Вікіпедія

Велика варварська армія: відмінності між версіями

Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Knup man (обговорення | внесок)
142 редагування
Створено шляхом перекладу сторінки «Великая языческая армия»
(Немає відмінностей)

Версія за 22:05, 20 липня 2016

Велика язичницька армія, або Велика армія, або Велика данська армія (англ. Great Heathen Army / Great Army / Great Danish Army) — армія вікінгів родом з Данії, яка розграбувала і завоювала більшу частину Англії в IX столітті. На відміну від багатьох скандинавських набігів армій того періоду, джерела не дають точного цифри їх чисельності, але це, очевидно, були найбільші сили в своєму роді, включаючи сотні суден і тисячі людей.

Реконструкція вікінга із Рептона; колекція Музею і художньої галереї Дербі[1]

Термін «велика язичницька армія» був використаний в англосаксонському часописі. Витоки армії можна побачити в групі, що напала на Париж у 845 році[2]. Вони увірвалися в регіон близько 850 року, неодноразово захоплюючи Руан і різні невеликі міста, ймовірно легко захищені.

Меч вікінга з Рептона; колекція Музею і художньої галереї Дербі

Набравшись досвіду в Європі, в 865 році армія рушила в Британію, висадившись в східній Англії, на острові Танет[en], ці події підтверджуються англосаксонським часописом, і археологічними дослідженнями. Під командуванням Івара Безкосного і Гальфдана, синів Рагнара Лодброка, вони спрямували сили на завоювання й заселення Англії. Згідно з скандинавськими сагами, це було помстою за смерть Рагнара Лодброка, але історичність цього твердження не визначена.

В кінці 866 була завойована Нортумбрія, в 870 році за нею було захоплено королівство Східна Англія. В 871 році прибула Велика літня армія (Great Summer Army)[3]. Вона посилила Данську армію, і в 874 році була завойована Мерсія. Доказом їх перебування в Дербіширі є братська могила на 250 чоловік в Рептоні і кілька десятків курганів зі слідами кремації в сусідньому Інглбі[4]. У тому ж році значна частина військ оселилася на завойованих територіях, а потім і ще одна група в 877 році. Гальфдан рушив на північ, щоб атакувати піктів, а Ґутрум став лідером війни на півдні, у 876 році до них приєдналися нові сили, і вони виграли битву при Верхемі. Однак Альфред Великий відбивався, і врешті-решт здобув перемогу в битві при Етандуні в 878 році і уклав Ведморский договір.

В 879 році[5][6] безліч норманів зі складу цієї армії прибули на континент і почали здійснювати набіги на землі Фрісландії і Фландрії. Ватажком вікінгів був конунг Готфрід. Руйнування зазнали майже всі північно-західні області Східно-Франкської держави[7]. Незважаючи на поразку, завдану вікінгам королем Східно-Франкської держави Людовіком III Молодшим в битві при Сокурі в серпні 881 року[8], їм вдалося побудувати укріплений табір в Ельслоо[9] і в 882 році головною метою їх походів стала Лотарингія. Норманами були захоплені й розграбовані всі найбільші лотаринзькі міста (в тому числі, Кельн, Бонн, Трір, Мец, Бінген, Вормс і Ахен), зруйновані майже всі монастирі, включаючи Прюмське абатство. Дуже серйозно постраждали володіння Льєжської єпархії: вікінгами були спалені міста Тонгерен і Маастрихт, абатства в Ставело, Мальмеді і Сінт-Трейдені[9]. Велика частина жителів і ченців, які не встигли втекти, були вбиті. Сам Льєж був захоплений і також спалений норманами, але, згідно з переказами, заступництво святого Ламберта не дозволило вікінгам розграбувати єпископську скарбницю. Також вдалося врятувати і більшість священних реліквій, перевізши їх у безпечніші місця. Пізніші перекази розповідали про численні чудеса, що нібито сталися під час цих лих, і пов'язували з цим руйнуванням загибель кількох лотаринзьких святих[10], що померли, насправді, задовго до цих подій[11].

Карта маршруту Великої язичницької армії, пройденого в 865-878 роках.

Новий король Східно-Франкської держави Карл III Товстий не зміг надати вікінгам достойного збройного опору і був змушений підписати з ними мир, надавши іхньому ватажку Готфріду титул герцога Фрісландії і видавши за нього заміж свою дочку[12]. Однак після вбивства Готфріда в 885 році набіги норманів відновилися[13]. В цьому ж році вікінги спробували знову напасти на Льєж, але були розбиті[9].

Після того як Арнульф Каринтійський, якого «Діяння єпископів Льєжа» називають родичем єпископа Льєжа Франкона, у 888 році отримав корону Східно-Франкської держави, він активізував боротьбу з розташованими в його володіннях норманами. Свого апогею ця боротьба досягла в 891 році. Спочатку успіх був на боці вікінгів, яким під командуванням конунга Зігфріда вдалося розбити військо королівських васалів в бою на річці Гьойл[14]. Але потім нормани зіткнулися з військом, яке особисто очолював король Арнульф. В результаті кровопролитного бою при Льовені військо вікінгів було повністю розгромлено, Зігфрід і безліч норманів загинули[15]. Ця поразка поклала край масовим набігам вікінгів на землі Східно-Франкського королівства[16]. Серед учасників Льовенської битви пізніші хроніки називають імена графа Ено Реньє Довгошийого і єпископа Франкона, а «Діяння єпископів Льєжа» приписують останньому особливо видатну роль в перемозі над ворогом, розповідаючи про особисту участь єпископа в битві[9].

В Англії поселенці з колишньої армії язичників утворили Королівство Йорк, що існувало до 950-х років.

Ймовірне поховання воїнів армії знаходиться у Вересовому лісі Дербишира.

Примітки

  1. ↑ Реконструкция была сделана в 1985 году для программы BBC Blood of the Vikings на основании черепа и меча, найденного в погребении рядом с церковью Рептона
  2. ↑ Джонс Г. {{{Заголовок}}}. — ISBN 5-9524-0402-2.
  3. ↑ Hooper, Nicholas Hooper; Bennett, Matthew (1996). The Cambridge Illustrated Atlas of Warfare: the Middle Ages. Cambridge University Press. с. 22. ISBN 0-521-44049-1.
  4. ↑ Richards, Julian; et al. (2004).
  5. ↑ Ведастинские анналы, год 879.
  6. ↑ Англосаксонская хроника датирует это событие 880 годом.
  7. ↑ Ведастинские анналы, годы 879—880.
  8. ↑ Ведастинские анналы, год 881.
  9. ↑ а б в г De la fondation de la ville à la cité épiscopale. Francon (фр.). La principauté de Liège. Архів оригіналу за 12 березня 2012. Процитовано 17.4.2011.
  10. ↑ Например, святого Либерта.
  11. ↑ Pollet Ch. {{{Заголовок}}}. — Т. I. — P. 138—143.
  12. ↑ Ведастинские анналы, год 882.
  13. ↑ Регино Прюмский, год 885.
  14. ↑ В этом бою погиб архиепископ Майнца Зундерольд.
  15. ↑ Фульдские анналы, год 891.
  16. ↑ {{{Заголовок}}}. — P. 263—267.

Література

  • Догерті Мартін Дж. Світ вікінгів. Повсякденне життя Дітей Одіна / Пров. з англ. Ст. Л. Силаевой. — М: Изд-во «Е», 2015. — 224 с.: іл. — Серія «Темна сторона історії». — ISBN 978-5-699-84607-8
  • Чи Беатріс Аделейд. Альфред Великий, глашатай правди, творець Англії. 848-899 рр. / Пров. з англ. З. Ю. Метлицкой. — СПб.: Євразія, 2006. 384 с.: іл. — Серія Clio personalis. — ISBN 5-8071-0160-X
  • Каппер Дж. П. Вікінги Британії / Наук. ред. А. А. Хлівів. — СПб.: Євразія, 2003. — 272 с. — 2000 екз. — ISBN 5-80710139-1
  • Сойєр Пітер. Епоха вікінгів. — СПб.: Євразія, 2002. — 352 с. — Серія «Clio Expansiva». — ISBN 5-8071-0104-9
  • Хіт В. Вікінги. Історія. Озброєння. Тактика. — М: ТОВ «АСТ», Астрель 2004. — 64 с.: іл. — Серія «Елітні війська».
  • Хілл Підлогу. Альфред Великий і війна з вікінгами / Пров. з англ. Е. А. Проніної. — СПб.; М.: Євразія, ВД «CLIO», 2014. — 256 с.: іл. — ISBN 978-5-91852-079-6
  • Шартран Р., Дюрам К., Харрісон М. Вікінги. Мореплавці, пірати, воїни. — М: Ексмо, 2008. — 192 с. — Серія «Військова історія людства». — ISBN 978-5-699-23504-9
  • Gardiner, Juliet, ed. The Penguin Dictionary of British History

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Велика_варварська_армія&oldid=18484851