Артеменко Анатолій Павлович
Арте́менко Анато́лій Па́влович (нар. 19 грудня 1918) — учасник Другої світової війни, командир ескадрильї, капітан, Герой Радянського Союзу (1945).
| Артеменко Анатолій Павлович | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||
| Народження |
19 грудня 1918 (105 років) село Прибужани | |||||||||
| Смерть |
27 травня 2019[1] (100 років) Москва, Росія | |||||||||
| Поховання | Троєкуровське кладовище | |||||||||
| Країна |
 СРСР | |||||||||
| Приналежність |
 Радянська армія | |||||||||
| Вид збройних сил |
 ВПС СРСР | |||||||||
| Рід військ | штурмова авіація | |||||||||
| Освіта | Військово-політична академія імені Ленінаd | |||||||||
| Роки служби | 1940–1975 | |||||||||
| Партія | КПРС | |||||||||
| Звання |
 Генерал-майор авіації | |||||||||
| Формування | 5-а гвардійська штурмова авіаційна дивізія | |||||||||
| Війни / битви | Радянсько-німецька війна | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
 Артеменко Анатолій Павлович у Вікісховищі | ||||||||||
Біографія
Народився 19 грудня 1918 року в селі Прибужани Вознесенського району Миколаївської області в селянській родині. Українець. Член ВКП(б) з 1943 року.
У 1934 році закінчив 7 класів і Миколаївський будівельний технікум. Працював у конструкторському бюро суднобудівного заводу, вчився в аероклубі.
У 1940 році призваний до лав РСЧА. У 1941 році закінчив Херсонську військову авіаційну школу пілотів. Після закінчення школи залишений при ній льотчиком-інструктором.
Учасник німецько-радянської війни з рвня 1943 року. Воював на Південно-Західному, 1-му та 3-му Українських фронтах.
Командир ескадрильї 93-го гвардійського штурмового авіаційного полку 5-ї гвардійської штурмової авіаційної дивізії 2-го гвардійського штурмового авіаційного корпусу 2-ї повітряної армії гвардії капітан А. П. Артеменко за роки війни здійсник 186 бойових вильотівна штурмовку укріплень, скупчень живої сили і техніки супротивника. У повітряних боях збив 3 ворожі бомбардувальники і 1 винищувач.
Після війни продовжив службу у ВПС СРСР. У 1953 році з відзнакою закінчив Військово-політичну академію. Був заступником командира 448-го штурмового авіаційного полку з політчастини, згодом — інспектором Політуправління ВПС.
У 1957–1959 роках — інструктор відділу адміністративних органів ЦК КПРС.
У 1959 році призначається начальником політвідділу винищувального авіаційного корпусу Групи радянських військ в Німеччині.
У 1966 році А. П. Артеменку присвоєно звання генерал-майора авіації. Був заступником командира — начальником політвідділу Науково-дослідного інституту авіаційної та космічної медицини.
У 1970 році А. П. Артеменко призначається начальником авіаційного факультету Військово-політичної академії імені В. І. Леніна.
З 1975 року генерал-майор авіації А. П. Артеменко — в запасі. Працював у Всесоюзному товаристві «Знання», де очолював секцію військово-патріотичного виховання молоді.
Живе в місті Москва.
Нагороди і почесні звання
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 червня 1945 року капітану Артеменко Анатолію Павловичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 6589).
Також нагороджений двома орденами Червоного Прапора, орденами Вітчизняної війни 1-го та 2-го ступенiв, Олександра Невського, Червоної Зірки, «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» 3-го ступеня, орденами Німецької Демократичної Республіки і Румунії, медалями.
Література
- Бундюков А. Г., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне: Очерки о Героях Советского Союза — уроженцах Николаевской области. — Одесса: Маяк, 1982.
- Золоті зірки Миколаївщини: Енциклопедичне видання. — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2005.
Примітки
Посилання
- Біографія на сайті «Герои страны» (рос.)
- Артёменко Анатолий Павлович (рос.)