросмейстер від 1992 року.
| Лембіт Олль | |
|---|---|
| Оригінал імені | ест. Lembit Oll |
| Країна |
 СРСР Естонія |
| Народження |
23 квітня 1966 Таллінн |
| Смерть |
17 травня 1999 (33 роки) Таллінн |
| Титул | гросмейстер (1992) |
| Піковий рейтинг |
2655 (січень 1998 року) |
Життєпис
У 1980-х роках належав до провідних радянських шахістів молодого покоління. 1982 року здобув звання чемпіона Естонії, a 1984 року звання чемпіона СРСР серед юнаків. Представляв Радянський Союз на чемпіонаті світу і Європи серед юнаків. Після розпаду Радянського союзу здобув низку міжнародних успіхів, виграв чи поділив 1-ше місце в тому числі в Еспоо, Таллінні i Гельсінках (1989), Таррасі (1990), Сідней i Хельсінках (1991), Севільї (1992), Вільнюсі, Гаазі i Антверпені (1993), Нью-Йорку (1994, разом з Яаном Ельвестом), Хельсінках i Ризі (1995), Санкт-Петербургу (1996) а також Кеге, Хогевен i Сегеді (1997). 1997 року виступив у Гронінгені на чемпіонаті світу ФІДЕ за нокаут-системою, пройшов до 3-го раунду, в якому поступився Владиславом Ткачовим (перед цим усунувши Маргейра Петурссона а також Олександра Морозевича)[1]. Був у основному складі збірної Естонії: від 1992 до 1998 року чотири рази взяв участь у шахових олімпіадах, a 1997 року на командному чемпіонаті Європи, кожного разу грав на 1-й або 2-й шахівниці[2].
Наприкінці 1990-х років належав до розширеної світової когорти провідних шахістів, станом на 1 січня 1998 року мав рейтинг 2655 пунктів, що відповідало тоді 24-му місцю у рейтинг-листі ФІДЕ[3]. 17 травня 1999 року покінчив життя самогубством, вискочивши з вікна 4-го поверху своєї таллінської квартири. То був ефект депресії після розлучення. Похований у Таллінні, неподалік від могили Пауля Кереса.
Примітки
Посилання
- Партії Лембіта Олля в базі Chessgames