Сидоренко Дмитро Віталійович

Дмитро Віталійович Сидоренко (нар. 31 липня 1994, Маріуполь[1], Донецька область, Україна) — український футболіст. Основна позиція — центральний захисник[2], виступає також на позиціях лівого захисника та опорного півзахисника[2][3].

Ф
Дмитро Сидоренко
Особисті дані
Повне ім'я Дмитро Віталійович Сидоренко
Народження 31 липня 1994(1994-07-31) (29 років)
  Маріуполь, Донецька область, Україна
Зріст 190 см
Вага 85 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція захисник
Юнацькі клуби
до 2008
2008
2009−2012
Україна «Іллічівець» (Маріуполь)
Україна ДЮФА ВАТ ЄМЗ (Єнакієве)
Україна «Іллічівець» (Маріуполь)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2011−2012 Україна «Іллічівець-2» 10 (1)
2014−2015 Україна «Суми» 29 (4)
2016 Україна «Кремінь» 22 (2)
2017 Україна «Інгулець-2» 11 (4)
2017−2018 Україна «Гірник-Спорт» 41 (2)
2019 Україна «Металіст 1925» 2 (0)
2019 Україна «Енергія» (Нова Каховка) 10 (0)
2020 Україна «Авангард» (Краматорськ) 22 (0)
2021 Узбекистан «Динамо» (Самарканд) 14 (2)
2022 Узбекистан «Бухара» 4 (0)
2022 Польща «Вісла» (Сандомир) 9 (2)
2023 Польща «Світ» (Щецин) 12 (3)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 5 вересня 2023.

Біографія ред.

Вихованець маріупольского «Іллічівця» (перші тренери — Валерій Коротков та Юрій Ярошенко)[4]. У дитячо-юнацькій футбольній лізі України грав за маріупольську команду, а також ДЮФА ВАТ ЄМЗ (Єнакієве)[5]. У сезоні 2012/13 провів за «Іллічівець» чотири матчі в юнацькому чемпіонаті України[5], допомігши «азовцям» здобути срібні медалі цієї першості.

У 2011—2020 роках виступав за українські професійні футбольні клуби. За цей період зіграв сумарно 94 матчі, в яких забив 6 голів, в Першій лізі чемпіонату України в складі ПФК «Суми», «Гірника-Спорт», «Металіста 1925» і краматорського «Авангарда»[5][6]. В Другій лізі провів усього 53 гри (7 голів) за «Іллічівець-2», «Кремінь», «Інгулець-2» та новокаховську «Енергію»[5][6]. Крім цього, зіграв 7 матчів у Кубку України[5][6]. В сезоні 2016/17 виходив на поле в 12-ти іграх «Кременя», забивши один гол[5][6] і допомігши команді за результатами сезону здобути третє місце в Другій лізі та підвищитися в класі. Щоправда, Сидоренко покинув кременчуцький клуб після першої частини «бронзового» сезону[7].

У січні 2021 року став гравцем самаркандського «Динамо»[2]. За підсумками сезону 2021 «динамівці» посіли друге місце в Про-лізі — другому дивізіоні чемпіонату Узбекистану — та здобули право грати в Суперлізі[8]. Сидоренко провів за команду з Самарканду 14 матчів та відзначився двома голами в чемпіонаті[9], а також зіграв 3 матчі (3 голи) в Кубку Узбекистану[6][10]. На початку 2022 року перейшов до іншого клубу узбецької Про-ліги, ФК «Бухара» з однойменного міста[2].

Досягнення ред.

«Іллічівець» U-19 (Маріуполь):
«Кремінь» (Кременчук):
«Динамо» (Самарканд):
«Бухара»:
  • Срібний призер Про-ліги чемпіонату Узбекистану: 2022

Примітки ред.

  1. Дмитро Сидоренко: «Для мене „Авангард“ більше, ніж просто футбольний клуб». footboom.com. Footboom. 27 квітня 2020. Процитовано 27 січня 2022.
  2. а б в г Dmytro Sydorenko. Player profile. transfermarkt.com (англ.). Transfermarkt. Процитовано 27 січня 2022.
  3. Dmytro Sydorenko. footballdatabase.eu (англ.). Footballdatabase. Процитовано 27 січня 2022.
  4. Дмитро Сидоренко та Дмитро Гранкін − гравці ФК «Металіст 1925». metalist1925.com. «Металіст 1925». 5 лютого 2019. Процитовано 27 січня 2022.
  5. а б в г д е Сидоренко Дмитро Віталійович. db.uaf.ua. УАФ. Процитовано 27 січня 2022.
  6. а б в г д Dmytro Sydorenko. soccerway.com. Soccerway. Процитовано 27 січня 2022.
  7. «Інгулець-2» підписав двох новачків і відпустив нападника. ua-football.com. UA-Футбол. 28 лютого 2017. Процитовано 27 січня 2022.
  8. Uzbekistan Pro Liga. Table. Filter by season: 2021. transfermarkt.com (англ.). Transfermarkt. Процитовано 27 січня 2022.
  9. Дмитро Сидоренко. pfl.uz. Професійна футбольна ліга Узбекистану. Процитовано 4 лютого 2022.
  10. Dmytro Sydorenko. Detailed stats. transfermarkt.com (англ.). Transfermarkt. Процитовано 27 січня 2022.

Посилання ред.