Каменський Микола Михайлович
Граф Микола Михайлович Каменський (27 грудня 1776 — 4 травня 1811) — російський військовий діяч, генерал від інфантерії, молодший син фельдмаршала Михайла Каменського.
| Микола Каменський | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Николай Каменский | ||||
 | ||||
| Народження | 27 грудня 1776 Російська імперія | |||
| Смерть | 4 травня 1811 (34 роки) Одеса | |||
| Поховання | Перший Християнський цвинтар | |||
| Країна |  Російська імперія | |||
| Приналежність | Збройні сили Російської імперії | |||
| Вид збройних сил | Сухопутні війська | |||
| Рід військ | Піхота | |||
| Звання | Генерал від інфантерії | |||
| Війни / битви | Наполеонівські війни | |||
| Титул | граф[d] | |||
| Рід | House of Kamenskyd | |||
| Нагороди |
| |||
 Каменський Микола Михайлович у Вікісховищі | ||||
Життєпис
У віці чотирьох років був зарахований корнетом до одного з кірасирських полків. У 19 років уже був підполковником, а у 21-річному віці — полковником. 28 червня 1799 року Каменський отримав звання генерал-майора та був призначений шефом Архангелогородського полку. Потім був відряджений до Італії до армії Суворова.
Виявив неабиякі військові здібності, коли на Чортовому мості стрімкою атакою вирішив долю бою, за що був нагороджений орденом святої Анни 1 ступеня[1].
У званні дивізійного генерала брав участь у війні з Наполеоном 1805–1807 років: під Аустерліцом ледь не загинув, упавши з коня, але був врятований Закревським, а за битву при Прейсіш-Ейлау був нагороджений орденом Святого Георгія 3 ступеня. 12 грудня 1807 отримав звання генерал-лейтенанта.
Під час російсько-шведської війни 1808–1809 років командував 17-ю піхотною дивізією. Командуючи військами, що займали центральну частину Фінляндії, мав кілька значних успіхів, причому за битву при Оравайсі був нагороджений орденом Святого Георгія 2 ступеня. 17 листопада 1809 року отримав звання генерала від інфантерії.
4 лютого 1810 року отримав пост командувача молдавської армії. Під час тієї кампанії здобув перемогу у битві при Батині та підкорив Ловчу. Втім на Дунаї він зазнав невдачі: облога Шумли і штурм Рущука сильно послабили його енергію. Надто самовпевнений, Каменський намагався досягнути всього й одразу, але ніяковів перед «кунктаторством» противника. До того ж він невдовзі захворів на важку виснажливу лихоманку.
12 березня вирушив до Одеси. Дорогою він втратив слух, згодом у нього виявились ознаки розумових розладів. 4 травня 1811 року він помер в Одесі та був похований у селі Каменському Орловської губернії поряд із батьком.
Ніколи не був одружений. Ходили чутки, що він був нареченим графині Анни Орлової-Чесменської, втім весілля не відбулось.
Примітки
- ↑ История русской армии(рос.)
Джерела
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907. (рос.)
- Російський біографічний словник Половцова