Вікіпедія

Сердюк Владислав Анатолійович

Владислав Анатолійович Сердюк (нар. 1970, м. Київ) — історик, мистецтвознавець, видавець, підприємець.

Життєпис ред.

Народився 1970 року у Києві в родині українських службовців, син А. Г. Сердюка. Дід й бабуся по лінії батька походять з козацьких старшинських родів, серед яких Шарати, Москальці, Сушки, Білі. По лінії мами — роди галицьких русинів з Перемиської землі, як Ільківи, Рабики, Гавриляки, Бендзи, Червинські, а також рід Келлерів з Австрії.

Дипломований інженер-механік (1993). Кандидат економічних наук (2000). В 1992 році виборов право пройти стажування в Державному Пенсильванському університеті (США) — за сприяння американського мецената українського походження Олексія Воскобійника.

З 1993 року працював в З/О «Укрімпекс» при Кабінеті міністрів України, корпорації «Каргілл Інк.» (США). З 1998 року має власну справу.

Наукові дослідження з історії проводить по темах — Улус Джучі і Велика Монгольська Імперія в епоху хана Берке, мусульманська архітектура і її символіка, запорозькі і державні поселення міжрічча Буга і Дніпра, поселення Ліського і сусідніх повітів, історія церкви, українські визвольні змагання 1917—1923 років, совєтський лад в Україні, історія парків та садів України, родовід і джерелознавство.

Засновник та видавець наступних книжкових серій:

  • науковий збірник «Інгульський Степ — історія, краєзнавство, родовід, джерела, спадщина», щорічник, виходить з 2016 року.
  • «Родовід Сердюків», виходить з 2011 року.

Своїм коштом сприяв появі близько десятка книг з історичної та іншої тематики різних авторів (А. Пивовара, І. Петренка, М. Сердюка, О. Чорномаза, Наталі Кляшторноі, Габора Балога, Ю. Митрофаненка, Тамари Журби та ін.).

Передав й сприяв передачі в музеї Кропивницького та Кіровоградської області книг, карт, артефактів, документів, а також полотен відомих художників І. Савенка, С. Проценка, Б. Вакса та інших.

Член Ліги українських меценатів (2018). Член наглядової ради Міжнародного конкурсу знавців української мови імені Петра Яцика (2019).

Засновник і меценат премії редакції збірника «Інгульський Степ», яка з 2019 р. присуджується за значний внесок в розвиток історичного краєзнавства Степової України.

З 2020 року навчається в докторантурі відділення історії філософського факультету Українського Вільного Університету. Тема докторської пов'язана з періодом совєтського колоніального режиму в Україні у 1920—1930-х роках.

Дописувач інтернет-видання «Українська правда», розділ «Історична правда», а також національних, обласних та районних газет.

З 2010 року постійно проживає в Іспанії.

Відзнаки ред.

Двічі лауреат Літературно-наукової премії Воляників-Швабинських фундації УВУ (Нью-Йорк):

  • 2018 року за збірник «Інгульський степ» (у співавторстві);
  • 2021 року за книгу «Краєзнавчі та родознавчі флоеми».

Вшанований грамотою Кропивницької єпархії ПЦУ «за старанні труди з відродження духовності рідного краю» (2019).

Інтереси ред.

Подорожі, фотографія, гірські походи, лижі, дендрологія, східна поезія, філософія, політологія, класична музика й література, міфологія, історія мистецтва й релігій, опера, балет, театр, вивчення мов.

К.м.с. з волейболу, має 1 розряд з плавання , переможець і призер совєтських та всеукраїнських учнівських, студентських, а також ветеранських змагань.

Доробок ред.

  • Рафаїл Лемкин та його промова «Совєцький геноцид в Україні». //Тези Міжнародної наукової студентської конференції РМД Українського вільного університету з нагоди 150-річчя Наукового товариства імені Шевченка — Мюнхен, 2023.
  • Краєзнавчі та родознавчі флоеми. — Київ, 2021.
  • 235 років козацькому селу Боковій — 1780—2015. Буклет. — Київ, 2015.
  • 240 літ козацькому селу Варварівка — 1776—2016. Брошура. — Київ, 2016.
  • Історія села Яблінки (Галичина). — Київ, 2016.
  • Династії галицьких священиків Чайківських та Паппів. — Київ, 2017.
  • 250 літ Новгородці — 1768—2018. Брошура. — Київ, 2018.
  • 130 років Олександро-Невській церкві с. Баштине. Брошура. — Київ, 2020.
  • Петровому 250 літ — від запорозької слободи до українського містечка. — Київ, 2022.
  • Статті[1][2].

Література ред.

  • М. Ф. Слабошпицький З присмеркового дзеркала. —Київ, 2020. — С. 475.
  • Г. Д. Гусейнов Кривий Ріг. Україна. — Дніпро, 2018. — С. 10, 42.
  • А. В. Пивовар та ін. Чечелівський монастир в документах і спогадах. — Київ, 2019. — С. 2, 12.
  • В. Маруценко Боковенька 2019. Степовики. Біографічний довідник. Книга друга. — Долинська, 2019. — С. 4, 13, 43, 64, 67, 108, 114—116, 167.
  • В. Маруценко «Долинська: станція, місто — розповіді, дослідження, документи». — Кропивницький, 2020. — С. 2, 42.
  • В. Босько Історичний календар Кіровоградщини. Люди, події, факти. — Кропивницький, 2019. — С. 217—218.
  • В. Поліщук Третій пасаж. Книга публікацій. — Кропивницький, 2019. — С. 25, 77.
  • В. Голобородько Олександрія. Історія Задніпров'я. — Олександрія, 2020. — С. 22.
  • О. Ромащенко Довідник з історії населених пунктів колишнього Долинського району. — Харків, 2023. — С. 5, 116.

Статті в ЗМІ ред.

Примітки ред.

  1. ↑ Сердюк Владислав Анатолійович. library.kr.ua. Обласна універсальна наукова бібліотека імені Д. І. Чижевського. Архів оригіналу за 2 грудня 2022. Процитовано 13 квітня 2023.
  2. ↑ Статті. uasvlad.wixsite.com. Архів uasvlad.wixsite.com/website/blog оригіналу] за 22 квітня 2021. Процитовано 13 квітня 2023.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Сердюк_Владислав_Анатолійович&oldid=41864604