Відкрити головне меню

Скорульський Михайло Адамович

(Перенаправлено з Скорульський Михайло)

Михайло Адамович Скорульський (6 (19) вересня 1887(18870919), Київ — †21 лютого 1950, Москва) — український радянський композитор, піаніст, диригент, педагог, заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1947 року), кандидат мистецтвознавства (1940). Батько артистки балету Наталі Скорульської.

Михайло Адамович Скорульський
Зображення
Основна інформація
Дата народження 25 серпня (6 вересня) 1887
Місце народження Київ, Російська імперія
Дата смерті 21 лютого 1950(1950-02-21) (62 роки)
Місце смерті Москва, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Професія композитор, піаніст, диригент
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України
Файли у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився 6 (19) вересня 1887 року в Києві. Син піаністки Н. Сенаторської (учениці М. В. Лисенка та В. В. Пухальського).

В 1910 році закінчив Житомирські музичні класи Російського музичного товариства, в 1914 році — Петербурзьку консерваторію як піаніст у Г. М. Єсипової і композитор у М. О. Штейнберга. Навчався у класі диригування М. М. Черепніна та в оперному класі Станіслава Габеля і Йосипа Палечека.

Викладав у музичних закладах Житомира (19081910, 19151933). Разом з В. С. Косенком організував Житомирське відділення товариства драматургів, письменників та композиторів. У 1915 р. організував і до 1933 р. керував Житомирським симфонічним оркестром, з яким виконував всі 6 симфоній П. І. Чайковського та 9 симфоній Л. Бетховена (за участі «Першого радянського хору» М. П. Гайдая).

У 19331941 та 19441950 р. р. — викладач Київської консерваторії (з 1937 року — доцент, з 1948 року — професор), у 19411944 р.р. — консерваторії м. Алмати.

 
Могила Михайла Скорульського

Помер 21 лютого 1950 року у Москві. Похований в Києві на Байковому кладовищі.

ТвориРедагувати

  • 1936 — балет «Лісова пісня» (за драмою Л. Українки; пост. 1946);
  • 1939 — балет «Бондарівна»;
  • (незакінч.) — балет «Снігова королева» (за Г.-Х. Андерсеном);
  • 1948 — опера «Свіччине весілля» (за драмою І. Кочерги);
  • 1917 — ода «Гімн вільному мистецтву»;
  • 1943 — ораторія «Голос матері» (на слова М. Т. Рильського, П. Г. Тичини, М. П. Бажана та ін.);
  • твори для оркестру — дві симфонії (1923; 1932);
  • «Класична увертюра» (1928);
  • «П'ять українських пісень» (1930);
  • симфонічна поема «Турбаї» (1933);
  • «Поема ентузіазму» (1934);
  • «Степова поема» (пам'яті Амангельди Іманова — 1944);
  • поема-казка «Микита Кожум'яка» (1949);
  • концерт для фортепіано з оркестром (одночастинний — 1933);
  • для орк. нар. інструментів — «Інтермецо на тему української історичної пісні» (1935);
  • камерна музика — фортепіанне тріо (1924);
  • струнний квартет (1929);
  • два фортепіанні квінтети (1928; 1943);
  • 2 фортепіанні сонати (1926);
  • «Дитячий альбом» (1940);
  • прелюдії для фортепіано;
  • 34 романси на слова Лесі Українки, Павла Тичини, Володимира Сосюри та ін.;
  • обробки народних пісень;
  • хори;
  • музика до театральних вистав та інше;
  • науково-теоретичні праці — «Елементарні основи фортепіанної школи Г. М. Єсипової» (1932), «Курс вертикально-подвижного контрапункта строгого письма по системе С. И. Танеева» (1938-40).

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати