Відкрити головне меню

Сломінський Євген Євгенович

Євге́н Євге́нович Сломі́нський (19 вересня 1984(19840919), с. Велика Салиха, Красилівський район, Хмельницька область, УРСР) — український військовослужбовець Сил спеціальних операцій, майор Збройних сил України, учасник війни на сході України, псевдо «Халк».

Євген Євгенович Сломінський
UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png Майор
Загальна інформація
Народження 19 вересня 1984(1984-09-19) (35 років)
Велика Салиха, Хмельницька область, УРСР
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Університет ЛІСВ ім. Сагайдачного
Псевдо «Халк»
Військова служба
Роки служби з 2003
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ USF emblem.svg ССО України
Формування
8-й окремий полк спеціального призначення.svg
 8 ОП СпП
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир роти 3-го загону СпП
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького II ступеня (Україна)Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «Народний Герой України»

БіографіяРедагувати

Народився 19 вересня 1984 року в с. Велика Салиха Красилівського району Хмельницької області. Навчався у Великосалиській загальноосвітній школі, 2002 року закінчив загальноосвітню школу с. Чепелівка Красилівського району. Вступив на навчання до університету, рік вчився на менеджера з логістики. У 2003 був призваний на строкову військову службу, яку проходив у Києві в Президентському полку. По закінченні служби вступив на аеромобільний факультет Одеського інституту Сухопутних військ, після реорганізації якого у 2006 році продовжив навчання у Львові.

2008 року закінчив Львівський інститут Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного за спеціальністю «Бойове застосування та управління діями аеромобільних підрозділів». Служив у 25-ій Дніпропетровській повітряно-десантній бригаді.

З 2010 року проходив службу на офіцерських посадах у 8-му окремому полку спеціального призначення, в/ч А0553, м. Хмельницький. Починав з посади командира групи снайперів.

Станом на вересень 2017 року, — майор, командир роти 3-го загону 8 ОПСпП ССО.

З дружиною та сином проживають у Хмельницькому.

Участь у бойових діяхРедагувати

У зв'язку з російською збройною агресією проти України 10 березня 2014 року у складі полку був відправлений в Харківську область, з травня брав участь у бойових діях війни на сході України.

У липні 2014 року командував однією з груп спецпризначення під час деблокади Луганського аеропорту. Біля с. Розкішне Лутугинського району, група під керівництвом капітана Сломінського відбила засідку та створила прохід для колони українських підрозділів у напрямку Луганського аеропорту. В ході цього бою дістав контузію, але від евакуації відмовився.

У жовтні 2014 року, під час бойових дій в районі Лобачеве — Старий Айдар, розвідувальна група під керівництвом Сломінського виконала бойове завдання, знищила групу спецпризначення супротивника та заволоділа військовими трофеями російського виробництва, серед яких — дві одиниці ПЗРК «Ігла».

19 жовтня, під час боїв вздовж «Бахмутської траси», командував однією з груп бійців спецпризначення, що пробивали дорогу до оточеного українського блокпосту № 32 поблизу села Сміле Слов'яносербського району, — працювали у «сірій зоні», з боку села Хороше вийшли на опорний пункт противника, ліквідувавши там членів НЗФ і підбивши їх бронетранспортер. Капітан Сломінський в ході операції отримав другу контузію.

Брав участь у військових операціях в районі м. Дебальцеве, біля Станиці Луганської, населених пунктів Троїцьке, Новозванівка, Попасна. На передовій біля Новозванівки у бою 23 липня 2016 року дістав поранення обох рук. В тому бою загинув старшина Роман Матвієць, який ціною власного життя врятував товаришів, знешкодивши ворожого кулеметника. Проходив лікування в Головному військовому клінічному госпіталі м. Києва, переніс кілька операцій.

Нагороди та відзнакиРедагувати

  • Орден Богдана Хмельницького III ступеня (8 вересня 2014) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[1].
  • Орден Богдана Хмельницького II ступеня (10 вересня 2015) — за особисту мужність, високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, сумлінне і бездоганне служіння Українському народові, зразкове виконання службового обов'язку[2].
  • Орден «За мужність» III ступеня (21 грудня 2016) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[3].
  • Недержавний орден «Народний Герой України» (18 серпня 2017, церемонія нагородження у м. Вінниця)[4].
  • Почесна відзнака Хмельницької міської громади «Мужність і відвага» (20 вересня 2017)[5].
  • Медаль «За оборону Попасної» (17 липня 2018, розпорядження міського голови м. Попасна № 171 «Про нагородження з нагоди 4-ї річниці визволення міста Попасна від незаконних збройних формувань»)[6].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати