Відкрити головне меню

Слюзар Роман Климентійович

український правник, громадський діяч, доктор права.

Доктор Слюзар Роман Климентійович (21 березня[1] 1890, с. Остап'є[1] або Колодіївка[2] тепер Підволочиського району Тернопільської области — 25 листопада 1952, Філадельфія, США) — український правник, громадський діяч, доктор права. Брат Володимира, Климентія Слюзарів, небіж Кирила Студинського. Батько Софії Слюзар (української громадської діячки в США, наукового консультанта Збіґнєва Бжезіньського, директора «Програми в Україні»[3]).

Слюзар Роман Климентійович
Народився 21 березня 1890(1890-03-21)
Колодіївка, Підволочиський район, Тернопільська область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер 25 листопада 1952(1952-11-25) (62 роки)
Філадельфія, Пенсильванія, США
Громадянство ЗУНР ЗУНР ZUNR coa.svg
Національність українець
Діяльність правник, громадський діяч
Військове звання 08 УГА Поручник.svg поручник УГА
Конфесія греко-католик
Рід Слюзарі
Мати Стефанія Слюзар з Студинських
Родичі Кирило Студинський, Степан Качала
Діти Софія
Доктор Р. Слюзар серед діячів «Просвіти» (сидить по центру). Бучач

ЖиттєписРедагувати

1904—1908 роки — навчався у Тернопільській українській ґімназії. Закінчив правничий факультет Віденського університету[2] (або в Ґраці, під час студій був головою Студентського Товариства «Січ»[1]).

1915 року мобілізований до війська, 1916 року перейшов до лав УСС.

У часи ЗУНР: заступник коменданта Тернополя, суддя окружного військового суду, поручник УГА. Разом з УГА перейшов за р. Збруч, був у «Чотирикутнику смерти».

Працював у структурах Галицької СРР.[4]

Потрапив до більшовицького полону, був у концтаборі в Кожухові.[2] Повернувся додому, закінчив адвокатську практику. 1924 року відкрив адвокатську канцелярію в Микулинцях. Працював адвокатом у Підгайцях, Микулинцях, Бучачі, Тернополі. Голова філії товариства «Просвіта» (1925—1933 роки), відновив діяльність філії товариства «Сокіл» у Микулинцях.

З 1933 року в Бучачі: працював адвокатом, голова Виділу Бучацької повітової філії товариства «Просвіта».[5]

14 жовтня[1] 1939 р. заарештований більшовиками. Звільнений завдяки зверненню дядька Кирила Студинського до 1-го секретаря ЦККПБ(У) Нікіти Хрущова,[2] також заходами дружини. Легально виїхав до Кракова.[1]

1941 р. еміґрував до Австрії, в грудні 1949 року[1] прибув до США. Співфундатор, перший голова кредитового товариства «Самопоміч» у Філадельфії, діяч инших українських орґанізацій.

Автор спогадів, публікацій.

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г д е Шипилявий С. Передові громадяни і визначні постаті Бучаччини… — С. 406.
  2. а б в г Слюзар В. Слюзар Роман Климентійович… — С. 296.
  3. Слюзар В. Слюзар Софія Романівна // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 296. — ISBN 978-966-528-279-2.
  4. Бажан О., Гасай Є., Гуцал П. (упорядники). Реабілітовані історією. Тернопільська область. — Тернопіль : Збруч, 2008. — С. 17. — ISBN 978-966-528-297-6.
  5. М. Хархаліс. Доповнення відомостей про ПСК // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 308.

ДжерелаРедагувати