Аратинга синьолобий

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Папугоподібні (Psittaciformes)
Родина:	Папугові (Psittacidae)
Рід:	*Синьолобий аратинга (Thectocercus)* Ridgway, 1912
Вид:	Аратинга синьолобий

Біноміальна назва

Thectocercus acuticaudatus
(Vieillot, 1818)

Ареал виду

Підвиди

(Див. текст)

Синоніми

Psittacus acuticaudatus Vieillot, 1818
Psittacara acuticaudatus (Vieillot, 1818)
Aratinga acuticauda (Vieillot, 1818)
Aratinga acuticaudata (Vieillot, 1818)

Посилання

Вікісховище:	Thectocercus acuticaudatus
Віківиди:	Thectocercus acuticaudatus
NCBI:	211510

Арати́нга синьолобий^[2] (Thectocercus acuticaudatus) — вид папугоподібних птахів родини папугових (Psittacidae). Мешкає в Південній Америці. Це єдиний представник монотипового роду Синьолобий аратинга (Thectocercus). Раніше цей вид відносили до роду Аратинга (Aratinga), однак за результатами молекулярно-філогенетичного дослідження, яке показало поліфілітичність цього роду, він був переведений до відновленого роду Thectocercus^[3]^[4].

Опис ред.

Синьолобий аратинга

Синьолобі аратинги

Довжина птаха становить 33-38 см, вага 140-190 г. Забарвлення переважно зелене, лоб, тім'я, щоки і скроні мають тьмяно-синій відтінок, особливо виражений у номінативного підвиду. Навколо очей кільця голої білої шкіри, у представників підвиду T. a. neumanni вони яскраво-оранжеві. Груди зелені або жовто-зелені, іноді з синюватим відтінком. Крила зелені, крайні махові пера синьо-коричневі, помітні в польоті. Стернові пера зверху зелені, знизу темно-бордові або рудувато-коричневі, при потраплянні на них сонячних променів вони стають яскраво-оранжевими або червоними. Лапи рожево-коричневі, кігті сіро-коричневі. У представників підвидів T. a. acuticaudatus і T. a. neumanni дзьоб зверху роговий, знизу чорнувато-сірий, у представників решти підвидів дзьоб знизу роговий. У молодих птахів нижня частина дзьоб рогова.

Підвиди ред.

Виділяють п'ять підвидів:^[5]

T. a. koenigi (Arndt, 1995) — північно-східна Колумбія і північна Венесуела;
T. a. neoxenus (Cory, 1909) — острів Маргарита;
T. a. haemorrhous (Spix, 1824) — внутрішні райони північно-схіної Бразилії;
T. a. neumanni (Blake & Traylor, 1947) — високогір'я Болівійських Анд;
T. a. acuticaudatus (Vieillot, 1818) — від східної Болівії і південної Бразилії до центральної Аргентини (на південь до Ріо-Негро) і крайнього заходу Уругваю.

Поширення і екологія ред.

Синьолобі аратинги мешкають в Колумбії, Венесуелі, Бразилії, Болівії, Аргентині, Парагваї, трапляються на крайньому заході Уругваю. Представники підвиду T. a. acuticaudatus були інтродуковані до Флориди та південної Каліфорнії. Синьолобі аратинги живуть в сухих саванах серрадо і льянос, сухих і галерейних лісах, в сухих чагарникових і катусових заростях каатинга і чако та в пальмових гаях Mauritia. В Колумбії і Венесуелі вони зустрічаються на висоті до 400 і 600 м над рівнем моря відповідно, в Болівійських Андах на висоті від 1500 до 2650 м над рівнем моря. Синьолобі аратинги ведуть кочовий спосіб життя, іноді утворюють великі зграї. Живляться насінням, плодам, ягодами і горіхами. Сезон розмноження у Венесуелі триває з березня по липень, на острові Маргарита з травня по серпень, в Аргентині у грудні. Синьолобі аратинги гніздяться в дуплах дерев, представники підвиду T. a. neoxenus віддають перевагу дуплам Avicennia germinans. В кладці від 2 до 5 білих яєць, інкубаційний перод триває 23 дні, насиджує самиця. Пташенята покидають гніздо через 50 днів після вилуплення. Синьолобі аратинги живуть 30-40 років.

Примітки ред.

↑ BirdLife International (2016). Thectocercus acuticaudatus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 04 серпня 2022
↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
↑ Remsen, Jr., J.V.; Schirtzinger, E.E.; Ferraroni, Anna; Silveira, Luís Fábio; & Wright, Timothy F. (24 April 2013). DNA-sequence data require revision of the parrot genus Aratinga (Aves: Psittacidae). Zootaxa 3641(3): 296–300. doi: 10.11646/zootaxa.3641.3.9
↑ Proposal (578) to South American Classification Committee. Divide Aratinga into four genera. South American Classification Committee. 2013. Процитовано 30 січня 2022.
↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 04 серпня 2022.

Джерела ред.

Juniper & Parr (1998) Parrots: A Guide to Parrots of the World; ISBN 0-300-07453-0
Forshaw (2006) Parrots of the World: An Identification Guide; ISBN 0-691-09251-6

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Thectocercus acuticaudatus: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 04 серпня 2022

[2] Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

[AratingaSplit-3] Remsen, Jr., J.V.; Schirtzinger, E.E.; Ferraroni, Anna; Silveira, Luís Fábio; & Wright, Timothy F. (24 April 2013). DNA-sequence data require revision of the parrot genus Aratinga (Aves: Psittacidae). Zootaxa 3641(3): 296–300. doi: 10.11646/zootaxa.3641.3.9

[sacc-4] Proposal (578) to South American Classification Committee. Divide Aratinga into four genera. South American Classification Committee. 2013. Процитовано 30 січня 2022.

[ioc-5] Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Parrots, cockatoos. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 04 серпня 2022.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]