Сидорчук Семен Юліанович

Сидорчук Семен Юліанович
Народження	1 вересня 1882 Кобринь
Смерть	1932 Ковель
Країна; (підданство)	Республіка Польща
Навчання	Q29897367? і Санкт-Петербурзький державний архітектурно-будівельний університет
Діяльність	архітектор
Праця в містах	Царське Село, Берестя, ; Рівне, Луцьк,; Кобринь, Лунинець
Найважливіші споруди	Ratnaya Palata (Martial Chamber)d

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Сидорчук.

Сидорчук Семен Юліанович (1 вересня 1882, м. Кобринь Гродненської губернії—1932, м. Ковель) — архітектор.

Біографія ред.

Семен Сидорчук народився у сім'ї унтерофіцера, службовця Мінського залізничного жандармського поліцейського управління м. Ліда Віленської губернії Юліана Герасимовича Сидорчука і селянки Марії Качанкової у місті Кобрині. По закінченні 7 класів Віленського реального училища, у 1900 році вступив до Петербурзького Інститут цивільних інженерів Імператора Миколи II. Закінчив у травні 1907 року Інститут з золотою медаллю та званням цивільного інженера, з правом на чин X класу.

30 квітня 1908 року Семен Сидорчук одружився з дворянкою Ользого Костянтинівною Писаревій (1889–1978), що народила йому через сім місяців 1 грудня дочку Ірину, яку пізніше її мати буде називати чомусь Світланою.

У Царському Селі ред.

Семен Сидорчук у січні 1909 року вступив на службу до Царсько-сільського палацового управління на посаду помічника архітектора і був призначений на роботи зі спорудження гострозаразного відділення Царсько-сільського палацового шпиталю. Помічник архітектора при Царськосільскому палацовому управлінні з 8 січня 1909 року до 1 червня 1912 року.

Повітовий інженер при Царсько-сільському земстві. Проєктував лікарні, школи, мости, дороги, приватні будинки. У 1913 році запроєктував «Ратну палату». Будинок у стилі модерн стилізовано під новгородсько-псковську школу. За його проєктом зведена церква ікони Богородиці на військовому «Братському цвинтарі». Також спроєктував місцеву каналізацію і очисну біологічну станцію.

Три роки прослужив військовим інженером в російській армії. Нагороджений у березні 1915 року орденом Святої Анни 3-го ступеня. 6 грудня 1915 року був нагороджений орденом Святого Станіслава 2-го ступеня. У квітні 1917 року подав прохання про звільнення.

З 19 червня 1917 року по 26 червня 1918 року — служив у війську військовим інженером у тимчасовій господарсько-будівельній комісії для будівництва фабрики вибухових речовин у місті Воронежі. У 1918 році з приходом до влади більшовиків виїхав у Київ.

Інженер фахівець 5-го класу у сантехнічному відділі міністерства громадського здоров'я України з 20 серпня 1918 по 1 листопада 1919 року. У 1919 році повернувся в рідне місто Кобринь, яке увійшов до складу Поліського воєводства Польщі.

Доробок у цей час:

Будівництво за власним проєктом стрільбища для Лейбгвардії гусарського полку у Царському Селі,
Створення проєкту та будівництво будівлі Ратної палати для військового музею у Царському Селі,
Створення проєкту та будівництво дерев'яної церкви на військовому Братському кладовищі (Царське Село),
Експлуатаційне управління і розвиток каналізації мережі Царського Села та станції біологічного очищення стоків,
Проєкти розширення палацового (міського) госпіталю та санаторію для туберкульозних дітей в Царському Селі,
Зйомка і план вирівнювання парку в Царському Селі,
Будівництво кількох приватних вілл,
Проєктування та будівництво доріг і мостів у Царськосельскому повіті,
Проєктування та будівництво армійських казарм і радіотелеграфної станції,
Проєктування та будівництво лікарняних та шкільних будівель у Царськосельському повіті,
Будівництво та обладнання шпиталів військовий та Червоного Хреста під час війни,
Будівництво банку та пошти при станції Воєйкова.

В Поліському воєводстві ред.

У 1920 році став заступником повітового інженера Кобринського повіту. Служить в дорожньо-мостовому відділі 4-ї армії. Відбудовував спалені мости в Берестейській фортеці.

Під час більшовицького наступу вступив до польського війська у дорожньо-мостовий підрозділ при 4-й армії, далі в 1-у інженерну групу. У якій відновив у Берестейській фортеці 2 мости.

З 1 січня 1921 року — районний архітектор Берестя. З 1923 року до листопада 1925 року працює старшим референтом Поліської окружної Дирекції громадських робіт. З 1925 до 1928 року головний архітектор Берестя. 13 травня 1927 року Семен Сидорчук одружився з 28-річною Фаїною Георгіївною Монтвіліцкою. Протягом останніх 5 років спроєктував і побудував багато державних, комунальних та приватних будівель.

Автор проєктів:

Державне дорожнє управління у м. Лунинці,
електростанція у м. Кобрині,
житловий квартал для державних службовців у Кобрині,
«Новий квартал» для державних службовців у Бересті,
Каса Хворих в Бересті
триповерхова школа Талмуд-Тора у Бересті,
залізнична школа у Бересті.

За його проєктами були реконструйовані торговельні ряди в Кобрині і Бересті, а також будівля казарми під школу в Бересті.

Архітектор Юзефського ред.

У 1928 році переїхав у Рівне. З 1928 по 1930 роки працює головним архітектором міста. Також займається приватною практикою. Автор проєкту «Волинських торгів» в м. Рівному, 1930 рік. У середині 1930 року стає головним архітектором Ковеля. У 1932 році брав участь у конкурсі на головного архітектора Луцька.

Автор проєктів:

будинок української гімназії ім. М.Дубецького в Рівному,
головний павільйон «Волинських торгів»,
міська електростанція в Рівному,
каналізація в Рівному,
міст через р. Устя
багатоквартирні житлові будинки (Рівне),
типові будинки для м. Ратне.

За його проєктами реконструйована школа ім. Сенкевича і розбудований будинок сеймику в Рівному. Склав проєкти забудов частини Ковеля і Рівного.

Джерела ред.

Михайлишин, О., Смолин М., Архітектурний комплекс Волинських торгів у Рівному 1930–1938 років
Михайлишин О. Л. Архітектор Семен Сидорчук: спроба творчого портрета забутого майстра//Вісник НУВГП № 3 (47)
Ильин А. Царский архитектор Семён Сидорчук. //Гістарычная брама № 1(26), 2011.