Серпантинка
Табір «Серпантинка» або «Серпантинна» (рос. Серпантинка, Серпантинная[1]) — зміцнені в літературі назву місця виконання розстрільних вироків при стані Хатыннах[2], яке стало синонімом гаранинщины, друге з таких місць по таборах Сєввостлага і слідча в'язниця НКВС, організовані в середині 1930-х років. Назву отримав через звивисту дорогу до нього. Знаходився приблизно в двадцяти кілометрах на північний схід від районного центру Магаданської області — селища Ягодне, по дорозі на копальню «Штурмова» (колиш.), на північному перевалі хребта Черського по правому березі річки Хатиннах (на лівому березі знаходився табірний підрозділ «Відрядження Челюскін»).
| Серпантинка | |
| Дата створення / заснування | 1930-ті |
|---|---|
.png) | |
| Країна |
 СРСР |
| Адміністративна одиниця | Магаданська область |
| Власник | Північно-Східний ВТТ |
| Оператор | Народний комісаріат внутрішніх справ |
 | |
Координати: 62°42′07″ пн. ш. 150°01′05″ сх. д. / 62.702222000027774129° пн. ш. 150.018056000027769414° сх. д.
Назва стало відомо завдяки згадці в художній літературі (мемуари) вижили в ув'язненні на Колимі, а також пам'ятника страченим, встановленим неподалік, у селищі Хатыннах. Місцеві краєзнавці проводять збір матеріалів для відновлення історичної правди (протоколи розстрілів з датами і місцем страти).[3]
Історія
ред.У Серпантинці виконувалися смертні вироки, які були винесені трійками-трибуналами для ув'язнених Колими. Табір, по периметру, був обтягнутий колючим дротом. У кутах квадрата стояли сторожові вишки з кулеметами. Над входом до табору висів лозунг: «Праця в СРСР — справа честі, справа слави, справа доблесті і геройства (Й. В. Сталін)».
У таборі застосовувалися тортури[4]. Розстрільні накази зачитувалися майже щодня і число розстріляних за день деколи сягало сотні, засуджені за 58 статтею[5]. Тут були знищені близько 30 тисяч осіб[6]. Тіла вбитих у канавах засипали землею. «Серпантинка» спорожніла після розстрілу Єжова. Після смерті Сталіна табір стерли з лиця землі (вишки і бараки були підірвані).
За Енн Епплбом, цей табір навмисне було збудовано в якомога холоднішому та темнішому місці Колими. Він був потужніше укріпленим, в порівнянні з іншими схожими таборами. Тільки його назва слугувала залякуванням для в'язнів: висилка на Серпантинку прирівнювалась до смертного вироку. За розповіддю одного з небагатьох, що вижили, бараки там
|
«були такі набиті, що сидіти на підлозі можна було тільки по черзі, інші стояли. Вранці відчинялися двері, і викликали 10–12 осіб по прізвищах. Ніхто не відповідав. Тоді хапали абикого і везли на розстріл»[7]. | 
|
Про табір згадали у 1980-і роки, коли тут почали видобуток золота. Однак, разом з гірською породою на промивний конвеєр стали потрапляти зуби, кістки і кулі. Старателі тут працювати відмовилися і видобуток золота зупинили[8].
Твори про Серпантинку
ред.Меморіал
ред.У долині Хатиннаха, так званій, Долині Смерті, поруч з копальнею імені Водоп'янова і табором «Серпантинка», був встановлений меморіал пам'яті. Півтораметровий гранітний пам'ятник на честь жертв політичних репресій встановили 22 червня 1991 року. Він був зведений всупереч бажанню місцевої влади[11]. Схожий на грубу робочу рукавицю, з написом на дошці:«На цьому місці в 1930-х роках була слідча тюрма «Серпантинка». Тут страчені десятки тисяч репресованих громадян, прах яких покоїться в Долині Смерті»[12].
Примітки
ред.- ↑ За нами придут корабли: Список реабилитированных лиц, смертные приговоры в отношении которых приведены в исполнение на территории Магаданской области. Бессмертный барак (рос.). Процитовано 1 листопада 2022.
- ↑ Мета В.И., Диденко В.В. (2000). Жертвы Колымы. Магадан (русский) . Магадан: МАОВТИ. с. 304 с.
- ↑ "К сожалению, «Серпантинка» была…": новый ответ колымского краеведа Ивана Паникарова "Плохому сигналу" | Новости. vesma.today. Процитовано 1 листопада 2022.
- ↑ Гаранин и «гаранинщина» (Материалы научно-практической конференции) [Архівовано 2015-06-20 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Илья Федорович ТАРАТИН [Архівовано 2015-09-24 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Колымские лагеря(рос.)
- ↑ Енн Епплбом. Історія ГУЛАГу. Розділ 12. Покарання і заохочення. с. 512. ISBN 966-518-355-9. Процитовано 25 жовтня 2020.
- ↑ Колыма OFFROAD 2009(рос.)
- ↑ Дмитрий Волжский. Серпантинка.(рос.)
- ↑ Виктор Сербский. Уроки географии [Архівовано 2010-03-31 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Серпантинка на віртуальному музеї ГУЛАГу [Архівовано 2018-12-18 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Людина з Колими. https://day.kyiv.ua/. Процитовано 25 жовтня 2020.
Література
ред.- Conquest, Robert (1979). Kolyma: The Arctic Death Camps. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-285091-1.
Посилання
ред.- Вебсайт Івана Панікарова «Пам'ять Колими»(рос.)
- «Серпантинка» — зловещий лагпункт НКВД(рос.)
- Перевал «Серпантинка»(рос.)
- Стояв позаду Парфенон, лежав попереду Магадан(рос.)
.svg)
|
Це незавершена стаття про Радянський Союз. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |