Чотирнадцять пунктів Вільсона
Чотирнадцять пунктів Вільсона (англ. Wilson's Fourteen Points або просто Fourteen Points) — концепція президента Сполучених Штатів Вудро Вілсона, в якій він окреслив своє бачення міжнародного устрою після Першої світової війни. Озвучені в промові Вілсона перед Конгресом 8 січня 1918 року.
Основними ідеями програми президента була відмова від таємної дипломатії, поширення рівності торгівлі, повернення Франції Ельзасу-Лотарингії (анексія якої Німеччиною внаслідок франко-прусської війни 1870–1871 була предметом міжнародної нестабільності протягом десятиліть і однією з причин Першої світової війни), звільнення окупованих Німеччиною країн, надання незалежності Польщі, створення об'єднання націй — Ліги Націй (куди, втім, США не увійшли через протидію республіканців у Конгресі).
Передісторія
США вступили у Першу світову війну після майже трьох років нейтралітету, 6 квітня 1917 року. Двома основними поштовхами до цього була необмежена підводна війна (потоплення цивільних пасажирських і торгових суден без попередження) з боку Німеччини і телеграма Циммермана, у якій йшлося про спроби Німеччини переконати Мексику виступити у війні на її боці, проти США.
Вступ Сполучених Штатів у війну був особливо важливим для держав Антанти через дві революції в Росії, після першої з яких російська армія значно послабилася, а після другої більшовики, які щойно захопили владу, оголосили про вихід з війни[1]. Це принесло Центральним державам значну перевагу, яку, на думку істориків, нівелювали США. У 1918 році в Європі сумарно воювали до двох мільйонів американських солдатів, щодня прибувало 10 тисяч поповнення[2]. Війська США зіграли значну роль у відбитті весняного наступу німців та реалізації Стоденного наступу Антанти.
Участь Сполучених Штатів у Першій світовій війні позитивно вплинула на темпи розвитку економіки країни і значно підвищила її вплив на міжнародній арені.
Чотирнадцять пунктів Вілсона вважаються його відповіддю на видання більшовиками в Росії Декрету про мир і підписання сепаратного Брестського мирного договору з Центральними державами.
Основний зміст пунктів
| У Вікіджерелах є |
- Відмова від таємної дипломатії, відкриті міжнародні договори.
- Свобода судноплавства на морях (крім територіальних вод).
- Усунення економічних бар'єрів між країнами.
- Скорочення озброєнь до рівня, достатнього для підтримання національної безпеки.
- Неупереджене вирішення всіх колоніальних суперечок.
- Звільнення територій колишньої Російської імперії від німецьких військ.
- Звільнення і гарантування незалежності Бельгії.
- Звільнення окупованих частин Франції і повернення Ельзасу-Лотарингії.
- Справедливе врегулювання кордонів Італії за національними ознаками: до її складу повинні увійти всі населені переважно італійцями землі.
- Право на самовизначення і широку автономію народів Австро-Угорщини.
- Забезпечення суверенітету і гарантії незалежності балканських країн (Сербії, Румунії і Чорногорії).
- Турецьке населення Османської імперії повинні отримати суверенітет і мати право на турецьку владу; нетурецьке населення — право на самовизначення.
- Створення незалежної Польської держави із забезпеченням доступу до моря.
- Створення загального об'єднання націй, яке буде гарантувати політичну незалежність і територіальну цілісність його учасникам[3].
Класифікація
Зміст Чотирнадцяти пунктів можна поділити на чіткі вимоги (конкретні сценарії територіального устрою країн і регіонів: Франції, Балкан, Польщі, Австро-Угорщини, Росії, Бельгії та Туреччини) і загальні побажання (відкриті договори, відмова від торгівельних бар'єрів тощо).
Сприйняття і результати
Оскільки Чотирнадцять пунктів були виголошені без узгодження з європейськими союзниками, лідери ключових держав (прем'єр-міністри Франції Жорж Клемансо, Великої Британії Девід Ллойд Джордж й Італії Віктор Орландо) спочатку досить скептично сприйняли їх[4].
Чотирнадцять пунктів були ключовою програмою дій американської делегації на Паризькій мирній конференції, вони лягли в основу Версальського мирного договору з Німеччиною. За свої миротворчі зусилля Вілсон був у 1919 році нагороджений Нобелівською премією миру.
Примітки
- ↑ Russian Revolution — November 1917 (англ.)
- ↑ 1918: A Fateful Ending (англ.)
- ↑ Woodrow Wilson's Fourteen Points (англ.)
- ↑ Irwin Unger, These United States (2007), ст. 561