Вікіпедія

Смерть Курта Кобейна

Смерть Курта Кобейна сталася 5 квітня 1994 року в Сіетлі. Фронтмен рок-гурту Nirvana наклав на себе руки у власному будинку, вистріливши собі в голову з рушниці. Попри офіційний висновок про самогубство, існують конспірологічні теорії, згідно з якими Курта Кобейна вбила його дружина Кортні Лав.

Курт Кобейн в складі Nirvana. 1992 рік

Обставини смерті ред.

Спроба накласти на себе руки ред.

У січні 1994 року Курт Кобейн та його дружина Кортні Лав переїхали до нового будинку в престижному районі Сіетлу. У триповерховій будівлі з п'ятьма спальнями, яка коштувала понад мільйон доларів, розмістилися подружжя, дочка Френсіс та нянь Калі. Курт проводив багато часу з Діланом Карлсоном, який постачав наркотики та ліки йому та Кортні[1]. «Нірвана» продовжувала репетиції, але Курт часто пропускав сесії. Він не хотів виступати, відмовився від участі у фестивалі Lollapalooza, але погодився на двомісячний тур Європою. Група також вирушила до студії Robert Lang Studios, де записала інструментальні партії для одинадцяти композицій, а також вокал до пісні «You Know You're Right»[2].

Концерти по Європі розпочалися з виступу у Франції. Курт подорожував наодинці у власному автобусі та виглядав стомленим. На концертах він засмутився, побачивши підлітків, які схвально кричали «Героїн», і вже після трьох концертів із запланованих тридцяти восьми почав говорити про скасування туру. Курт терпів кілька тижнів через велику неустойку, яку довелося б виплачувати при зриві гастролей, але після шоу в Мюнхені 1 березня не витримав і сказав агенту, щоб той скасував два концерти, що залишилися до перерви. Лікар підтвердив, що Курту потрібен відпочинок, і виступи відклали до 11 березня[3][4].

 
Будинок Курта Кобейна у Сіетлі на бульварі Лейк-Вашингтон

3 березня Курт зупинився в римському готелі «Ексельсіор», де зустрівся з Кортні та Френсіс, яких не бачив 26 днів. Коли вранці дружина прокинулася, то побачила Курта на підлозі. З носа текла кров, в одній руці була затиснута стопка доларів, а в другій — записка. У передсмертному посланні Кобейн цитував Гамлета, який повинен обирати між життям і смертю, і звинувачував дружину у зраді з Біллі Корганом. Кобейна, який прийняв смертельну дозу снодійного, доставили до поліклініки, зробили промивання шлунка, і в нього з'явився пульс. Надвечір Курт став виявляти ознаки життя, і його стан стабілізувався. Лікар повідомив журналістам, що кома Кобейна була пов'язана з дією алкоголю і транквілізаторів, а не наркотиків. Згідно з офіційною заявою Gold Mountain, Курт прийняв велику дозу ліків випадково; про спробу самогубства не повідомили навіть колег Кобейна з «Нірвани». Концерти європейського туру, що залишилися, були відкладені[5].

Кортні сподівалася, що після інциденту в Римі Курт схаменеться і спробує відмовитися від наркотиків. Вона суворо заборонила героїн у будинку, але натомість Курт перестав бути вдома, зупиняючись у дешевих готелях та приймаючи дозу там. Знайомі помітили зміни у його поведінці та турбувалися, що через кому Кобейн міг отримати пошкодження мозку. «Він не здавався живим. Раніше він був складнішим, а після цього став чорно-білим», — згадував Ділан Карлсон. Курт відмовився від роботи у групі та перестав відвідувати репетиції. Єдиним музичним проєкт, який його цікавив, була спільна робота з Майклом Стайпом з R.E.M.; в середині березня музиканти мали вирушити до студії, але в останній момент Курт відмовився[6].

12 березня до будинку Кобейнів приїхала поліція, відгукнувшись на анонімний дзвінок, але подружжя переконало, що у них була звичайна сварка. 18 березня поліція приїхала знову, тому що Курт замкнувся в кімнаті та погрожував покінчити життя самогубством; у нього вилучили всю зброю та велику кількість медичних препаратів. Курт повернувся до безладного вживання героїну з іншими наркоманами, не дбаючи про запобіжні заходи. Після чергового передозування його винесли надвір і залишили на задньому сидінні машини. Прокинувшись, Курт твердо вирішив припинити свої душевні та фізичні страждання, зателефонував знайомому психіатру та домовився відновити лікування. Він також попросив Ділана Карлсона купити йому зброю замість конфіскованої поліцією, і той придбав для Кобейна рушницю «Ремінгтон»[7][8].

Втеча з клініки та самогубство ред.

У середу 30 березня 1994 року Кобейн прилетів до Лос-Анджелеса і зареєструвався в реабілітаційному центрі «Ексодус», де він мав пройти чотиритижневу програму лікування. У п'ятницю його відвідали дочка, знайомі та друзі, звернувши увагу на те, що Курт мав добрий вигляд; Кортні не рекомендували приходити до чоловіка на ранніх стадіях лікування, але вони недовго поговорили телефоном. Увечері Курт вийшов через чорний хід, переліз через двометрову стіну, вирушив до аеропорту і відлетів у Сіетл. Кобейн прибув додому в суботу вночі, а вранці вирушив у магазин зброї, де купив патрони для рушниці. Наступні два дні Курта бачили у місті у кількох місцях. Під час вечері в ресторані його кредитна карта не спрацювала, оскільки Кортні заблокувала її, щоб дізнатися про місцезнаходження чоловіка, але Кобейн виписав чек. У вівторок 5 квітня Кортні відправила на пошуки Еріка Ерландсона з Hole, і той обшукав увесь будинок, виявивши зникнення гвинтівки та запасів наркотиків, але не знайшов самого Курта. У середу та четвер вони обійшли квартири знайомих, де міг ховатися Курт, а також місцеві готелі, але не виявили слідів музиканта. У четвер Кортні лягла на стаціонарне лікування в «Ексодус», оскільки її спроби пройти детоксикацію в готелі провалилися[9].

У п'ятницю, 8 квітня, до будинку Кобейнів прибув електрик Гарі Сміт, щоб встановити систему безпеки. О 8 годині 40 хвилин ранку він проходив повз оранжерею, заглянув усередину і виявив тіло, що лежало на підлозі. У правому вусі була кров, а на грудях лежала рушниця, спрямована в підборіддя. Сміт повідомив про це в поліцію та сказав своєму роботодавцеві. Вже за двадцять хвилин в ефірі радіостанції KXRX сповістили, що в будинку Кобейнів знайдено тіло чоловіка. Родичі Кобейна почули про смерть сина по телебаченню або по радіо. Кортні дізналася про це в лікарні від знайомої та, прилетівши в Сіетл, побачила, що будинок оточений поліцією та журналістами[10][11].

У ході судмедекспертизи встановили, що Курт Кобейн помер від рани, завданої пострілом у голову. Його голова була понівечена дробом. На зброї виявили нечіткі відбитки, бо рушниця випала з рук після задухи. Найімовірнішою датою смерті називалося 5 квітня. В організмі були виявлені героїн та сліди транквілізаторів, концентрація наркотиків була близька до смертельної. Кортні наполягла на тому, щоб їй віддали забризкане кров'ю пальто чоловіка, а потім знайшла і зберегла шматок його черепа з волоссям[12].

Реакція ред.

Протягом дня місцеві радіостанції сповіщали слухачів про перебіг подій. У спеціальному випуску програми MTV News обговорювалися подробиці життя Кобейна та його спадщина[13]. У журналі Time порівняли ступінь інтересу преси з ажіотажем після вбивства Джона Кеннеді, провівши паралелі між ведучими Куртом Лодером та Уолтером Кронкайтом[14]. У газеті The Seattle Times спочатку обмежилися загальними фразами про виявлене непізнане тіло; наступного дня на обкладинці суботнього номера з'явилася зроблена Томом Різом фотографія, на якій видно половину тіла Курта, що лежить на підлозі[10][11].

Трагічні події призвели до безпрецедентної кількості дзвінків на телефон довіри у Сіетлі. Лінії були перевантажені, і на відповідь доводилося чекати до чверті години. 11 квітня в Сіетлі зареєстрували перше «наслідуюче» самогубство, за яким пішли інші. За словами голови округу Гері Лока, «Кобейн був талановитим артистом, але його останні дії передбачали, що самогубство — це нормально». Після цього в пресі стали з'являтися попереджувальні повідомлення, щоб запобігти подальшим смертям. Усі вихідні по радіо транслювали пісні «Нірвани», називаючи Кобейна « Джоном Ленноном свого часу». Сотні фанатів дзвонили на радіостанції та благали зізнатися, що смерть Кобейна — це лише чутки[14].

Після виявлення тіла Кобейна до третьої години дня записи «Нірвани» розкупили в усіх музичних магазинах Сіетлу. Альбоми групи негайно піднялися в національному хіт-параді: In Utero з 40 тисячами проданих копій за тиждень перемістився з 72-го місця на 27-е, Nevermind (20 тисяч копій) зі 167-го на 56-е, Incesticide повернувся до чартів на 147-му місці, і навіть Bleach розпродали тиражем 9 тисяч екземплярів. Коли альбоми «Нірвани» зникли з продажу, інтерес слухачів перемістився на нову роботу Hole — альбом Live Through This, що вийшов у вівторок після смерті Кобейна. Платівка і так була непогано сприйнята критиками, але після смерті Кобейна ажіотаж навколо неї був величезний, і весь тираж розкупили за лічені дні[14].

Прощання ред.

Організацією похорону Курта Кобейна зайнялася менеджер Soundgarden і Alice in Chains Сюзан Сільвер. У неділю відбулася публічна церемонія прощання у Сіетл-центрі, на яку прийшло сім тисяч людей. Кріст Новоселіч та Кортні Лав не зуміли приїхати, але записали свої повідомлення на плівку. Вдова музиканта зачитала частину передсмертної записки Курта, де той звертався до шанувальників і пояснював, що втомився бути рок-зіркою. У Церкві єдності правди пройшла приватна панахида за участю сімдесяти близьких та родичів Курта, включаючи Кортні та Френсіс, Венді та Кім, Дона, Дженні та Ліланда Кобейнов. Через тиждень Кортні передали урну з прахом Курта, частину якого вона поховала під вербою перед будинком. У травні Кортні вирушила до буддистського монастиря, де ченці благословили останки та використали їхню частину для створення меморіальної скульптури[15].

Урна з прахом музиканта зберігалася в будинку Кобейнів до 1997 року, а після продажу будівлі Кортні забрала її в новий будинок у Беверлі-Хіллз. У наступні роки кілька разів пропонувалося побудувати в Абердіні пам'ятник Кобейну і розвіяти попіл біля нього або під мостом, де він, як вважалося, провів багато часу в юності. 31 травня 1999 року на День поминання відбулася остання служба, організована матір'ю Кобейна. Шестирічна Френсіс розвіяла частину попелу в струмку неподалік нового будинку Венді в Олімпії у супроводі співу буддійського ченця[16]. Прах Кобейна, що залишився, довгий час зберігався у Кортні Лав. У 2008 році вона заявила, що урна з останками була викрадена з її будинку в Лос-Анджелесі[17].

Причини смерті ред.

Схильність до суїциду ред.

Смерть Курта Кобейна вважається одним із найвідоміших самогубств в історії. Новина про його смерть обійшла перші сторінки газет у всьому світі, а ім'я Кобейна стало синонімом самогубства. Основною причиною трагедії спочатку вважали нездатність впоратися зі славою, але пізніше брали до уваги генетичну схильність Кобейнів, його тривалу депресію, зловживання алкоголем і наркотиками, а також доступ до вогнепальної зброї[18].

В окрузі Грейс-Харбор, де народився і виріс Кобейн, був один із найвищих відсотків самогубств у країні. Нестабільний регіон з високим рівнем безробіття сприяв депресії[19]. Курт був не першим самогубцем у родині Кобейнів. Один з братів його діда Ліланда Кобейна застрелився з пістолета, коли Кобейну було дванадцять років, а другий застрелився пізніше після смерті дружини. Дідусь матері Курта Джеймс Ірвінг вдарив себе ножем на очах у всієї родини та через кілька місяців убив себе в психоневрологічному шпиталі[20][21]. Знаючи про долю родичів, у підлітковому віці Курт жартував, що він «гени самогубця»[20]. У 1982 році Кобейн зняв аматорський фільм, в якому вдавав, що різав вени гострими краями алюмінієвої бляшанки, і спливав фальшивою кров'ю. Шкільний друг Джон Філдс згадував, що Курт хотів стати зіркою і померти молодим на піку слави, як Джимі Гендрікс[22]. Коли він покинув школу і пішов з дому, рання смерть залишалася нав'язливою ідеєю музиканта. На питання сусіда про те, ким Курт бачить себе в тридцятирічному віці, Кобейн незворушно відповідав, що не планує дожити до тридцяти[23].

Суїцидальні думки Кобейна посилилися після загострення проблем зі шлунком. «До мене відразу ж повернулася та знайома пекуча нудота, і я вирішив накласти на себе руки, щоб зупинити цей біль. Я купив зброю, але натомість вибрав наркотики», — писав він у своєму щоденнику[24]. Джессі Рід згадував, що одним з улюблених записів Курта була відеокасета з сенатором Робертом Дуайєром, який вистрілив собі в голову в прямому ефірі[24]. На думку Чарльза Р. Кросса, посилання на самогубство містилися в більшості інтерв'ю, які музикант давав в 1993 році[25]. Попри глибоку депресію, оточуючі не наважувалися натякнути рок-зірці про проблеми з психічним здоров'ям та необхідність лікування[26]. У березні 1994 року Курт вперше спробував накласти на себе руки, випивши величезну дозу снодійного, а через кілька днів замкнувся в кімнаті, погрожуючи тим, що застрелиться. Сім'я Кобейна приховувала проблеми від оточуючих, тому коли Кобейн попросив Ділана Карлсона купити йому гвинтівку, це не викликало у того підозри[7].

У передсмертній записці Кобейн звертався до уявного друга Бодди. Він скаржився, що перестав отримувати задоволення від музики та знаходження на сцені та не хотів обманювати слухачів. Музикант освідчувався в коханні дружині та дочці, але вважав, що їм буде краще без нього. На завершення він дякував усім за листи та турботу «з палаючої прірви свого шлунка, що розривається», і цитував Ніла Янга, воліючи «спалахнути та згоріти вщент, ніж зберегти тепло і повільно догоріти»[27][28].

Конспірологічні теорії ред.

Попри офіційний висновок про самогубство, навколо смерті Кобейна стали з'являтися конспірологічні теорії[29]. В 1998 вийшов фільм «Курт і Кортні», в якому описувалася версія, згідно з якою за вбивством Кобейна стояла його дружина. Після цього була опублікована стаття Who Killed Kurt Cobain?, де ставилася під сумнів робота посадових осіб, які розслідували смерть музиканта. Одним із прихильників версії вбивства Кобейна став приватний детектив Том Грант, найнятий Кортні Лав для пошуку чоловіка в березні 1994 року[30]. Стверджувалося, що Кортні Лав заздрила успіху чоловіка й хотіла уникнути можливого розлучення. У записці Кобейна не було прямих посилань до самогубства, отже, передбачалося, що вона могла описувати бажання Курта піти з музичної індустрії. Шанувальники теорії сумнівалися в тому, що музикант міг фізично натиснути на курок, прийнявши смертельну дозу героїну[30]. У 2014 році Макс Уоллес та Ян Халперін видали книгу Love & Death. The Murder of Kurt Cobain, де поділилися деталями власного розслідування[31].

У 2014 році Відділення поліції Сіетла повторно розглянуло справу про смерть Курта Кобейна, використовуючи фрагменти плівки, знятої на місці смерті одразу після виявлення тіла. В результаті підтвердилися початкові висновки про те, що Кобейн наклав на себе руки[32]. У 2021 році Федеральне бюро розслідувань опублікувало десятисторінковий документ, що містив два запити на додатковий розгляд справи, надіслані до бюро у 2003 та 2007 роках. Згідно з офіційними відповідями, розслідування вбивств входило до юрисдикції місцевих органів влади, а представлені свідчення були недостатні для втручання ФБР[33][34].

Посмертне значення ред.

 
Учасники Клубу 27: Браян Джонс, Джимі Гендрікс, Жан-Мішель Баскія, Дженіс Джоплін, Джим Моррісон, Курт Кобейн та Емі Вайнгаус.

Внесок в музичну індустрію ред.

Трагічна смерть Кобейна призвела до ідеалізації його образу. Кобейна стали називати ідолом панк-рокового руху, геніальним музикантом та представником Покоління X. Музиканта внесли до так званого Клубу 27, що об'єднував відомих музикантів, які загинули у двадцять сім років при загадкових обставинах[35].

Смерть Кобейна ознаменувала собою початок занепаду ери гранджу. Музичний рух втратив лідера, який встановлював тренди та був прикладом для наслідування. На думку автора книги «Випадкова революція: історія гранжу» Кайла Андерсона, після самогубства Кобейна вийшло лише два альбоми, що стали визначальними для жанру — Live Through This Hole і Vitalogy Pearl Jam[36]. Водночас поява «Нірвани» на вершині музичних хіт-парадів відкрила дорогу до успіху іншим гуртам альтернативного року. У другій половині 1990-х років їх досягнення повторили Oasis, Radiohead, Creed, Bush та інші альт-рокові команди. Концертний альбом MTV Unplugged in New York, що вийшов після смерті Кобейна, також послужив поштовхом до відновлення інтересу до акустичної музики[37].

Творчість Кобейна стала невіддільною частиною світової музичної культури. На сайті Loudwire Кобейна помістили на третє місце в рейтингу найвпливовіших гранж-ікон, назвавши його внесок настільки глибоким, що період популярності гранжу збігся з часом активності самого музиканта[38].

Спадщина ред.

Після смерті Кобейна його сім'я успадкувала власність музиканта і почала отримувати регулярні відрахування від продажу альбомів «Нірвани», а також пам'ятних предметів, пов'язаних із життям та творчістю Кобейна[39][40]. У 2006 році Кобейн очолив список найбагатших мертвих знаменитостей, складений журналом Forbes[41]. За рік він приніс спадкоємцям близько 50 мільйонів доларів, залишивши позаду Елвіса Преслі, Чарльза Шульца, Джона Леннона та Альберта Ейнштейна[42]. Спочатку Кортні Лав належало близько 98 % видавничих прав групи, а залишком володіли Кріст Новоселіч та Дейв Грол, але у 2006 році Лав продала 25 % своєї частки колишньому генеральному директору Virgin Records Лоуренсу Местелу[43].

Великою популярністю на аукціонах користувалися музичні інструменти, які належали Кобейну. Його гітара Mosrite Gospel Mark IV пішла у 2006 році за 131 тис. доларів, а за два роки колишній знайомий музиканта продав за 100 тис. доларів гітару Fender Mustang, розбиту Кобейном на концерті в Нью-Джерсі в 1991 році[39]. Листівки та малюнки шкільних часів Кобейна оцінювалися у 10-15 тисяч доларів. Футболка, в якій Курт відіграв останній концерт 1 березня 1994 року, була продана за 8750 фунтів. Рекордна сума — 140 тисяч доларів — була виручена після продажу сірого кардигана Кобейна, який він був одягнений на шоу MTV Unplugged in New York[39]. "Кортні навіть не могла уявити, скільки ці речі коштуватимуть сьогодні. Це ціни, як у Джона Леннона ", — зізнавався розпорядник аукціону, розповідаючи про бізнес навколо пам'ятних речей Кобейна[40].

Відбиток смерті Кобейна в культурі ред.

 
Майкл Азеррад під час показу фільму «Курт Кобейн: Про сина» у 2007 році

За життя Курта Кобейна вийшла книга Майкла Азеррада Come as You Are: The Story of Nirvana. Опублікована в 1993 біографія «Нірвани» описувала подробиці життя юного Курта в Абердіні, обставини розлучення його батьків і подробиці становлення майбутнього музиканта[44]. Після смерті Кобейна книга Азеррада була перевидана з додаванням розділу, що описує останній рік життя артиста[45]. Аудіозаписи інтерв'ю, взятих Азеррадом, лягли в основу документального фільму «Курт Кобейн: Про сина», що вийшов у 2006 році[46]. 2001 року вийшла книга колишнього редактора сіетлської газети The Rocket Чарльза Р. Кроса Heavier Than Heaven[44]. Вона містила велику кількість раніше недоступної інформації, зокрема подробиці самогубств у сім'ї Кобейна[47], проте її розкритикували через надто суб'єктивний опис останніх годин життя музиканта[48]. Ще однією примітною біографією музиканта стала книга менеджера «Нірвани» Денні Голдберга Serving the Servant: Remembering Kurt Cobain[en], що вийшла у 2019 році та присвячена 25-річчю від дня смерті Кобейна[48]. У 2002 були видані «Щоденники» Курта Кобейна, що містили впорядковані в хронологічному порядку особисті матеріали музиканта, що охоплюють період з 1988 по 1994 рік, включаючи витримки з щоденника, тексти пісень, листи та малюнки[48][49]. У 2004 році була опублікована книга Макса Уоллеса і Яна Халперіна Love & Death: The Murder of Kurt Cobain, в якій автори викладали теорію про вбивство Кобейна його дружиною Кортні Лав[48]

 
Френсіс Бін Кобейн та Кортні Лав на прем'єрі фільму «Курт Кобейн: Чортовий монтаж» у 2015 році

Життю та спадщині Курта Кобейна присвячено кілька документальних фільмів[50]. У 1998 році вийшла стрічка «Курт та Кортні[en]», знята британським режисером Ніком Брумфілдом[en]. Картина розслідувала сумнівні обставини загибелі музиканта та показувала, як смерть Кобейна використовувалася його близькими у власних цілях[51][52]. У 2006 році побачив світ документальний фільм «Курт Кобейн: Про сина», що містив фрагменти аудіозаписів інтерв'ю Кобейна, зроблених Майком Азеррадом, що раніше не видавалися, і види міст, з якими було пов'язане життя Кобейна, — Абердіна, Сіетла та Олімпії[53][54][53]. Френсіс Кобейн і Кортні Лав також взяли участь у зйомках фільму «Курт Кобейн: Клятий монтаж», який транслювався на телеканалі HBO у 2015 році[55]. У 1998 році вийшла малобюджетна картина «Всенічна», героями якої стали молоді фанати «Нірвани», що прямують на похорон Кобейна з Летбріджа в Сіетл[56]. Смерть музиканта також лежить в основі мелодрами «Мій хлопчик», знятої у 2002 році за мотивами однойменного бестселера Ніка Хорнбі[55]. У 2006 році Гас Ван Сент випустив картину «Останні дні», що описує останні дні життя рок-музиканта на ім'я Блейк, що нагадував Курта Кобейна[57]. Режисер розповідав, що фільм не претендував на документальність, а був реакцією на спекуляції довкола смерті Кобейна[55].

Пам'ятники на батьківщині музиканта ред.

 
Меморіал на честь Курта Кобейна в Абердіні

Після смерті Кобейна його шанувальники почали залишати повідомлення та пам'ятні знаки в сіетлському Віретта-Парку[en], розташованому неподалік будинку, де вмер музикант. Згодом парк і кілька лавок, на яких, за чутками, любив сидіти Кобейн, стали місцем постійного паломництва фанатів[58]. У 2014 році лавки, прикрашені іменами, цитатами та текстами пісень «Нірвани», продали на аукціоні. Замість них встановили дві нові лавочки, біля яких у день смерті Кобейна щороку збираються його фанати[59]. Не меншою популярністю користується будинок Кобейна на бульварі Лейк-Вашингтон, де жив чотири місяці незадовго до смерті[60]. Оранжерею, в якій знайшли тіло Кобейна, знесла Кортні Лав, а сам будинок вдова музиканта продала за 2,9 млн доларів[61].

У рідному Абердіні знаходиться кілька визначних пам'яток, пов'язаних із життям та смертю Кобейна. На в'їзді до міста встановлено табличку «Come As You Are» (укр. Приходь таким, яким ти є), що відсилає до однієї з найвідоміших пісень «Нірвани». На березі річки Уїшки розташований Меморіальний парк Курта Кобейна[62] із меморіальною дошкою, кількома графіті та гранітною стелою з цитатами Кобейна[63][64]. Також пропонувалося перейменувати абердинський міст Young Street Bridge[en] на міст Курта Кобейна, але пропозицію відхилила міська рада[62][65]. 5 квітня 2011 року в Абердіні відкрили пам'ятник на честь Кобейна, що є збільшеною бетонною копією гітари музиканта, над якою «майорить» бронзова стрічка з рядками з пісні «On a Plain»[66][67]. У місті також є аналог голлівудської Алеї слави, що містить зірку з ім'ям Курта Кобейна[63]. У 2014 році в Абердіні був заснований День Курта Кобейна, що відзначається 20 лютого, в день народження музиканта[68], а в історичному центрі міста відкрили ще один пам'ятник Кобейну, що зображає Курта, що плаче і грає на акустичній гітарі[69]. У 2021 році будинок в Абердіні, в якому Кобейн жив з 1968 до 1984 року, був визнаний пам'ятником культури. Власник будівлі оголосив про те, що планує закінчити його реставрацію та проводити у ньому приватні екскурсії з 2022 року[70].

Примітки ред.

  1. ↑ Cross, 2014, с. 301—305.
  2. ↑ Cross, 2014, с. 305—306.
  3. ↑ Cross, 2014, с. 307—311.
  4. ↑ Thompson, 2011, с. 140—141.
  5. ↑ Cross, 2014, с. 312—315.
  6. ↑ Cross, 2014, с. 315—316.
  7. ↑ а б Thompson, 2011, с. 14.
  8. ↑ Cross, 2014, с. 316—326.
  9. ↑ Cross, 2014, с. 327—342.
  10. ↑ а б Cross, 2014, с. 343—344.
  11. ↑ а б Thompson, 2011, с. 142—144.
  12. ↑ Cross, 2014, с. 344—346.
  13. ↑ The Life & Death of Kurt Cobain (1994) | MTV News Special Report (ru-RU) . Архів оригіналу за 23 вересня 2021. Процитовано 21 вересня 2021.
  14. ↑ а б в Thompson, 2011, с. 144—148.
  15. ↑ Cross, 2014, с. 347—350.
  16. ↑ Cross, 2014, с. 350—352.
  17. ↑ Bickerdike, 2014, с. 99.
  18. ↑ Charles R. Cross (5 березня 2014). It feels awful to even write these words, but Kurt Cobain is. Seattle Weekly (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  19. ↑ Salewicz, 2012, с. 9.
  20. ↑ а б Salewicz, 2012, с. 6—7.
  21. ↑ Cross, 2014, с. 27.
  22. ↑ Cross, 2014, с. 32—33.
  23. ↑ Cross, 2014, с. 76.
  24. ↑ а б Cross, 2014, с. 225—230.
  25. ↑ Cross, 2014, с. 284.
  26. ↑ Cross, 2014, с. 277.
  27. ↑ Валентина Назарова (26 липня 2017). 10 вещей, которые убили Курта Кобейна (по книге Who Killed Kurt Cobain?). Роккульт (рос.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  28. ↑ Bonnie Stiernberg (1 липня 2016). "Is It Better To Burn Out Than To Fade Away?" And Other Impossible Questions. pastemagazine.com (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  29. ↑ Sullivan, 2017, с. 95.
  30. ↑ а б McDougall, 2013, с. 88.
  31. ↑ Wallace, Halperin, 2004.
  32. ↑ Kurt Cobain's death was indeed a suicide, police say. www.cbsnews.com (амер.). 21 березня 2014. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
  33. ↑ David Browne (7 травня 2021). FBI Releases Long-Withheld File on Kurt Cobain. Rolling Stone (англ.). Архів оригіналу за 12 вересня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
  34. ↑ Kurt Cobain death scene photos. www.cbsnews.com (англ.). 13 травня 2021. Архів оригіналу за 29 листопада 2015. Процитовано 20 вересня 2021.
  35. ↑ Bickerdike, 2014, с. 42.
  36. ↑ Anderson, 2007, с. 165.
  37. ↑ McDougall, 2013, с. 93.
  38. ↑ Lauryn Schaffner (19 червня 2020). The 10 Most Influential Grunge Icons of All Time. Loudwire (англ.). Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 22 вересня 2021.
  39. ↑ а б в Софья Смирнова (20 лютого 2017). «Жизнь поимеет всех»: кто и сколько заработал на имени Курта Кобейна. Forbes.ru (рос.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
  40. ↑ а б Morgan Enos (24 жовтня 2019). Inside the Kurt Cobain Business. Fortune (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
  41. ↑ Bickerdike, 2014, с. 93.
  42. ↑ Kurt Cobain Finds Nirvana, Overtaking Elvis On The List Of The Richest Dead Celebrities - CityNews Toronto. Toronty City News (англ.). 25 жовтня 2006. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 19 вересня 2021.
  43. ↑ Jolie Lash (30 березня 2006). Courtney Love Sells Nirvana Rights Share. Rolling Stone (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 1 жовтня 2021.
  44. ↑ а б Edwards, Gavin (5 квітня 2019). Kurt Cobain: What to Read and Watch, 25 Years After the Nirvana Leader’s Death. The New York Times. 0362-4331. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
  45. ↑ Азеррад, 2020.
  46. ↑ Kurt Cobain: About a Son (амер.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
  47. ↑ Leland, John (14 жовтня 2001). Smells Like Pop Mythology. The New York Times. 0362-4331. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
  48. ↑ а б в г David Canfield (5 квітня 2019). The Kurt Cobain library: All the books on the icon to read. EW.com (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
  49. ↑ Bickerdike, 2014, с. 86.
  50. ↑ Bickerdike, 2014, с. 103—104.
  51. ↑ Goldberg, 2019, с. 206—207.
  52. ↑ Bickerdike, 2014, с. 117—118.
  53. ↑ а б Goldberg, 2019, с. 207.
  54. ↑ Bickerdike, 2014, с. 118.
  55. ↑ а б в Goldberg, 2019, с. 206.
  56. ↑ Bickerdike, 2014, с. 123—125.
  57. ↑ Bickerdike, 2014, с. 120—123.
  58. ↑ Bickerdike, 2014, с. 157.
  59. ↑ Kurt Cobain's Benches. Atlas Obscura (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
  60. ↑ Bickerdike, 2014, с. 163.
  61. ↑ Дарья Касьянова (3 жовтня 2019). В США выставили на продажу дом Курта Кобейна — на его территории он покончил с собой. Bird In Flight (рос.). Архів оригіналу за 15 січня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
  62. ↑ а б Bickerdike, 2014, с. 98—99.
  63. ↑ а б Kurt Cobain Memorial Park. Atlas Obscura (англ.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
  64. ↑ Bickerdike, 2014, с. 165—169.
  65. ↑ Власти Абердина отказались назвать мост в честь Курта Кобейна. Лента. 27 липня 2011. Архів оригіналу за 2 січня 2014.
  66. ↑ Памятник Курту Кобейну открыли в штате Вашингтон. Взгляд. 6 квітня 2011. Архів оригіналу за 9 квітня 2011. Процитовано 6 квітня 2011.
  67. ↑ Kurt Cobain guitar sculpture dedicated in Wash. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 липня 2015.
  68. ↑ На родине Курта Кобейна учредили день в его честь. lenta.ru (рос.). 24 січня 2014. Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
  69. ↑ Камила Шайхразеева (24 лютого 2014). Курту Кобейну возвели памятник в его родном городе. kp.ru (рос.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.
  70. ↑ Остап Крамар (1 серпня 2021). Дом, в котором вырос Курт Кобейн, официально признали культурным памятником | Громадское телевидение. hromadske.ua (рос.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2021. Процитовано 20 вересня 2021.

Література ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Смерть_Курта_Кобейна&oldid=41775191