Фургал Сергій Іванович

політик
(Перенаправлено з Сергій Фургал)

Сергій Іванович Фургал (рос. Сергей Иванович Фургал ; нар. 12 лютого 1970) — російський політик, з 28 вересня 2018 по 20 липня 2020 року губернатор Хабаровського краю, з 27 грудня 2007 по 28 вересня 2018 року депутат Державної думи РФ. Член партії ЛДПР.[1]

Фургал Сергій Іванович
Фургал Сергій Іванович
Фургал Сергій Іванович
Губернатор Хабаровського краю
28 вересня 2018 — 20 липня 2020
Президент Володимир Путін
Попередник В'ячеслав Шпорт
Наступник Михайло Дегтярьов (в.о)
Народився 12 лютого 1970(1970-02-12) (54 роки)
Пояркове (Амурська область), Амурська область, РРФСР, СРСР
Відомий як політик, лікар, посадова особа
Країна СРСР і Росія
Alma mater Amur State Medical Academyd (1992) і Російська академія державної служби (2010)
Політична партія ЛДПР
Нагороди
Медаль «За відзнаку в ліквідації наслідків надзвичайної ситуації»
Підпис

Життєпис ред.

У 2008 році Фургал був нагороджений Почесною грамотою голови Державної думи за внесок у розвиток законодавства та парламентаризму в Росії.[2]

В обраному у грудні 2011 скликанні Державної Думи він обіймав посаду голови комітету з питань охорони здоров'я з жовтня 2015 року по жовтень 2016 року.[3] З 2005 по 2007 роки він був тимчасовим депутатом Законодавчої думи Хабаровського краю. Має ступінь магістра економіки.

Губернаторство ред.

Вибори ред.

Коли Фургал оголосив про свою участь у виборах губернатора Хабаровського Краю 2018-го, вважалося, що він має мало шансів на перемогу, оскільки передбачали, що переможе чинний В'ячеслав Шпорт. Однак у першому турі Фургал здобув несподіваних 35,81 %, тоді як Шпорт отримав 35,62 %.[4] У другому турі Сергій Фургал був обраний губернатором Хабаровського краю перемігши у всіх районах краю і отримавши 69,57 %.[5] Його перемога значною мірою пояснювалася опозиційними настроями, що поділялися як на лівий, так і на правий політичні спектри.

Фургал вступив на посаду 28 вересня 2018 року.[6] Після цього його партія ЛДПР здобула більшість в Законодавчій думі Хабаровського краю, міській Думі Хабаровська, міській Думі Комсомольську-на-Амурі та два місця в Державній Думі у 2019 році.[7]

Арешт і протести хабаровців ред.

9 липня 2020 року Фургал був заарештований за звинуваченням у причетності до численних вбивств. Його звинувачують у причетності до вбивств кількох бізнесменів у регіоні та прилеглих територіях у 2004 та 2005 роках.[8]

Після арешту С. І. Фургала у Хабаровську та у містах Далекого Сходу РФ розпочалися багатотисячні (до 35 тис. у Хабаровську) мітинги-протести. Гасла: «Свободу Фургалу», «Москва уходи», «Путин — вор», «Путина в отставку» тощо.[9][10][11] А 25.07.20 протестна хвиля досягла 100 тис. осіб на вулицях Хабаровська, протести поширилися на ряд інших міст Далекого Сходу і Сибіру.[12]

Сім'я ред.

Наймолодший з 10 дітей у своїй родині. Один з його братів, В'ячеслав Фургал (24.05.1953 — 13.06.2020), член Законодавчих зборів Хабаровського Краю, помер від COVID-19 . Сергій Фургал одружений і має 3 дітей. Його син Антон Фургал (нар. 2 серпня 1991 р.)[13] також є членом ЛДПР.[14]

Примітки ред.

  1. Врачей для государственных больниц и поликлиник предлагают обучать бесплатно
  2. Сергей Иванович Фургал. ЛДПР
  3. Сергей Фургал избран председателем комитета Государственной думы по охране здоровья. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 11 липня 2020.
  4. Russians Vote In Gubernatorial Runoffs As Kremlin Candidates Face Pushback
  5. 100 % голосов подсчитано: губернатором Хабаровского края стал Фургал
  6. Фургал вступил в должность губернатора Хабаровского края
  7. LDPR Became the "Party in Power" in the Khabarovsk Territory. VostokMedia (Russian) . 9 вересня 2019.
  8. Russian provincial governor arrested over killings of business rivals
  9. Путин против Фургала: за что арестовали губернатора
  10. Протесты в Хабаровске.
  11. Митинг в Хабаровске против Дегтярёва.
  12. #Хабаровск 100 тыс.чел.: шествие за отставку #Путин и освобождение #СергейФургал #ЧТОПРОИОШЛО
  13. Сергей Иванович Фургал. ТАСС
  14. Три Фургала и все — кандидаты. Архів оригіналу за 27 вересня 2016. Процитовано 11 липня 2020.

Посилання ред.