Відкрити головне меню

Спекторський Євген Васильович

Спекторський Євген Васильович
Народився 15 жовтня 1875(1875-10-15)
Острог, Україна
Помер 3 березня 1951(1951-03-03) (75 років)
Нью-Йорк, США
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Yugoslavia (1918–1941).svg Королівство Югославія
Діяльність письменник, юрист, політик
Alma mater Варшавський університет
Сфера інтересів філософія, правознавство
Заклад Київський держуніверситет Тараса Шевченка
Посада Ректор Київського університету
Вчене звання професор
Науковий керівник Alexandre Lvovitch Blokd

Євген Васильович Спекторський (15 жовтня 1875, Острог, Україна — 3 березня 1951, Нью-Йорк, США) — український філософ і правознавець, професор з 1913, доктор державного права з 1917.

БіографіяРедагувати

Народився 15 жовтня 1875 року Острозі. У 1898 році закінчив Варшавський університет. У 1898–1901 — працював при університеті, де був залишений для підготовки до професорського звання. У 1901–1903 — студіював у університетах Парижа, Берліна, Геттінгена, Гейдельберга. У 1903 обраний приват-доцентом кафедри енциклопедії та історії філософії права Варшавського університету. У 1910 отримав ступінь магістра права в Юр'євському (Дерптському) університеті. У 1913 році обраний професором кафедри філософії права юридичного факультету Київського університету, водночас викладав на Київських вищих жіночих курсах. У 1914 очолював Київське філософське товариство.

14 грудня 1915 року в Саратові, на загальному засіданні Київського й Саратовського юридичних товариств, професор Київського університету Святого Володимира Євгеній Васильович Спекторський зачитав свою доповідь, присвячену новомодної тоді у Франції ідеології солідаризму.[1]

У 1917 здобув ступінь доктора державного права у Московському університеті. У 1918 — декан юридичного факультету Київського університету. 29 вересня 1918 ординарний професор університету Св. Володимира, доктор громадського права Спекторський затверджений гетьманом Павлом Скоропадським на посаді ректора університету Св. Володимира, до 1919 — ректор Київського університету Св. Володимира.

У 1920–1924 — професор Белградського університету; в 1924-1927 — професор і декан Російського юридичного факультету при Карловому університеті в Празі. 1927 повернувся до Белградського університету. В 1930-1945 — професор Люблянського університету.

Від 1945 року в еміграції в США, де й помер 1951 року у м. Нью-Йорку.

Наукові праціРедагувати

  • «До питання про систематизацію у суспільствознавстві» (1903)
  • «Органічна теорія суспільства» (1904)
  • Очерки по философии общественных наук, в. 1. — (Варшава, 1907);
  • Эрхард Вейгель — забытый рационалист XVII в. — (Варшава, 1909);
  • «Поняття суспільства в античному світі. Етюд із семантики суспільствознавства» (1911)
  • Естественное право у протестантских авторов XVII в. — (Ярославль, 1914);
  • «Завдання енциклопедії права» (1915)
  • Государство. — (Петроград, 1918);
  • «Засади науки про державу і суспільство» (1927)
  • «Християнство і російська державність» (1938).
  • Спекторский Е.В. Проблема социальной физики в XVII столетии. Том 1. Новое мировоззрение и новая теория науки. - Спб.: Наука, 2006. - 448 с.
  • Спекторский Е.В. Проблема социальной физики в XVII столетии. Том 2. - Спб.: Наука, 2006. - 538 с.

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати