Сенот (печера)
Сенот (ісп. cenote) — природна підземна порожнина у вигляді провалля, утвореного при обваленні склепіння вапнякової печери, в якій протікають підземні води[1].
Загальна інформація ред.
В релігії стародавньої цивілізації Мая, входами до підземного царства Шібалби часто вважалися глибокі печери. В дуже відомій печері Нах-Туніч, відкритій в 1979 році, було знайдено багато поховань пізнього класичного і посткласичного періодів, але печера була пограбована до знахідки її археологами. Ймовірно, печери також асоціювалися у мая з горами, і навіть зараз вони проводять ритуали у печерах з метою викликати дощ, який, як вони вірять, зароджується у цих печерах ще до того, як він підіймається до неба. Дослідниками цієї древньої цивілізації знайдено більш ніж сотню печер з залишками поховань та зображень мая. Часто такими ж священними місцями вважаються і сеноти, тобто природні провалля, утворені при обваленні склепіння вапнякової печери, в якій протікають підземні води.
Утворення ред.
Утворюються сеноти переважно під дією вилуговування та розмивання водою легко розчинних гірських порід, а саме вапняків, а також внаслідок екзогенних та ендогенних процесів з подальшим обваленням склепіння.
Підземні води ред.
У деяких сенотах присутні активні виходи підземних вод у вигляді джерел, підземних річок та озер.
Дослідження ред.
Так, в 2023 році, археологи з Національного інституту антропології вивчили унікальне каное мая, яке ще два роки тому виявили у затопленому сеноті Сан-Андрес (Мексика), та в кінці червня 2023 року вони, вперше, поділилися своїми висновками[2]. Довжина знайденого каное становить 2,15 метра, ширина – 45 сантиметрів, а висота – 36,5 сантиметрів. Воно безперечно виготовлено в традиціях мая, дійшли висновку вчені. Однак воно не використовувалося за призначенням — заважкі ніс і корма ніяк не могли триматися на воді. Отже, човен створювали у символічних цілях. Швидше за все, для підношення богам. А сам сенот Сан-Адреас, ймовірно, вважався у цивілізації Мезоамерики входом до потойбічного світу, вважають вчені. На це вказує і те, що в ньому були численні людські останки, а також кістки броненосців, собак, індичок і орлів. Фахівці вже ідентифікували 38 скелетів. Переважна серед них кількість кісток броненосців наводять експертів на думку про ритуальне використання каное та його розміщення в печері до того, як її було затоплено. Завдяки цьому дослідженню вчені визначили й точний вік знахідки. Радіовуглецеве датування деревини каное показало, що його створили в XVI ст., а не в період з 830 по 950 роки, як вважалося раніше[1].
Див. також ред.
Примітки ред.
Література ред.
- Кравчук П. А. Географический калейдоскоп. — К. : Радянська школа, 1988. — 143 с. — 130 тис. прим. — ISBN 5-330-00384-9. (рос.)
- Кравчук П. А. Книга рекордів природи. — Луцьк : ПрАТ «Волинська обласна друкарня», 2011. — 336 с. — ISBN 978-966-361-642-1.
- Кравчук П. А. Рекорды природы. — Любешов : Эрудит, 1993. — 216 с. — ISBN 5-7707-2044-1. (рос.)
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
- Печера // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1361-1362. — 1000 екз.
Посилання ред.
- Печери // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 148. — ISBN 978-966-7407-83-4.