Каменський Микола Михайлович
Граф Микола Михайлович Каменський (27 грудня 1776 — 4 травня 1811, Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія) — російський військовий діяч, генерал від інфантерії, молодший син фельдмаршала Михайла Каменського.
| Микола Каменський | |||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Николай Каменский | |||||||||||
 | |||||||||||
| Народження |
27 грудня 1776 Російська імперія | ||||||||||
| Смерть |
4 травня 1811 (34 роки) Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія | ||||||||||
| Поховання | Перший Християнський цвинтар | ||||||||||
| Країна |
 Російська імперія | ||||||||||
| Приналежність | Російська імператорська армія | ||||||||||
| Вид збройних сил | Сухопутні війська | ||||||||||
| Рід військ | Піхота | ||||||||||
| Звання |
 Генерал від інфантерії | ||||||||||
| Війни / битви | Наполеонівські війни | ||||||||||
| Титул | граф[d] | ||||||||||
| Рід | House of Kamenskyd | ||||||||||
| Нагороди |
| ||||||||||
 Каменський Микола Михайлович у Вікісховищі | |||||||||||
Життєпис ред.
У віці чотирьох років був зарахований корнетом до одного з кірасирських полків. У 19 років уже був підполковником, а у 21-річному віці — полковником. 28 червня 1799 року Каменський отримав звання генерал-майора та був призначений шефом Архангелогородського полку[ru]. Потім був відряджений до Італії[ru] до армії Суворова.
Виявив неабиякі військові здібності, коли на Чортовому мості стрімкою атакою вирішив долю бою, за що був нагороджений орденом святої Анни 1 ступеня[1].
У званні дивізійного генерала брав участь у війні з Наполеоном 1805—1807 років: під Аустерліцом ледь не загинув, упавши з коня, але був врятований Арсенієм Закревським[ru], а за битву при Прейсіш-Ейлау був нагороджений орденом Святого Георгія 3 ступеня. 12 грудня 1807 отримав звання генерал-лейтенанта.
Під час російсько-шведської війни 1808—1809 років командував 17-ю піхотною дивізією. Командуючи військами, що займали центральну частину Фінляндії, мав кілька значних успіхів, причому за битву при Оравайсі[ru] був нагороджений орденом Святого Георгія 2 ступеня. 17 листопада 1809 року отримав звання генерала від інфантерії.
4 лютого 1810 року отримав пост командувача молдавської армії. Під час тієї кампанії здобув перемогу в битві при Батині[ru] та підкорив Ловчу. Утім на Дунаї він зазнав невдачі: облога Шумли і штурм Рущука сильно послабили його енергію. Надто самовпевнений, Каменський намагався досягнути всього й одразу, але ніяковів перед «кунктаторством» противника. До того ж він невдовзі захворів на тяжку виснажливу гарячку.
12 березня вирушив до Одеси. Дорогою він втратив слух, згодом у нього виявились ознаки розумових розладів. 4 травня 1811 року він помер в Одесі та був похований у селі Каменському[ru] Орловської губернії поряд із батьком.
Ніколи не був одружений. Ходили чутки, що він був нареченим графині Анни Орлової-Чесменської[ru], утім весілля не відбулось.
Був похований на Першому Християнському цвинтарі.[2] 1937 року комуністичною владою цвинтар було зруйновано. На його місці був відкритий «Парк Ілліча» з розважальними атракціонами, а частина була передана місцевому зоопарку. Нині достеменно відомо лише про деякі перепоховання зі Старого цвинтаря, а дані про перепоховання Каменського відсутні.[3]
Примітки ред.
- ↑ История русской армии [Архівовано 21 вересня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Храм Всех Святых. Список захороненных людей. Сайт Церкви Всіх Святих Одеської єпархії УПЦ (МП) (рос.). Архів оригіналу за 30 липня 2013. Процитовано 15 квітня 2011.
- ↑ Шевчук А. Спасти мемориал — защитить честь города // Газета «Вечерняя Одесса». — 2010. — Вип. 118—119 (9249—9250) (14 серпня). Архівовано з джерела 3 червня 2016. Процитовано 2016-06-06. (рос.)
Література та джерела ред.
- Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1890—1907.
- Російський біографічний словник Половцова [Архівовано 23 грудня 2014 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового діяча або діячку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |