Сердюк Микола Павлович

Сердюк Микола Павлович (*3 квітня 1922 р., с. Бокова, Олександрійського повіту, Кременчуцької губернії, УРСР — †25 грудня 1999 р., там само) — український педагог і краєзнавець.

Сердюк Микола Павлович
Народився 3 квітня 1922(1922-04-03)
Бокова, Олександрійський повіт
Помер 25 грудня 1999(1999-12-25) (77 років)
Бокове (Долинський район)
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність історик
Alma mater Криворізький державний педагогічний університет
Військове звання капітан
Нагороди Орден Вітчизняної війни II ступеня
Медаль «За оборону Севастополя»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль Жукова
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 2 ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народився у селянській родині з козацьким корінням. Батько — Сердюк Павло Семенович, мати — Задорожня Катерина Василівна (з с. Порфирівка).

Учасник ІІ-ї світової війни в складі 675-го відділення 388-ї стрілецької дивізії. Брав участь в обороні м. Севастополя. Починав війну рядовим, закінчив у званні лейтенанта.

Нагороджений орденом «Вітчизняної війни» ІІ ступеня, медалями «За оборону Севастополя», «За перемогу над Німеччиною», «Медаль Жукова», «Партизану Вітчизняної Війни» ІІ ступеня, «Ветеран праці» та багатьма іншими нагородами.

За критичне ставлення до радянської влади був репресований в 1945 році, висланий по етапу в один з самих північних таборів "Печорлага" - сталінський концтабір на ст. Чум, біля Печорих, Комі АРСР. Звільнений з концтабора 04.07.1949 р. Реабілітований після смерті Сталіна.

З 1950 по 1952 рр. працював вчителем математики та фізики в СШ с. Баштине.

В 1956 році закінчив Криворізький педагогічний інститут.

З 01.09.1952 на протязі багатьох років працював вчителем фізики, заступником директора з навчальної частини Кіровської СШ. Краєзнавець, зібрав багато легенд, переказів і розповідей про рідний край. Брав активну участь у створенні і наповненні музею історії с. Бокове як заступник голови ради музею.[джерело?]

Автор книги «Записки Сердюка Н. П.», де в оригінальному стилі пише про розкуркулення, голодомор, репресії, війну, сталінські в'язниці та табори, історію краю та свій рід.[джерело?] Робота Миколи Павловича — це своєрідна жива історія, написана очевидцем тих страшних і трагічних подій.

Автор багатьох статей з історії краю, про фронтовиків і їх долі, події на війні. Статті були надруковані, як в місцевих районних і обласних, так і республіканських газетах — «Трудова Слава», «Заря Востока», «Долинські Новини», «Сільські Вісті», «Нові Рубежі», «Шляхом Ілліча» тощо.

Сердюк М. П. довгий час був головою ради ветеранів при виконавчому комітеті Ради народних депутатів Долинського району. Проводив роботу з пошуку близьких та рідних військових, які загинули на території району.[джерело?]

БібліографіяРедагувати

  • Сердюк М. П. Записки Сердюка Николая Павловича.— К: Аграр Медіа Груп, 2011. Серія «Родовід Сердюків» — http://library.kr.ua/elib/serduknp/index.html і https://issuu.com/olvo/docs/smp_booklast_version
  • Сердюк М. П. Веселі Боковеньки.— В кн.: Легенди та перекази Криворіжжя. На землі, на рідній. Книга перша.— Дніпропетровськ, 2005.
  • Сердюк М. П. Лист до Гусейнова Г.Д. - В кн.: Добридень, "Кур'єре Кривбасу"! - Київ, 2016. С. 317.

ЛітератураРедагувати

  • Григорій Гусейнов. На землі, на рідній… Легенди і перекази Криворіжжя. Дніпропетровськ, 2005.
  • Гусейнов Г. Д. Господні зерна. Книга 2, с. 315-328. Книга 3, с. 214. Кривий Ріг, 2000.
  • Маруценко Віктор Григорович. Боковенька-2006. Степовики: біографічний довідник / Віктор Маруценко. — Долинська: [б. в.], 2007. — 170] с. 36: портр., іл.
  • Часопис "Кур'єр Кривбасу". № 296-297-298, Липень-Серпень-Вересень. Кривий Ріг, 2014. С. 396.
  • Газета «Шляхом Ілліча». Номер від 30.08.1984 р.
  • Реабілітовані історією. Кіровоградська область. Книга друга. Кіровоград, 2004. С. 197-198.