Синенький Петро Олексійович
Петро Олексійович Синенький (січень 1901, село Великі Чорнокінці — 17 березня 1984) — український лікар-хірург, громадський діяч. Молодший брат Іванни Синенької-Іваницької.
| Синенький Петро Олексійович | |
|---|---|
| Народився |
1901 Великі Чорнокінці, Чортківський район, Україна |
| Помер |
17 березня 1984 (83 роки) Республіка Польща ·автомобільна аварія |
| Країна |
 Україна |
| Діяльність | хірург |
| Alma mater | Медичний факультет Львівського університету[d] |
| Галузь | український лікар-хірург, громадський діяч |
 Синенький Петро Олексійович у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Народився у січні 1901 року в с. Великі Чорнокінці на Галицькому Поділлі (нині Чортківський район, Тернопільщина, Україна) в родині управителя народної школи.
Навчання в Чортківській гімназії перервала війна. Після шести років навчання разом із батьком вступає до Української Галицької Армії. Під час Визвольних змагань у лавах УГА, потрапив у полон з перебуванням у Тухольському таборі військовополонених. Після звільнення з польського полону закінчує Чортківську гімназію та складає матуру в 1924 році. Того ж року розпочав навчання на медичному факультеті Українського таємного університету у Львові, однак польська влада закрила навчальний заклад. Закінчив польський державний університет імені Яна Казімежа у Львові, після розпуску УТУ.
Практикував у Чорткові (зокрема, працював гімназійним лікарем[1]). Тривалий час був головою місцевого товариства «Сокіл».
У 1933 році став членом Українського лікарського товариства.
Після приходу до Чорткова (1939 р.) більшовицько-радянська влада почала масові арешти та переслідування інтелігенції. Жертвою НКВС став і Петро Синенький, якого заарештовували двічі. Перший раз у 1940 р. Про цей арешт швидко дізналися люди з міста та навколишніх сіл, які зібрали підписи та вимагали від НКВС негайного звільнення лікаря.
1941 р. заарештований удруге та вивезений у Сибір, а саме у Норильськ, де перебувала значна кількість українських та польських в'язнів. Після 10 років заслання виїхав до Польщі. Саме перебуваючи на засланні, лікар Синенький набув великого хірургічного досвіду, зокрема, надавав лікарську допомогу та поради хворим дітям родин польських офіцерів, що були розстріляні в Катині. Згодом став помічником лікаря-хірурга з польських засланців.
Працював хірургом у шпиталях Варшави, тривалий час — у м. Старгарді, де згодом став директором цього ж шпиталю.
Загинув в автомобільній катастрофі 17 березня 1984 року.[2][3]
Вшанування пам'яті ред.
Примітки ред.
- ↑ Мельничук Б., Пиндус Б., Чорпіта Я. Синенький Петро Олексійович… — С. 554.
- ↑ Петро Синенький - лікар. Чортківська централізована бібліотечна система. Мистецька палітра Чортківщини. Архів оригіналу за 13 жовтня 2016.
- ↑ Пундій П. У світлу пам'ять патріота д-ра П. Синенького [Архівовано 27 вересня 2016 у Wayback Machine.] / Пундій Павло // Свобода — 1984. — № 178 — (18 вер.) — С. 4.
- ↑ Чорпіта, Я. Чортків. — Чортків, 2012. — С. 134—135.
- ↑ Рішення Чортківської міської ради від 26.06.2014 №207 «Про затвердження назв вулиць провулків м. Чорткова» — Вікіджерела. uk.wikisource.org (укр.). Процитовано 22 липня 2023.
{{cite web}}:|first=з пропущеним|last=(довідка)
Джерела ред.
- Грицьків С. Звичайний лікар, якого пам'ятає місто / С. Грицьків // Чортківський вісник. — 2014. — № 19. — 23 травня. — С.3
- Мельничук Б., Пиндус Б., Чорпіта Я. Синенький Петро Олексійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 554. — ISBN 978-966-528-318-8.
- Синенький Петро // Українські лікарі. Естафета поколінь національного відродження: біобібліогр. довід. / Пундій Павло. — Львів; Чикаго, 1994. — С. 214
Посилання ред.
- Синенький Петро // Чортківщина в постатях / Чортківська центральна бібліотека.