Миколаївська обласна універсальна наукова бібліотека

Миколаївська державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. М. Гмирьова — одна з міських бібліотек Миколаєва. Відкрита 1881 року як громадська бібліотека; 1920 року названа Миколаївською центральною бібліотекою, а 1938 року одержала статус обласної бібліотеки. З 1968 року носить ім'я Гмирьова Олексія Михайловича (1887 −1911) — активного діяча революції 1905 −1907 рр, революційного поета.

Миколаївська державна обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. М. Гмирьова
46°58′18″ пн. ш. 31°59′38″ сх. д.
Країна:	Україна
Тип:	універсальна
Розташування	Миколаїв
Адреса	Україна, 54001, м. Миколаїв,вул. Московська, 9; тел.: (0512) 35-25-78, 35-41-38.
Заснована	29 жовтня (11 листопада) 1881 рік
Фонди:	2,4 млн.
Річний обіг:	520 назв журналів та 100 назв газет; 80 назв періодичних видань, які виходять на території Миколаєва та Миколаївської області.
Директор:	Богза Надія Федорівна
Сайт:	reglibrary.mk.ua
Медіафайли у Вікісховищі

З історії закладу

Відкриття

До відкриття громадської бібліотеки у Миколаєві було лише кілька бібліотек: морського відомства, навчальних закладів і приватних власників. Користування цими бібліотеками було обмежено. Щоб стати, наприклад, передплатником (читачем) Севастопольської морської бібліотеки, необхідно було внести заставу — 15 крб. і річну платню — 7 крб.

В доповідній записці Миколаївського міського голови М. П. Де-Ла-Валетта на адресу військового губернатора м. Миколаєва, адмірала М. П. Манганарі від 12 червня 1881 р., говориться, що:

Через численні скарги на незручність умов, якими обставлено у нашому місті користування книгами для читання, декілька місцевих громадян прийшли разом зі мною до думки про заснування у Миколаєві громадської бібліотеки, на зразок бібліотек цього роду, що існують у Херсоні, Єлисаветграді й багатьох інших містах...

В серпні цього ж року в залі міських зборів відбулись перші організаційні збори членів бібліотеки. Пізніше була обрана Дирекція бібліотеки: першим головою Дирекції був М. П. Де-Ла-Валетт. За його клопотанням адмірал М. П. Манганарі 15 вересня1881 р. представив міністрові внутрішніх справ Статут Миколаївської громадської бібліотеки для затвердження. Статут було затверджено 29 жовтня (11 листопада) 1881 рік — цей день вважається Днем заснування Миколаївської громадської бібліотеки.

Дореволюційні часи

Бібліотека розміщувалась в орендному приміщенні по вул. Спаській, ріг вул. Молдаванської (нині вул. Декабристів). Існувала громадська бібліотека за рахунок плати читачів-передплатників, коштів, що збиралися за публічні читання й інші заходи, субсидій і добровільних пожертвувань. Нові надходження до бібліотеки поповнювалися за рахунок зборів від публічних лекцій, концертів, вистав. Першим бібліотекарем читальні була М. К. Арсеньєва.

У 1882 р. бібліотека переїхала на вул. Нікольську, 47, а бібліотекарем стала М. Стоян.

Інтерес до громадської бібліотеки був не високий, незважаючи на те, що книги дозволялося брати додому (окрім осіб, які вчаться, солдатам і тим, хто перебував під наглядом поліції). За користування абонементом і читальним залом стягувалася платня — 30 коп. на місяць із правом одержання додому однієї книги та 50 коп. — із правом одержання двох книг. Також вносилася застава на випадок втрати книги — 1 або 2 крб. відповідно. Згодом сума застави зросла: річний читацький квиток, що надавав право відвідувати читальний зал і одержувати на абонементі дві книги без застави, коштував 5 крб.

У 1894 р. для бібліотеки було побудовано спеціальне приміщення по вул. Різдвяній, 6 (нині вул. Лягіна), ріг вул. Спаської. Значну частину коштів на будівництво бібліотеки (9 тис. крб.) пожертвував відставний підполковник О. В. Нужнов; він був обраний почесним членом Дирекції бібліотеки, його портрет був виставлений у читальному залі.

Будівництвом нового приміщення для громадської бібліотеки керували міський архітектор Є. А. Штукенберг, начальник торговельного порту, інженер Л. К. Стус і секретар-скарбник Миколаївського відділення Імператорського Російського технічного товариства Л. П. Бєлявін. Відкриття бібліотеки у новому будинку відбулося 27 грудня 1894 р.; у цьому приміщенні вона розміщалася до 1964 р. Зараз там знаходиться Палац урочистих подій.

Бібліотека постійно поповнювала свої фонди. За 5 років (1898–1903) кількість книг збільшилася у два рази — з 7 327 томів (5 974 назв) до 15 104 томів (10 375 назв). На 1 січня 1916 р. книжковий фонд нараховував 30 370 томів (19 724 назви), періодичних видань на той час у бібліотеці було 18 379 томів (514 назв). Збільшувалася й кількість відвідувань читачами бібліотеки: в 1886 р. вона складала 24 845 од., у 1888 р. — 35 367, 1889 р. — 39 279,1912 р. — 86 628, 1913 р. — 87 773, 1917 р. — 156 406.

Протягом багатьох років (1892–1925) бібліотекарем громадської бібліотеки була колишня сільська вчителька О. Л. Пухальська.

1 серпня1900 р. з ініціативи «Комітету піклування про народну тверезість» і за підтримки Дирекції бібліотеки на перехрещенні вул. Різдвяної (Лягіна) та 1-ї Піщаної (Защука), 28, відкрилося відділення Миколаївської громадської бібліотеки. Бібліотекарем стала О. І. Пушкарська. У 1910 р. відділення бібліотеки переміщається у пристосоване приміщення у будинку Ведренка на перехрещенні вулиць Одеської і 5-ї Слобідської, де відкрилася читальня для дітей. На 1 січня 1912 р. у філії було 4 834 томів (3 708 назв), на 1 січня 1916 р. — 6 147 томів (4 632 назви). В 1916 р. вийшов каталог книг відділення у кількості 200 примірників.

Формування фондів Миколаївської громадської бібліотеки здійснювалося на основі замовлень за видавничими каталогами і каталогами книгарень Москви, Петербурга, Одеси. Приблизно одна третина книг і журналів, що поступали, була пожертвуванням різних організацій і установ — урядових, наукових, громадських. Надходили також видання від університетів та інших навчальних закладів. Міська управа, Біржовий комітет, товариства Взаємного страхування, Порятунку на водах, Допомоги бідним євреям, Миколаївське відділення Імператорського Російського технічного товариства, портова митниця передавали річні звіти й інші видання до фондів бібліотеки.

Передавали бібліотеці книги й самі видавці. На прохання видавця К. Т. Солдатенкова Московська міська Дума подарувала бібліотеці 73 книги, видавниця О. П. Горська передала 7 томів. Дарували книги й автори: Ц. П. Балталов, В. Беренштам, Ф. Блюменталь, М. П. Василевський, М. Лахтін, Н. А. Морозов, В. В. Рюмін, П. Стоян, М. І. Фадєєв та ін.

Бібліотека була вдячна й приватним дарувальникам, що поповнювали її фонди. Прізвища цих людей щорічно друкувалися у звітах бібліотеки. З них видно, що лікар О. Понятовський заповів Миколаївській громадській бібліотеці колекцію книг у 1 730 томів: твори російських класиків, художні видання, наукову та історичну літературу. У бібліотеці зберігся окремий каталог книг, подарованих О. Понятовським. Інженер-хімік Г. Е. Вейнберг, член Дирекції бібліотеки, пожертвував 664 томи, Є. О. Баласогло — 109 томів, міський голова В. Ф. Соболєв — 184 томи, О. С. Пескер передала бібліотеці 130 юридичних посібників, О. А. Вімут — 88 книг з медицини, Н. В. Горбатова — 70 томів з механіки і будівельної справи російською, французькою, англійською та німецькою мовами. Серед дарувальників була й О. І. Аркас, дружина відомого українського історика і композитора.

З 1 серпня 1908 р. у бібліотеці почав працювати нотний абонемент, основу якого становили 800 примірників нот, а на 1 січня 1913 р. їх було вже 1 244 примірники. Користування нотами на абонементі коштувало 30 коп. на місяць за одну назву, 50 коп. — за дві та 70 коп. — за три.

Збільшення фонду бібліотеки згодом призвело до виникнення проблеми розміщення книг. Питання про необхідність розширення приміщень за рахунок прибудов неодноразово розглядалося на засіданнях Дирекції.

У 1912 р. Г. І. Кранцфельд пожертвував для будівництва бібліотеки ділянку і три хлібних магазини (сховища) на Поповій Балці вартістю 25 тис. крб. Однак Дирекція бібліотеки визначила, що перебудова магазинів з добудуванням лекційного залу на 500 осіб буде коштувати майже 45 тис. крб. У 1913 р. Г. І. Кранцфельд замінив свій дарунок на грошову суму у розмірі 25 тис. крб. Було прийняте рішення про зведення нового будинку для бібліотеки та передачі старого приміщення міському музею.

Цим планам перешкодила Перша світова війна. Оскільки будівництво нового будинку стало неможливим, Дирекція повернулася до рішення прибудови до старого будинку бібліотеки.

Наприкінці XIX — початку XX ст. активними членами Ради бібліотеки були М. Ге, М. Аркас, В. Рюмін, М. Рубакін; у бібліотеки було 3 488 передплатників, а її книжковий фонд становив 50 тис. книг.