Інгуле́ць — село в Україні, Білозерському районі Херсонської області. Населення становить 2047 осіб.

село Інгулець
Країна Україна Україна
Область Херсонська область Херсонська область
Район Білозерський
Рада Інгулецька сільська рада
Код КАТОТТГ UA65100070050069272
Облікова картка Інгулець 
Основні дані
Засноване 1880
Населення 2047
Площа 1,726 км²
Густота населення 1185,98 осіб/км²
Поштовий індекс 75031
Телефонний код +380 5547
Географічні дані
Географічні координати 46°47′25″ пн. ш. 32°49′39″ сх. д. / 46.79028° пн. ш. 32.82750° сх. д. / 46.79028; 32.82750Координати: 46°47′25″ пн. ш. 32°49′39″ сх. д. / 46.79028° пн. ш. 32.82750° сх. д. / 46.79028; 32.82750
Середня висота
над рівнем моря
18 м
Водойми р. Інгулець
Відстань до
обласного центру
30,8 км
Відстань до
районного центру
43,5 км
Найближча залізнична станція Херсон
Відстань до
залізничної станції
30,8 км
Місцева влада
Адреса ради 75031, Херсонська обл., Білозерський р-н, с. Інгулець, вул. Гагаріна, 27а, тел. 44-4-35
Сільський голова Русінко Володимир Миколайович
Карта
Інгулець. Карта розташування: Україна
Інгулець
Інгулець
Мапа
Мапа

CMNS: Інгулець у Вікісховищі

Загальні відомості

Славне село Інгулець розташоване на річці Інгулець. Власне, від назви річки і походить назва села. Інгулець — «Малий Інгул», що з тюркської означає «нове озеро». Виникнення такої назви зумовлено характером русла річки, що в середній течії значно розширюється, нагадуючи озеро. Між звивистих берегів цієї річки, на її лівому березі розкинулось мальовниче село Інгулець, що знаходиться за 48 км від районного центру і за 27 км від Херсона.

Історія

У кінці 20-х років на хуторах трьох братів Полудьонних, Карпенка, Новікова і німця Ерика було засновано село Інгулець. Офіційною датою заснування села вважають 1880 рік. У січні 1918 року в селі встановлено Радянську владу. На території села було створено відгодівельну базу та відгінні пасовища херсонської контори Укрсоюзм'ясо. У кінці 1930 року Укрсоюзм'ясо ліквідували. У 1932 році на території села засновано радгосп «Інгулець», директором якого був О. А. Еринбурш. Напрям ведення радгоспу — м'ясо-молочний, з розвитком вирощування зернових та технічних культур. У 1940 році за високі показники виробництва Президія Верховної ради СРСР нагородила радгосп орденом Трудового Прапора, а 101 робітник радгоспу нагороджений орденом Леніна, Жовтневої Революції, медалями.

3 серпня 1941 року по березень 1944 року територія сільської ради була окупована нацистськими окупантами. На фронтах Німецько-радянської війни захищали Батьківщину від ворога 98 жителів села, 75 з них нагороджено орденами і медалями. На честь загиблих 42 односельчан в центрі села встановлено пам'ятник, на стелах якого золотом викарбувані імена загиблих захисників.

13 березня 1944 року… Скільки радості і сліз було в цей день, коли наша армія визволила Херсонщину від німецької нечисті.

Село, ферми — все лежало в руїнах. Надходила гаряча пора засівати поля, а в селі зосталися одні жінки, діти та кілька чоловіків-калік. Худоби не було, сільгоспреманенту теж, але взялись за роботу, працювали до самого поту, до знемоги, засинали на робочих місцях коротким неспокійним сном. Засіяли поля, зібрали врожай. Надходила осінь. І ось радісна звістка облетіла все село: в Інгульці з 1 вересня 1944 року відкрили початкову школу, до того часу діти навчалися у селі Федорівка.

До села поступово почали повертатися фронтовики, сім'ї з евакуації, населення в селі збільшувалося. По війні було відкрито дитячий садок, він знаходився біля школи.

Відроджувалося не тільки сільське господарство, а й культурне життя села. У 1953 році в селі збудували будинок культури. З самого початку закипіла в ньому робота. Були відкриті різні гуртки. На сцені ставили п'єси українських класиків. Драматичним гуртком керувала Тамара Дьорова. Для дітей було організовано навчання в гуртку духових інструментів. У приміщені будинку культури розмістилася сільська бібліотека з книжковим фондом у 12 тисяч примірників. Її справжньою господинею стала Валентина Йосипівна Мусієнко.

У 1960 році в Інгульці засновано сільську раду, адже раніше село відносилося до Федорівської сільської ради. Після перших виборів головою виконавчого комітету сільської ради обрали Галину Омелянівну Жиленко. Сільська рада та її виконавча служба керують господарськими і соціально-культурним життям на селі, приймають сільський бюджет, затверджують кошториси установ і організацій, які знаходяться на балансі сільради, забезпечують розвиток економіки і культури сіл, контролюють роботу шкіл, медичних пунктів, будинку культури, бібліотеки, забезпечують надходження податків. З 1953 року по 1959 рік господарством керував А. К. Чебуков, а з 1959 по 1963 рік — Н. І. Литовченко. Особливо наше село розквітло, розбудувалося під керівництвом Василя Івановича Стеценка, який прийняв господарство у 1963 році беззмінно керував ним 28 років. В. І. Стеценка за високі досягнення в розвитку тваринництва, виробництва і заготівлі м'яса, молока, яєць, указом резиденції Верховної Ради СРСР 22 березня 1966 року нагороджено орденом Леніна, а в 1977 році він удостоєний звання Героя Соціалістичної Праці. За час керування Василя Івановича колектив радгоспу досяг високих результатів.

Сучасність

12 листопада 2014 року у селі невідомі завалили пам'ятник Леніну.

Храми

Посилання