Вікіпедія

Соколівка (Білоцерківський район)

село в Київській області, Україна
(Перенаправлено з Соколівка (Васильківський район))
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Соколівка.

Соколі́вка — село в Україні, у Гребінківській селищній громаді Білоцерківського району Київської області. Населення становить 489 осіб. Тут знаходяться сільська рада, медпункт, будинок культури, магазин, меморіал жертвам німецько-радянської війни 1941—1945 років.

село Соколівка
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Білоцерківський район
Громада Гребінківська селищна громада
Код КАТОТТГ UA32020050100068707
Облікова картка Соколівка 
Основні дані
Засноване 1710
Населення 489
Площа 2,631 км²
Густота населення 185,86 осіб/км²
Поштовий індекс 08664
Телефонний код +380 4571
Географічні дані
Географічні координати 49°54′33″ пн. ш. 30°12′14″ сх. д. / 49.90917° пн. ш. 30.20389° сх. д. / 49.90917; 30.20389Координати: 49°54′33″ пн. ш. 30°12′14″ сх. д. / 49.90917° пн. ш. 30.20389° сх. д. / 49.90917; 30.20389
Середня висота
над рівнем моря 		178 м
Водойми річка Протока
Місцева влада
Адреса ради 08666, Київська обл., Білоцеківський р-н, с. Соколівка
Карта
Соколівка. Карта розташування: Україна
Соколівка
Соколівка
Соколівка. Карта розташування: Київська область
Соколівка
Соколівка
Мапа
Мапа

CMNS: Соколівка у Вікісховищі

Назва ред.

Назва села походить від назви легендарного міста Соколів, що знаходився мід Глушками та Соколівкою.[1]

Географія ред.

 
Церква, колишній панський маєток

Розташування ред.

Село Соколівка розташоване на крайньому півдні Васильківського району, на відстані 1.5 км від автомагістралі E95 Київ — Одеса). Відстань до м. Біла Церква — 16 км, до районного центру м. Васильків — 38 км, до обласного центру — м. Києва — 65 км. Межує з такими селами та селищем, як: Саливінки — на півночі, Лосятин — на північному сході та сході, Глушки — на півдні, Пологи — на заході, Дослідницьке — на північному заході.

Геологічна будова, ґрунти ред.

В зональному відношенні село знаходиться в лісостеповій зоні, поля перетинаються лісосмугами та невеликими чагарниками. Основний тип ґрунту: чорнозем.

Рельєф і гідрографія ред.

Рельєф переважно рівнинний, спостерігається лише незначне зниження біля річки та озер.

Головною водоймою є річка Протока, яка оточує село з південної і східної сторони. Також село оточують три великих озера, які сформовані після насипу дамб на річці Протока та не великий ставок, що знаходиться неподалік колишньої ферми. Річку Протоку перетинає міст, через який прямує ґрунтова дорога на сусіднє село Лосятин.

Історія ред.

 
Соколівка на трьохверстовці Київської області 1860 р. Між Глушками та Соколівкою помітно напівострів з горою, на якому за легендами було місто Соколів

У ревізьких казках 1811 згадується як окреме село та зафіксовано проживання кількох шляхтичів.[2]

У книзі «Сказания о населенных местностях Киевской губернии» 1864 року Соколівка згадіється не як село, а як «куток», частина села Храпачі разом з іншими кутками — Глушки, Скребиші. В Соколівці нараховують 423 людей. У цій книзі також згадується легендарне місто Сокол, від якого очевидно походить назва Соколівка. «Між кутками Соколівкою та Глушками є стародавнє городище оточене з трьох боків Ротком і болотами, а з четвертого земляним валом зі рвом, завдовжки 340 сажнів. Усього пплощею 136 десят, 400 саж. На цьому місці, за переказами, колись знаходилося місто Соколів. Поблизу із західного боку Соколова, де нині куток Соколівка, на крутому березі є інше невелике земляне укріплення, що містить у собі лише півтори десятини площі».[1] У сповідальних листах 1799 року Соколівка окремо не виділена у Храпачах.[3]

У польській георгафічній енциклопедії 1890 року згадується як село.[4] У ній також повідомляють про місто Соколів: «Майже прямо в селі є стародавня твердиня, оточена валом і ровом; колись це була Соколівська твердиня, зруйнована татарами.»[5]

Станом на 1910 рік село позначене як «владельческе» з 158 дворів та 712 людей (346 чоловік та 366 жінок). Головне заняття — землеробство. 1519 десятин, з яких поміщикам належать 1017, селянам 501, іншим станам — 1. Село належало Марії Євстафіївній Браницькій. Господарством панських земель займався Юліан Яковлєв-Маєвський. В селі була одна православна церква, 1 церковно приходська школа, 1 кузня і 1 казенна винна лавка.[6]

  •  
    Клірова відомість Церкви Різдва Пресвятої Богородиці, с. Соколівка, Васильківського пов. Київської губ. за 1899 рік
  •  
    Клірова відомість Церкви Різдва Пресвятої Богородиці, с. Соколівка, Васильківського пов. Київської губ. за 1899 рік. Перепис населення
  •  
    Метрична книга Церкви Різдва Пресвятої Богородиці, с. Соколівка, Васильківського пов. Київської губ. за 1903 рік

Церква Різдва Богородиці збудована у 1882 році. Згідно з кліровими відомістями була на кам'яному фундаменті, мала дзвіницю з 4-х стовпів і була "утварю весьма скудна"[7]. Церкві належало 3 десятини 500 кв. сажнів землі.

При церкві було приходську училище, організоване з 1861 року. У 1892 році було побудована школа, яка функціонувала за 350 рублів з казни та 130[8]-150[9] рублів від громади.

Клірові відомості також мають інформацію про кількість населення[9][7][8]:

Населення Соколівки
Стан Тип 1899 1915 1917
Духовних Господарств 1/2 1/2
Чол 2 2
Жін 5 5
Військових Господарств 6 3/4
Чол 307
Жін 296
Селян Господарств 76 3/4 113 3/4 112 3/4
Чол 307 455 458
Жін 296 479 524
Римо-католиків Господарств 2 1/4 10 1/4 10 1/4
Чол 9 41 41
Жін 6 43 43
Інших (Штунди) Господарств 1 1/2 3 2 1/2
Чол 12 10
Жін 2 19 18

У церковній школі навчалися[7][9][8]:

Стать 1899 1915 1917
Хлопчиків 37 40 37
Дівчаток 7 11 24


Під час організованого радянською владою під керівництвом ткаченка григорія амвросійовича місцевого мешканця с. Соколівка Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 238 жителів села[10].

Населення ред.

Мова ред.

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:

Мова Відсоток
українська 96,52%
російська 3,48%

Відомі жителі ред.

 
Меморіальна дошка Краснобаєвій Олександрі Петрівні на сільраді

У селі народилася і працювала Герой Соціалистичної Праці Краснобаєва Олександра Петрівна. Їй встановлено меморіальну дошку на сільраді.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Похилевич, Л. (1864). Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся. тип. Киево-Печер. лавры: Киев. с. 510.
  2. ↑ Архів:Ревізькі казки Київської губернії/1811 — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 12 грудня 2021.
  3. ↑ Ф. 127, о. 1015, д. 126 Исповедные ведомости 1799 (Васильковский уезд).
  4. ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom XI - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 29 листопада 2021.
  5. ↑ Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich, Tom I - wynik wyszukiwania - DIR. dir.icm.edu.pl. Процитовано 30 листопада 2021.
  6. ↑ Список населенных мест Киевской губернии (PDF). Київ: Издание Киевского губернского статистического комитета. 1900. с. 517.
  7. ↑ а б в Клірова відомість Церкви Різдва Пресвятої Богородиці, с. Соколівка, Васильківського пов. Київської губ. за 1899 рік.
  8. ↑ а б в Клірова відомість Церкви Різдва Пресвятої Богородиці, с. Соколівка, Васильківського пов. Київської губ. за 1915 рік.
  9. ↑ а б в Клірова відомість Церкви Різдва Пресвятої Богородиці, с. Соколівка, Васильківського пов. Київської губ. за 1917 рік.
  10. ↑ Соколівка. Геоінформаційна система місць «Голодомор 1932—1933 років в Україні». Український інститут національної пам'яті. Процитовано 18 червня 2020.
  11. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела ред.

  Це незавершена стаття з географії Київської області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Соколівка_(Білоцерківський_район)&oldid=41912987