Соколов Юрій Дмитрович

Ю́рій Дми́трович Соколо́в (14 (26) травня 1896(18960526), станиця Лабинська, Кубанська область, Російська імперія2 лютого 1971, Київ, УРСР, СРСР) — київський, російський і український радянський механік і математик, дослідник і викладач, професор. Член-кореспондент АН УРСР з 1939 року, був одним з групи професорів, які підтримали ідею і долучилися до створення КІБІ (КНУБА) на базі будівельного відділення КПІ, певний час працював у КІБІ (КНУБА) завідувачем кафедри вищої математики.

Соколов Юрій Дмитрович
Народився 14 (26) травня 1896(1896-05-26)
Лабинськ
Помер 2 лютого 1971(1971-02-02) (74 роки)
Київ
Країна СРСР СРСР
Національність росіянин
Діяльність математик, mechanician, викладач університету
Alma mater Київський державний університет ім. Т. Г. Шевченка
Галузь механіка і математика
Заклад Київський політехнічний інститут
Звання Професор
Ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Граве Дмитро Олександрович
Членство НАН України
Відомий завдяки: член-кореспондент АН УРСР (з 1939)
Нагороди
Медаль «За оборону Києва»
Праведник народів світу (1984)

ЖиттєписРедагувати

Народився у станиці Лабинській Кубанської області у сім'ї представників козачого сословія, ймовірно виходець з середовища лінійних козаків, переважну більшість яких складали козаки-донці, нині це місто Лабинськ Краснодарського краю РФ.

По закінченні Київського університету (1921) постійно працював в АН УРСР. З 1934 завідував відділом механіки, згодом теорії диференціальних рівнянь; одночасно — професор кількох вузів Києва.

Старший науковий співробітник Інституту фізики та математики (1943–1944), член вченої ради, завідувач відділу механіки Інституту математики (1944–1945); в окупованому Києві – директор Астрономічної обсерваторії університету.[1] Під час відступу німецьких окупантів співробітники обсерваторії на чолі з Юрієм Дмитровичем врятувати бібліотеку і майно обсерваторії від вивезення в Німеччину, за що в 1968 Соколов Ю. Д. був нагороджений медаллю "За оборону Києва".[2]


Наукова діяльністьРедагувати

Автор понад 100 наукових праць (зокрема п'яти монографій).

Основні праці присвячені питанням небесної механіки (теорія «співударів» у класичній і узагальненій задачі небесних тіл), гідромеханіки (теорія фільтрації ґрунтових вод) та теорії диференціальних й інтегральних рівнянь (ввів нову приблизну методу «осереднення функціональних поправок»).

Рятівник євреїв, звання "праведник народів світу"Редагувати

Разом з дружиною Марією у 1984 р. визнаний праведником народів світу за участь у порятунку свого учня, математика Симона Зуховицького (доктор фізико-математичних наук, професор Зуховицький Семен Ізраїльович[ru] (1908-1994)), якому родина Соколових надавала притулок у своєму будинку в Києві з жовтня 1941 до листопада 1943.[3] в часи масового знищення представників єврейського народу на теренах Українського комісарства у складі Німецького царства 1940х рр. себто окупанованої гітлерівцями і їх союзниками Української держави (республіки) (УРСР), яка на той час саме перебувала у складі Радянської союзної держави (СРСР).

ПоминанняРедагувати

Як людина, охрещена батьками у дитинстві в православну християнську віру (руську і українську) очевидно може поминатись в православних храмах і монастирях, хоча за життя навряд чи був особливо церковним.

Також поряд з кафедрою, де він викладав встановлена меморіальна дошка, часом його згадують у різноманітних публікаціях присвячених історії української науки у радянську епоху, ще одною доброю згадкою про нього є діяльність заснованого ним КІБІ і кафедри вищої математики у її складі, так само як і багатьох людей, які вчилися у його учнів чи мають відношення до КІБІ і кафедри вищої математики у його складі.

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати