Собенников Петро Петрович

Собе́нников Петро́ Петро́вич (*1 (13) липня 1894(18940713), Кронштадт — †14 серпня 1960, Москва) — радянський воєначальник, генерал-лейтенант, командувач військами Північно-Західного фронту в роки Другої світової війни.

Собенников Петро Петрович
Peter Sobennikov.jpg
Народження 1 (13) липня 1894(1894-07-13)
Російська імперія Кронштадт, Російська імперія
Смерть 14 серпня 1960(1960-08-14) (66 років)
СРСР Москва, СРСР
Поховання Новодівочий цвинтар
Країна СРСР СРСР
Приналежність Flag of Russia.svg Російська імператорська армія
Прапор Радянської армії Радянська армія
Рід військ кіннота, піхота
Освіта Миколаївське кавалерійське училищеd
Роки служби 1914 — 1960
Партія КПРС
Звання CCCP army Rank general-lejtnant infobox.svg Генерал-лейтенант
Командування Командувач військами Північно-Західного фронту
Командувач 8-ю та 43-ю арміями
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Друга світова війна
Нагороди
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора
Орден Червоного Прапора Орден Богдана Хмельницкого I ступеня Орден Суворова II ступеня Орден Кутузова II ступеня
Орден Вітчизняної війни I ступеня Медаль «XX років Робітничо-Селянській Червоній Армії»

БіографіяРедагувати

Народився у Кронштадті у дворянській сім'ї (батько отримав дворянство за мужність і героїзм проявлені у російсько-турецькій війні 1877-1878). Із 1914 року служив у Російській імператорській армії. Закінчив Миколаївське кавалерійське училище (1916). Учасник Першої світової війни. Корнет.

У 1918 році вступив на службу до Червоної Армії. Під час Громадянської війни в Росії був командиром кавалерійського взводу, старшим помічником начальника штабу і начальником штабу, командиром 13-ї кавалерійської дивізії на Далекому Сході. Керував розгромом білогвардійського корпусу генерала Бакича у китайській провінції Сінцзян у 1921 році. За цю операцію був нагороджений орденом Червоного Прапора.

Після війни був помічником інспектора кавалерії РСЧА, інспектором кавалерії ОКДВА, командиром 8-ї кавалерійської дивізії. Із 1939 року – викладач загальної тактики у Військовій академії імені Фрунзе. Із 1940 року – заступник генерал-інспектора кавалерії РСЧА та редактор журналу «Красная конница». Із березня 1941 року командував 8-ю армією Прибалтійського особливого військового округу.

На початку німецько-радянської війни 8-ма армія генерал-майора Собенникова вела важкі оборонні бої у Литві. Незважаючи на втрати, Собенников наніс контрудар під Шяуляєм та зміг відвести свою армію за Західну Двіну.

Із 3 липня 1941 року – командувач військами Північно-Західого фронту. Собенников був єдиним радянським воєначальником, який командував фронтом у званні генерал-майора. На цій посаді Собенников спробував зупинити німецький наступ на Ленінград і перейти в контрнаступ. Було завдано успішний контрудар під Сольцами, який затримав німців на цілий місяць.

У кінці серпня 1941 року 34-та армія генерала Качанова невдало нанесла контрудар під Старою Руссою і була розбита. За цю поразку генерали Качанов і Гончаров були розстріляні, а Собенников знятий з посади.

Із 5 вересня 1941 року Собенников командував 43-ю армією Резервного фронту. Під час Вяземської битви армія була розгромлена німецькими військами. Собенников був знятий з посади та відданий під суд. У 1942 році за вироком суду знижений у званні до полковника і позбавлений військових нагород.

У 1942–1945 роках – заступник командувача 3-ї армії на Брянському, 3-му і 1-му Білоруських фронтах. Відзначився у багатьох боях, йому було повернуто звання і нагороди, згодом він дослужився до генерал-лейтенанта.

Після війни – на керівних посадах у Радянській армії.

ТвориРедагувати

  • Собенников П. Ликвидация Бакича. // Красная конница. — 1935. С. 51-58.

ДжерелаРедагувати