Швейків
Шве́йків — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Розташоване на річці Коропець, на півночі району. Центр Швейківської сільської ради (до 2020). До Швейкова приєднано хутір Черемхів.
| село Швейків | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Чортківський район |
| Громада | Монастириська міська громада |
| Облікова картка | Швейків |
| Основні дані | |
| Засноване | 1470 |
| Населення | 787 |
| Територія | 5.335 км² |
| Густота населення | 147.52 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 48314 |
| Телефонний код | +380 3555 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°08′53″ пн. ш. 25°09′43″ сх. д. / 49.14806° пн. ш. 25.16194° сх. д.Координати: 49°08′53″ пн. ш. 25°09′43″ сх. д. / 49.14806° пн. ш. 25.16194° сх. д. |
| Водойми | Коропець |
| Відстань до районного центру |
7 км |
| Найближча залізнична станція | Бучач |
| Відстань до залізничної станції |
21 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, буд. 19 |
| Карта | |
  Швейків | |
 Швейків | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Монастириської міської громади.[1]
Населення — 692 особи (2007).
Назва ред.
Історія ред.
Поблизу Швейкова виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, трипільської, голіградської і черняхівської культур.
Перша писемна згадка — 1448. 1454 дідичем був Теодор Бучацький-Язловецький, який віддав село для користування Юліану з Кафи як заставу за борг. Потім дідичем був Міхал «Мужило» Бучацький, який 1469 р. поміняв її на королівщину.
1624 Швейків отримав маґдебурзьке право.
Через турецько-татарські напади містечко занепало. В 30-рр. ХІХ ст. дідичами були Потоцькі.[3]
Діяли «Просвіта», «Сільський господар» та інші товариства, кооператива.
УПА допомагали: Володимир Будний (1922 р. н.), Володимир Вівчар (1926 р. н.), Іван Гаврилишин (1931 р. н.), Іван Козела (1927 р. н.), Мар’ян Крушельницький (1922 р. н.), Марія Михайлюк (1927 р. н.), Василь Олійник (1923 р. н.), Володимир Франчевський (1914 р. н.).
На спецпоселення були вивезені з політичних мотивів уродженці Швейкова:
- Василь (1926 р. н.), Роман (1929 р. н.), Тарас (1943 р. н.), Онуфрій (1900–1968), Юлія (1902–1966) Безущаки, Ольга Саджениця (Безущак; 1943 р. н.), Василь (1887–1952) та Іван (1929 р. н.) Гринчишини, Катерина Безущак (Гринчишин; 1924–1989), Захарій (р. н. невід.–1948), Галина Дихтирьова (Кравець; 1937 р. н.), Палагея (р. н. невід.–1948), Михайло (1939 р. н.) Кравці, Степан (рр. н. см. невід.), Ганна (1933–р. см. невід.) Рудницькі, Ярослав Турчак (р. н. і см. невід.).
1957 внаслідок великої повені знищено багато будинків та господарських будівель.
Протягом 1962–1966 село належало до Бучацького району. Після ліквідації Монастириського району 19 липня 2020 року село увійшло до Чортківського району[4].
Епідемія коронавірусу ред.
Станом на 29 березня 2020 року в селі було інфіковано 7 осіб COVID-19 (і 44 в районі). [5]
Релігія ред.
- церква святого великомученика Димитрія (1900, мурована, реставрована 2002).
Пам'ятки ред.
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1985), насипано символічну могилу УСС (1991), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини.
У 2012 на початку села зусиллями двох сімей зведено скульптуру Христа Спасителя. Освячено 28 жовтня 2012 року священиком Романом Бронецьким.
Раніше, у 1893-1894, на цьому місці було побудовано римо-католицький костел св. Войцеха, консекрований (освячений) 1894. Пошкоджений під час бомбардування гітлерівцями у Страсний четвер 1944. Після виселення поляків, представники радянської влади вирішили збудувати господарські приміщення колгоспу, розібравши костел та плебанію.[6] У храмі служили ксьондзи Ян Красіцкий, Станіслав Цембрух, Йозеф Еберль (за довідкою державного архіву Тернопільської обл.).
У селі встановлена фігура святого Флоріана, яка є пам'яткою монументального мистецтва.[7]
Соціальна сфера ред.
Працюють ЗОШ І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, торговельний заклад.
Відомі люди ред.
- Кирило (Михайлюк) — Єпископ Ужгородський і Закарпатський.
- Григорій Петришин — пастир, релігійний та громадський діяч.
Галерея ред.
-
Дорожній знак при вїзді в село -
Церква Святого Великомученика Димитрія (1900) УГКЦ -
Церква ПЦУ -
Символічна могила Борцям за волю України -
Річка Коропець біля села
_%D0%A3%D0%93%D0%9A%D0%A6_%D0%A8%D0%B2%D0%B5%D0%B9%D0%BA%D1%96%D0%B2.jpg)
Примітки ред.
- ↑ Кабінет Міністрів України - Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області. www.kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Президія Верховної Ради УРСР; Указ від 18.03.1991 № 848-XII
- ↑ Kurzej, s. 245.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- ↑ В районі на Тернопільщині кількість інфікованих на коронавірус зросла [Архівовано 29 березня 2020 у Wayback Machine.], Українська правда, 29 березня 2020
- ↑ Kurzej, s. 246—247.
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської обласної державної адміністрації від 18.10.2005 р. № 112.
Література ред.
- Бабій Г., Чернихівський Г. Швейків // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 629. — ISBN 978-966-528-279-2.
- Барна, Д. Швейків [Текст] / Д. Барна, В. Уніят, І. Федечко // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. Т. 3. — Тернопіль, 2014. — С. 88—89 : фот.
- Kurzej M. Kościoł parafialny p.w. Św. Wojciecha w Szwejkowie // Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. — Kraków : Antykwa, drukarnia Skleniarz, 2010. — Cz. I: Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — T. 18. — 368 s., 508 il. — S. 245—247. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
