Соловйов Веніамін Миколайович

Соловйов Веніамін Миколайович (близько 1798 — 1866 або 1871, Рязань) — барон, декабрист, штабс-капітан Чернігівського піхотного полку, командир 2 мушкетерської роти.

Соловйов Веніамін Миколайович
86 portraits of Decembrists 383.jpg
Народився 1798
Помер 1866
Рязань, Російська імперія
Alma mater Q4341792?
Соловйов В.М. 1839 рік. Акварель Бестужева М.О.

БіографіяРедагувати

Походить із дворян Рязанської губернії. Батько — барон Соловйов Микола Миколайович, гвардії прапорщик. 28 квітня 1818 року вступив до служби прапорщиком до Чернігівського піхотного полку. Член Товариства об'єднаних слов'ян. Учасник повстання Чернігівського полку.

Військовим судом у Могильові засуджений до смертної кари, за конфірмацією 12 липня 1826 року засуджений до позбавлення дворянства, чинів і до довічної каторги. Прибув до Читинського острогу 12 лютого 1828 року, відправлений до Зерентуйський рудник Зерентуйського руднику у березні 1828. Після заколоту Сухінова Івана Івановича переведений у грудні 1828 року до Култумського руднику. У лютому 1829 року повернений до Читинського острогу. З вересня 1830 року відбував покарання у Петровському заводі. Після закінчення строка каторги (10 липня 1839) відправлений на поселення в с. Устьянське Енісейської губернії. В грудні 1850 року з нагоди 25-річниці царювання Миколи І дозволено мешкати у Сибіру повсюди, але під суворим наглядом. За амністією 26 серпня 1856 року Соловйову та його дітям, народженим після винесення вироку, повернені титул, права дворянства, без майнових прав і дозволено жити у європейській частині Росії, за винятком столиць. Жив в маєтку брата в Скопінському повіті Рязанської губернії. За власним клопотанням одержував щорічну допомогу в 100 рублів з 1859 року. Помер у Рязані.

ДжерелаРедагувати

  • Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М. В. Нечкиной. — М., «Наука», 1988