Відкрити головне меню

Лев Михайлович Сибіряков (нар. 1870, Полонне — пом. 1938, Варшава) — знаменитий співак, артист опери (бас).

Сибіряков Лев Михайлович
Sibirjakov L.jpg
Народився 1869 або 1870
Полонне, Волинська губернія, Російська імперія
Помер 1938
Варшава, Польща
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Poland (1928–1980).svg Польська Республіка
Діяльність оперний співак, музичний педагог

Зміст

БіографияРедагувати

Народився в 1870 р. в м. Полонному в бідній єврейській родині.

Юність його пройшла в Бердичеві, потім він переїхав до Одеси, де одружився на заможній жінці. Завдяки її грошам він одержав можливість навчатися в Італії у маестро Ч. Россі. Талановитого співака почув відомий диригент Артуро Тосканіні та запросив до Міланського театру Ла Скала. На престижній оперній сцені Сибіряков виступав декілька сезонів під псевдонімом Леопольдо Співаккіні.

Повернувшись з Італії, співак багато гастролює по Росії. В 1902—1904 та 1909—1921 роках — він соліст Маріїнського оперного театру в Петербурзі, виступав поруч з такими корифеями як Л.Собінов і Ф.Шаляпін. Критики називали його «цар-бас». Одночасно записувався в різних грамофонних фірмах. Перші двадцять записів зроблено в 1903 році на експериментальній фабриці інженера Ребикова. В Росії було проведено 452 записи Сибірякова, 238 з яких він зібрав. В Маріїнському оперному театрі Сибіряков виконував партії в операх.

ТворчістьРедагувати

В 1904 році при Петербурзькій консерваторії утворилася так звана Нова опера і Сибіряков перейшов до неї.

В 1906 році Сибіряков переїздить у Київ, працює в Київській опері. Спів його вирізнявся різноманітністю нюансів, майстерністю передачі і вмінням володіти звуком.

Перебуваючи в Петербурзі, навесні 1909 року Сибіряков знову поступає в Маріїнський театр. В його складі пробув до 1918 року. В цей час театр був реорганізований в Державний академічний театр опери і балету.

В 1910 році Лев Михайлович Сибіряков приїжджає в Полонне. У його виконанні звучали арії з опер, обрядові українські народні пісні.

Восени 1910 року Сибіряков, як видатний бас імператорського Маріїнського театру, був запрошений на гастролі в Бостонську оперу (США).

В 1919 році Сибіряков знову в Києві, ставлячи вистави разом із Смірновим і Мазухіним.

Сибіряков став професором Варшавської консерваторії. Крім того, він співав в Європі і один раз їздив в Америку. Слухачі захоплювалися його виступами, з 1908 року по 1920 рік його сила зросла як одного з провідних басів. В 1929 році Сибіряков приїздив в Росію, дав один концерт в Санкт-Петербурзі.

Великою популярністю талант співака користувався в Англії. Англійська фірма присвятила йому платівку-монографію. Значну славу здобув Сибіряков виконанням головної партії в опері «Донька кардинала», що була вельми популярна на початку ХХ століття в Росії та в Західній Європі. Російські та зарубіжні критики писали, що виконання Сибіряковим партії кардинала відзначається віолончельною співучістю і її сміливо можна зарахувати до найвищих досягнень басу.

З великим успіхом Сибіряков співав в операх Вагнера. Особливо критика відмічала його в ролі Вотана з опери «Валькірія». В репертуарі співака було і багато українських пісень. Співав він також в опері Гулака-Артемовського «Запорожець за Дунаєм».

Помер Лев Михайлович Сибіряков в 1938 році. Похований у Варшаві.

Вибрані партіїРедагувати

  • «Аїда»
  • «Життя за царя»
  • «Кавделія»
  • «Савагані»
  • «Сервилія»
  • «Фауст»
  • «Царева наречена»
  • «Лоенгрін»
  • «Сарацин»
  • «Фауст»
  • «Царева наречена»

Цікаві фактиРедагувати

Співом Сибірякова захоплювався Михайло Булгаков, який в молодості сам мріяв про оперну кар'єру. Сестра письменника Надія Булгакова-Земська розповідала: «На столі у нього, гімназиста, стояла фотографічна картка артиста Київської опери - Льва Сибірякова з написом, яку брат з гордістю дав мені прочитати:" Мрії іноді втілюються в дійсність "»[1]

ЛітератураРедагувати

  • Боголюбова І. М. Л. М. Сибіряков — соліст Маріїнського театру в Петербурзі// Полонному 1000 років: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. — Полонне, 1995. — 105—106.
  • Славетні земляки// Полонне. Минуле і сучасне. — Полонне, 2008. — С. 245—246.
  • Кобильчак Г. Полонному належить частина його слави// Новий шлях. — 1996. — 10, 12 жовт.
  • Розмарин З. «… Як струна першокласної віолончелі»// Новий шлях. — 1986. — 22 лют.

ПриміткиРедагувати

  1. Воспоминания о Михаиле Булгакове. Москва: Сов. писатель. 1988. с. С.59.