Кано́е (англ. canoe, ісп. canoa від аравак. ka-no-a) — невелике гребне, або вітрильно-гребне судно, для якого характерні веретеноподібна форма корпусу і спосіб веслування одним однолопатевим лопатоподібним веслом без кочета. Належить до одного з найстаріших на Землі видів човнів, що був відомий людині з часів пізнього палеоліту. Сьогодні використовується багатьма тубільними племенами Америки, Африки, Південно-Східної Азії і Океанії.

Каное, виготовлене способом випалювання і видовбування. Соломонові о-ви.
Підготовка стовбура до видовбування каное. Сіетл. США

ЕтимологіяРедагувати

Слово «каное» походить від іспанського Canoa, яке саме походить від карибського араваксько-таїнського Ka-no-a, що означає «плисти по воді»[1][2]. Термін каноу (kanow) дотепер використовується карибською народністю Акавайо (Akawaio) з Гайани для позначення каное.

ІсторіяРедагувати

 
Індіанці Америки виготовляють каное методом випалювання серцевини стовбура. Гравюра XVI ст.

Каное було одним з перших човнів, що використовувався людиною. Ідея каное-довбанки могла бути викликана видом стовбура дерева, що пливе у воді. До появи у людини інструментів, що дозволяли надати стовбуру форму човна і видовбати в ньому заглиблення для розміщення гребця та вантажу, в якості плавзасобу використовувались плоти, зв'язані з декількох необроблених стовбурів дерев.

 
Видовбане з цільного стовбура каное, о. Реюньйон

Поява в мезоліті та неоліті (X тис. до н. е.) у людини ефективних інструментів для обробки деревини (кам'яних та рогових сокир), уможливила появу каное. Найстарішим відомим на сьогодні каное-довбанки є каное з Пессе, знайдене в Нідерландах і датоване радіовуглецевим методом близько 8040—7510 рр. до н. е[3].

Одне з найдавніших відомих каное у світі — дуфунське каное, що виявлене біля селища Дуфуна в Нігерії і на даний момент зберігається в Даматуру, столиці штату Йобе. Воно датується 6000-6500 р. до н. е. і є найстарішим виявленим човном в Африці і третім найстарішим човном у світі[4].

Розкопки в Данії виявили використання каное-довбанок з веслами у період культури Ертебелле (близько 5300–3950 рр. до н. е.)[5].

Австралійські аборигени виготовляли каное з різних матеріалів, включаючи кору дерев та видовбані стовбури дерев. Для виготовлення каное з кори потрібно було багато навичок і їх можна було виготовити лише з кори певних дерев, зібраної у потрібний час року. Дерева, пошкоджені внаслідок видаленням з них кори для виготовлення каное, стали відомі прибулим до Австралії європейцям як «каное-дерева»[6].

 
Каное-довбанка з аутригером. Нова Гвінея

Австронезійські народи удосконалили форму каное, додавши до нього аутригери (балансири) і вітрила. На своїх вітрильних каное з аутригерами — проа, вони перетинали океанські простори і змогли колонізувати численні острови від острова Мадагаскар у Індійському океані до Гаїті і островів Пасхи в Тихому океані. Вітрильні каное з аутригерами типу лакана дотепер широко використовується місцевим населенням о. Мадагаскар, а нгалава — на східноафриканському узбережжі Суахілі в Танзанії та Кенії. Бойові каное австронезійців, такі як кора-кора могли досягати довжини 30 метрів і містити до 200 воїнів.

Американські індіанці виготовляли каное з цільних стовбурів дерев, вирубуючи і випалюючи серцевину, або ж зшивали з бересту (перевагою останнього варіанта є те, що такі каное дуже легко і зручно переносити)[7].

Перша фабрика, що випускала каное промисловим способом, з'явилася у Квебеку у 1750-му році. Іноді всі сучасні каное, побудовані не традиційним способом, називають «канадськими»[8].

Після Громадянської війни в США каное стали популярним способом проведення дозвілля — вони використовувалися як для полювання і рибальства, так і просто для відпочинку на природі. Тоді ж, через нестачу берести, стали популярними більш сучасні моделі каное з дерев'яних дошок[9].

 
Каное-довбанка Мтумбві на узбережжі Індійського океану. Кенія

У Європі каное і каяки стали популярними після виходу у 1865 році книги шотландського юриста Джона МакГрегора «1000 миль у каное „Роб Рой“», де він описував свої подорожі на каное-подібному човні по Європі і Близькому Сходу. У 1866 році МакГрегор заснував Королівський Каное Клуб[en] (RCC), перший каное-клуб в світі[10].

У 1880 з'явилася Американська асоціація каное[11], а у 1924 у Данії — Міжнародна федерація каное[12]. У тому ж році плавання на каное з'явилося на Олімпійських іграх[13].

КонструкціяРедагувати

 
1 — ніс, 2 — корма, 3 — корпус, 4 — сидіння, 5 — банки, 6 — планшир, 7 — палуба, 8 — планка для перенесення[14]
 
Складне каное Лакана з аутригером (балансиром) і вітрилом. Мадагаскар

Як правило, традиційні каное виготовлялися з цілого стовбура дерева шляхом випалювання і видовбування. Альтернативним варіантом було будівництво каркаса, який потім обтягували корою або шкірою. Зазвичай каное мало симетрично загострений ніс і корму. Такі човни були різних розмірів, розраховані здебільшого на 2-3 осіб, проте найбільші могли вміщувати до 100 чоловік[7].

Рулювання каное здійснюється рульовим бічним веслом — поворотом весла у воді і зміною його траєкторії в кінці гребка.

Існує багато плавзасобів, візуально схожих на каное, наприклад каяк і байдарка. Головними особливостями, за якими можна відрізнити каное є:

 
Берестяне каное з музею Торонто
  • Весло з однією лопаттю — у каяках використовується весло з двома лопатями
  • Відсутність спинки — на каное гребець стоїть на одному чи двох колінах, або ж сидить на сидінні-банці[15].
  • Відкритість — на відміну від каяка, що є закритим човном з кокпітом для гребця, каное не має відсіку для багажу і захисту від води
  • Розмір — каное може бути як одномісним, до 3 метрів, так і дуже великим — бойові каное сягали 30 метрів завдовжки, тоді як каяки, зазвичай, одномісні.
  • Каное зазвичай не розбірне — на відміну від каяку чи байдарки[16].
 
Каное-довбанки на р.Тцирібіхіна, Мадагаскар

Також, каное зазвичай мають значно більшу вантажопідіймальність, але меншу стабільність при непогоді, через те, що центр ваги каное з гребцем знаходиться над рівнем води (у байдарці і каяку він знаходиться під водою). Ширина каное також більша ніж у байдарок і каяків — 90-100 см[14].

Каное зазвичай симетричні — ніс і корма виглядають однаково, що дозволяє легко переміщуватись у будь-якому напрямку. Проте іноді вони можуть мати транець з боку корми для встановлення мотора.

Вигин дна каное називають рокером. Чим більш пласке дно, тим менша маневреність каное, але тим більша його курсова стійкість[14].

Каное зазвичай мають пласке дно без кіля, проте іноді можуть бути обладнані ним[14].

Сучасні каное можуть бути зроблені не лише з дерева — вони можуть бути пластиковими, алюмінієвими, фанерними, з ПВХ або композитних матеріалів, надувними[17].

Спортивні дисципліниРедагувати

Слалом на каноеРедагувати

У цьому виді спорту, гребець має пройти по трасі довжиною 250—300 метрів, що складається з 18-25 воріт, які мають бути послідовно пройдені гребцем (не торкаючись самих воріт). Переможцем є людина, що пройшла всі ворота якнайшвидше. За торкання воріт або проходження їх в неправильному порядку нарахувується штрафний час.

Гравці змагаються у закритих човнах, більш подібних до каяків ніж до каное. Різниця між дисциплінами слалому на каное і каяках полягає у веслах — у слаломі на каное весло з однією лапаттю[18].

Принаймні 6 з воріт розташовуються так, щоб їх треба було долати проти течії[19].

Траса складається з великої кількості порогів. Кількість, форма і взаєморозташування порогів визначають складність гонки. Зазвичай траса проєктується так, щоб найкращі спортсмени проходили її за 90-110 секунд. З 1960-х змагання проводяться на спеціально створених каналах, а не на природних річках, тому кожна траса є унікальною.

Перші змагання з каное-слалому пройшли у Швейцарії у 1933 на спокійній воді, проте невдовзі почали проводитися на порогах. Перший чемпіонат світу був проведений у 1949 у Женеві. На Олімпійських іграх каное-слалом був вперше представлений у 1972 році. На Олімпійських іграх 2016 проводилися змагання у 2 заліках — з одним і двома гребцями[20]. На Олімпіаді 2020 у Токіо планується замінити парні чоловічі запливи на одинарні жіночі (зараз гребчині змагаються лише на каяках)[21].

Каное-спринтРедагувати

У каное-спринті гребці мають пройти трасу довжиною від 200 до 5000 метрів якомога швидше. Човни мають керуватися або індивідуально або командами від 2 до 4 гребців[22].

Змагання з каное-спринту вперше були проведені у 1869 році у Великій Британії.

Під час запливу гребці стоять на одному коліні, що дозволяє їм краще балансувати.

На олімпійських іграх 1924 запливи на каное були представлені як демонстраційний вид спорту, а у 1936 році — як повноцінні змагання.

На Олімпійських іграх 2016 каное-спринт був представлений у 3 заліках (усі чоловічі): індивідуальні запливи на 200 і 1000 м, а також парний заплив на 1000 м. Переможцем в індивідуальному запливі на 200 м став український веслувальник Юрій Чебан[23].

На Олімпіаді 2020 планується гендерно збалансувати заліки каное-спринту[22].

ІншіРедагувати

Існує багато неолімпійських видів спорту на каное: поло на каное, каное-фрістайл, марафон на каное та багато інших. Організовує змагання з них Міжнародна Федерація каное[24]

Традиційні човни інших культурРедагувати

У багатьох традиційних культурах були винайдені човни, видовбані з цільного стовбуру дерева або з обтягнутого шкірою або корою каркасу. Вони мають свої назви у кожній культурі, але конструктивно є подібними до каное:

Та багато інших

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. André Lucrèce ,  , Éditions L'Harmattan ,1991 (read online [ archive ]) , p.  97 : «The French word canot is borrowed from the Spanish canoa  ; itself derived directly from taino-arawak kanoa , gives in kanawa carib, and in kanaoa carib , designating the large monoxyle wooden canoe. The term kanow is still used by the Akawaio (Guyana carib) to designate a canoe. „
  2. Marie-France Patte ,  , L'Harmattan ,2008 (read online  [ archive ]) , p.  169.
  3. «Oudste bootje ter wereld kon werkelijk varen [Архівовано 25 березня 2021 у Wayback Machine.]». Leeuwarder Courant (in Dutch). ANP. 12 April 2001. Retrieved December 4, 2011
  4. Ujorha, Tadaferua O. (16 September 2002). «Nigeria: Dufuna Canoe: a Bridge Across 8,000 Years». Daily Trust. Abuja. Retrieved 02 February 2021
  5. «Dugouts and paddles». Archived from the original
  6. Aboriginal canoe trees around found along the Murray River. Архів оригіналу за 22 березня 2021. Процитовано 2 лютого 2021. 
  7. а б Каяки, Байдарки, Каное — історія походження каркасних маломірних суден
  8. Canada central in canoe, kayak history(англ.)
  9. A Brief History of the Canoe [Архівовано 29 жовтня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
  10. John Rob Roy MacGregor: the man who invented the sport of kayaking [Архівовано 27 листопада 2020 у Wayback Machine.](англ.)
  11. American Canoe Association [Архівовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.](англ.)
  12. History [Архівовано 17 січня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
  13. Canoe Sprint [Архівовано 1 листопада 2015 у Wayback Machine.](англ.)
  14. а б в г Як вибрати каное?. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 17 березня 2011. 
  15. Как сидят в каноэ [Архівовано 1 грудня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
  16. Каное, байдарки, каяки, рафти і катамарани — в чому різниця?. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 6 грудня 2020. 
  17. Виды каноэ [Архівовано 4 грудня 2020 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. Top ten canoe slalom facts to impress your friends [Архівовано 17 січня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
  19. Canoe slalom technique and terminology [Архівовано 19 вересня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
  20. Canoe Slalom [Архівовано 31 жовтня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
  21. What is Canoe Slalom? [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.](англ.)
  22. а б What is Canoe Sprint? [Архівовано 22 грудня 2020 у Wayback Machine.](англ.)
  23. Canoe Sprint [Архівовано 24 січня 2021 у Wayback Machine.](англ.)
  24. Disciplines [Архівовано 30 листопада 2020 у Wayback Machine.](англ.)

ДжерелаРедагувати