Єсипова Анна Миколаївна
Анна Миколаївна Єсипова (А́нна Никола́евна Е́сипова, 31 січня (12 лютого) 1851, Санкт-Петербург — 5 (18) серпня 1914, там само) — російська піаністка і музичний педагог.
| Єсипова Анна Миколаївна | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 31 січня (12 лютого) 1851[1][2] |
| Місце народження | Санкт-Петербург, Російська імперія[3][4] |
| Дата смерті | 5 (18) серпня 1914[1][2] (63 роки) |
| Місце смерті | Санкт-Петербург, Російська імперія[3] |
| Поховання | Тихвінське кладовищеd |
| Роки активності | з 1871 |
| Громадянство | Російська імперія |
| Професії | піаністка, музична педагогиня, викладачка університету |
| Освіта | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
| Вчителі | Теодор Лешетицький[4] і Karel van Arkd[4] |
| Відомі учні | Анна Ель-Тур, Прокоф'єв Сергій Сергійович, Дранишников Володимир Олександрович і Амані Микола Миколайович |
| Інструменти | фортепіано |
| Заклад | Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені Миколи Римського-Корсакова |
 Файли у Вікісховищі | |
Навчалася в Санкт-Петербурзькій консерваторії у Теодора Лешетицького (в 1880 стала його другою дружиною). З 1871 року жила в Європі, її дебют в Лондоні в 1874 мав великий успіх — критики відзначили легкість і витонченість виконання, співуче звучання інструменту. Через рік піаністка виступила в Парижі, ще через рік — в США, де провела більше сотні концертів, після чого почалася її активна концертна кар'єра. Грала в 4 руки з Антоном Рубінштейном. Після розлучення з Лешетицьким в 1892 повернулася до Росії, де отримала місце професора у Санкт-Петербурзькій консерваторії. Прихильниця активної пальцевої техніки. Серед її учнів були Сергій Прокоф'єв, Леонід Крейцер, Олександр Боровський, Борис Фомін, Ольга Калантарова, Наталія Позняківська, Анастасія Абдушелі-Вірсаладзе, Анна Ель-Тур, Ізабелла Венгерова, Марія Рибицька.
Оцінка ред.
На думку Григорія Когана, постать Єсипової стала віхою в розвитку російського фортепіанного мистецтва:
|
Єсипова - піаністичному явище, що виходить за межі свого часу і своєї країни. [Вона] протягом двадцяти з гаком років об'їздив з концертами весь світ. Успіх її був величезний. Париж і Лондон, німецькі та американські міста захоплено аплодували російській піаністці. Це не був тільки особистий тріумф Єсипової: це була важлива віха в зростанні світового значення російського піаністичного мистецтва. До Єсипової тільки один російський піаніст широко прославився за кордоном - Антон Рубінштейн. Але Рубінштейна ще можна було розглядати як одиночку, як блискучий виняток, як геніального самородка. Гра Єсипової засвідчила перед усім світом наявність в Росії джерела піаністичних талантів, чудовою школи, високої піаністичної культури Оригінальний текст (рос.) Есипова — пианистическое явление, выходящее за пределы своего времени и своей страны. [Она] в течение двадцати с лишним лет изъездила с концертами весь мир. Успех ее был огромен. Париж и Лондон, немецкие и американские города восторженно рукоплескали русской пианистке. Это не был только личный триумф Есиповой: это была важная веха в росте мирового значения русского пианистического искусства. До Есиповой только один русский пианист широко прославился за границей — Антон Рубинштейн. Но Рубинштейна еще можно было рассматривать как одиночку, как блестящее исключение, как гениального самородка. Игра Есиповой засвидетельствовала перед всем светом наличие в России родника пианистических талантов, замечательной школы, высокой пианистической культуры |
|
|
|
Єсипова буквально панувала в Петербурзькій консерваторії ... Потрапити до класу Єсипової стало заповітною мрією кожного молодого піаніста в Києві і Саратові, Ростові та Єкатеринбурзі. Двадцять років роботи Есиповой в Петербурзькій консерваторії - золота пора в історії російського піаністичного освіти, що зробила помітний вплив на світове піаністичного мистецтва Оригінальний текст (рос.) Есипова буквально царила в Петербургской консерватории… Попасть в класс Есиповой сделалось заветной мечтой каждого молодого пианиста в Киеве и Саратове, Ростове и Екатеринбурге. Двадцать лет работы Есиповой в Петербургской консерватории — золотая пора в истории русского пианистического образования, оказавшая заметное воздействие на мировое пианистическое искусство |
|
Джерела ред.
- ↑ а б Bell A. Encyclopædia Britannica — Encyclopædia Britannica, Inc., 1768.
- ↑ а б Большая российская энциклопедия — Москва: Большая российская энциклопедия, 2004.
- ↑ а б Есипова Анна Николаевна // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ а б в Г. Риман Есипова // Музыкальный словарь: Перевод с 5-го немецкого издания / под ред. Ю. Д. Энгель — Москва: Музыкальное издательство П. И. Юргенсона, 1901. — Т. 2. — С. 506.
- ↑ Г. Коган. О Есиповой. // Коган Г. Вопросы пианизма: Избранные статьи. — М. Советский композитор, 1968. — С.169-173.
- ↑ Там же
Література ред.
- Беркман Т. А. Н. Есипова. — М.—Л.: Музгиз, 1948.
- Бертенсон Н. Анна Николаевна Есипова. Очерк жизни и деятельности. — Л.: Музгиз, 1960
Посилання ред.
- Есипова, Анна Николаевна // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)