Кано́е (англ. canoe, ісп. canoa від аравак. ka-no-a) — невелике гребне, або вітрильно-гребне судно, для якого характерні веретеноподібна форма корпусу і спосіб веслування одним однолопатевим лопатоподібним веслом без кочета. Належить до одного з найстаріших на Землі видів човнів, що був відомий людині з часів пізнього палеоліту. Сьогодні використовується багатьма тубільними племенами Америки, Африки, Південно-Східної Азії і Океанії.

Каное, виготовлене способом випалювання і видовбування. Соломонові о-ви.
Підготовка стовбура до видовбування каное. Сіетл. США

ЕтимологіяРедагувати

Слово «каное» походить від іспанського Canoa, яке саме походить від карибського араваксько-таїнського Ka-no-a, що означає «плисти по воді»[1][2]. Термін каноу (kanow) дотепер використовується карибською народністю Акавайо (Akawaio) з Гайани для позначення каное.

ІсторіяРедагувати

 
Індіанці Америки виготовляють каное методом випалювання серцевини стовбура. Гравюра XVI ст.

Каное було одним з перших човнів, що використовувався людиною. Ідея каное-довбанки могла бути викликана видом стовбура дерева, що пливе у воді. До появи у людини інструментів, що дозволяли надати стовбуру форму човна і видовбати в ньому заглиблення для розміщення гребця та вантажу, в якості плавзасобу використовувались плоти, зв'язані з декількох необроблених стовбурів древ.

 
Видовбане з цільного стовбуру каное. о.Реюньйон

Поява в мезолиті та неолиті (X тис. до н. е.) у людини ефективних інструментів для обробки деревини (кам'яних та рогових сокир), уможливила появу каное. Найстарішим відомим на сьогодні каное-довбанки є каное з Пессе, знайдене в Нідерландах і датоване радіовуглецевим методом близько 8040—7510 рр. до н. е[3].

Одне з найдавніших відомих каное у світі — дуфунське каное[en], що виявлене біля селища Дуфуна в Нігерії і на даний момент зберігається в Даматуру, столиці штату Йобе. Воно датується 6000-6500 р. до н. е. і є найстарішим виявленим човном в Африці і третім найстарішим човном у світі[4].

Розкопки в Данії виявили використання каное-довбанок з веслами у період культури Ертебелле (близько 5300–3950 рр. до н. е.)[5].

Австралійські аборигени виготовляли каное з різних матеріалів, включаючи кору дерев та видовбані стовбури дерев. Для виготовлення каное з кори потрібно було багато навичок і їх можна було виготовити лише з кори певних дерев, зібраної у потрібний час року. Дерева, пошкоджені внаслідок видаленням з них кори для виготовлення каное, стали відомі прибулим до Австралії європейцям як «каное-дерева»[6].

 
Каное-довбанка з аутригером. Нова Гвінея

Австронезійські народи удосконалили форму каное, додавши до нього аутригери (балансири) і вітрила. На своїх вітрильних каное з аутригерами — проа, вони перетинали океанські простори і змогли колонізувати численні острови від острова Мадагаскар в Індійському океані до Гаїті і островів Пасхи в Тихому океані. Вітрильні каное з аутригерами типу лакана дотепер широко використовується місцевим населенням о. Мадагаскар, а нгалава — на східноафриканському узбережжі Суахілі в Танзанії та Кенії. Бойові каное австронезійців, такі як кора-кора могли досягати довжини 30 метрів і містити до 200 воїнів.

Американські індіанці виготовляли каное з цільних стовбурів дерев, вирубуючи і випалюючи серцевину, або ж зшивали з берести (перевагою останнього варіанту є те, що такі каное дуже легко і зручно переносити)[7].

Перша фабрика, що випускала каное промисловим способом з'явилася у Квебеку у 1750-му році. Іноді всі сучасні каное, побудовані не традиційним способом, називають «канадськими»[8].

Після Громадянської війни в США каное стали популярним способом проведення дозвілля — вони використовувалися як для полювання і рибальства, так і просто для відпочинку на природі. Тоді ж, через нестачу берести, стали популярними більш сучасні моделі каное з дерев'яних дошок[9].

 
Каное-довбанка Мтумбві на узбережжі Індійського океану. Кенія

У Європі каное і каяки стали популярними після виходу у 1865 році книги шотландського юриста Джона МакГрегора "1000 миль у каное «Роб Рой», де він описував свої подорожі на каное-подібному човні по Європі і Близькому Сходу. У 1866 році МакГрегор заснував Королівський Каное Клуб[en] (RCC), перший каное-клуб в світі[10].

У 1880 з'явилася Американська асоціація каное[11], а у 1924 у Данії — Міжнародна федерація каное[12]. У тому ж році плавання на каное з'явилося на Олімпійських іграх[13].

КонструкціяРедагувати

 
1 — ніс, 2 — корма, 3 — корпус, 4 — сидіння, 5 — банки, 6 — планшир, 7 — палуба, 8 — планка для перенесення[14]
 
Складне каное Лакана з аутригером (балансиром) і вітрилом. Мадагаскар

Як правило, традиційні каное виготовлялися з цілого стовбура дерева шляхом випалювання і видовбування. Альтернативним варіантом було будівництво каркасу, який потім обтягували корою або шкірою. Зазвичай каное мало симетрично загострений ніс і корму. Такі човни були різних розмірів, розраховані здебільшого на 2-3 осіб, проте найбільші могли вміщувати до 100 чоловік[7].

Рулювання каное здійснюється рульовим бічним веслом — поворотом весла у воді і зміною його траєкторії в кінці гребка.

Існує багато плавзасобів, візуально схожих на каное, наприклад каяк і байдарка. Головними особливостями, за якими можна відрізнити каное є:

 
Берестяне каное з музею Торонто
  • Весло з однією лопаттю — у каяках використовується весло з двома лопатями
  • Відсутність спинки — на каное гребець стоїть на одному чи двох колінах, або ж сидить на сидінні-банці[15].
  • Відкритість — на відміну від каяку, що є закритим човном з кокпітом для гребця, каное не має відсіку для багажу і захисту від води
  • Розмір — каное може бути як одномісним, до 3 метрів, так і дуже великим — бойові каное сягали 30 метрів завдовжки, тоді як каяки, зазвичай, одномісні.
  • Каное зазвичай не розбірне — на відміну від каяку чи байдарки[16].
     
    Каное-довбанки на р.Тцирібіхіна, Мадагаскар

Також, каное зазвичай мають значно більшу вантажопідіймальність, але меншу стабільність при непогоді, через те, що центр ваги каное з гребцем знаходиться над рівнем води (у байдарці і каяку він знаходиться під водою). Ширина каное також більша ніж у байдарок і каяків — 90-100 см[14].

Каное зазвичай симетричні — ніс і корма виглядають однаково, що дозволяє легко переміщуватись у будь-якому напрямку. Проте іноді вони можуть мати транець з боку корми для встановлення мотора.

Вигин дна каное називають рокером. Чим більш пласке дно, тим менша маневреність каное, але тим більша його курсова стійкість[14].

Каное зазвичай мають пласке дно без кіля, проте іноді можуть бути обладнані ним[14].

Сучасні каное можуть бути зроблені не лише з дерева — вони можуть бути пластиковими, алюмінієвими, фанерними, з ПВХ або композитних матеріалів, надувними[17].

Спортивні дисципліниРедагувати

Слалом на каноеРедагувати

У цьому виді спорту, гребець має пройти по трасі довжиною 250—300 метрів, що складається з 18-25 воріт, які мають бути послідовно пройдені гребцем (не торкаючись самих воріт). Переможцем є людина, що пройшла всі ворота якнайшвидше. За торкання воріт або проходження їх в неправильному порядку нарахувується штрафний час.

Гравці змагаються у закритих човнах, більш подібних до каяків ніж до каное. Різниця між дисциплінами слалому на каное і каяках полягає у веслах — у слаломі на каное весло з однією лапаттю[18].

Принаймні 6 з воріт розташовуються так, щоб їх треба було долати проти течії[19].

Траса складається з великої кількості порогів. Кількість, форма і взаєморозташування порогів визначають складність гонки. Зазвичай траса проєктується так, щоб найкращі спортсмени проходили її за 90-110 секунд. З 1960-х змагання проводяться на спеціально створених каналах, а не на природних річках, тому кожна траса є унікальною.

Перші змагання з каное-слалому пройшли у Швейцарії у 1933 на спокійній воді, проте невдовзі почали проводитися на порогах. Перший чемпіонат світу був проведений у 1949 у Женеві. На Олімпійських іграх каное-слалом був вперше представлений у 1972 році. На Олімпійських іграх 2016 проводилися змагання у 2 заліках — з одним і двома гребцями[20]. На Олімпіаді 2020 у Токіо планується замінити парні чоловічі запливи на одинарні жіночі (зараз гребчині змагаються лише на каяках)[21].

Каное-спринтРедагувати

У каное-спринті гребці мають пройти трасу довжиною від 200 до 5000 метрів якомога швидше. Човни мають керуватися або індивідуально або командами від 2 до 4 гребців[22].

Змагання з каное-спринту вперше були проведені у 1869 році у Великій Британії.

Під час запливу гребці стоять на одному коліні, що дозволяє їм краще балансувати.

На олімпійських іграх 1924 запливи на каное були представлені як демонстраційний вид спорту, а у 1936 році — як повноцінні змагання.

На Олімпійських іграх 2016 каное-спринт був представлений у 3 заліках (усі чоловічі): індивідуальні запливи на 200 і 1000 м, а також парний заплив на 1000 м. Переможцем в індивідуальному запливі на 200 м став український веслувальник Юрій Чебан[23].

На Олімпіаді 2020 планується гендерно збалансувати заліки каное-спринту[22].

ІншіРедагувати

Існує багато неолімпійських видів спорту на каное: поло на каное, каное-фрістайл, марафон на каное та багато інших. Організовує змагання з них Міжнародна Федерація каное[24]

Традиційні човни інших культурРедагувати

У багатьох традиційних культурах були винайдені човни, видовбані з цільного стовбуру дерева або з обтягнутого шкірою або корою каркасу. Вони мають свої назви у кожній культурі, але конструктивно є подібними до каное:

Та багато інших

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. André Lucrèce ,  , Éditions L'Harmattan ,1991 (read online [ archive ]) , p.  97 : «The French word canot is borrowed from the Spanish canoa  ; itself derived directly from taino-arawak kanoa , gives in kanawa carib, and in kanaoa carib , designating the large monoxyle wooden canoe. The term kanow is still used by the Akawaio (Guyana carib) to designate a canoe. „
  2. Marie-France Patte ,  , L'Harmattan ,2008 (read online  [ archive ]) , p.  169.
  3. Oudste bootje ter wereld kon werkelijk varen». Leeuwarder Courant (in Dutch). ANP. 12 April 2001. Retrieved December 4, 2011
  4. Ujorha, Tadaferua O. (16 September 2002). «Nigeria: Dufuna Canoe: a Bridge Across 8,000 Years». Daily Trust. Abuja. Retrieved 02 February 2021
  5. «Dugouts and paddles». Archived from the original
  6. Aboriginal canoe trees around found along the Murray River
  7. а б Каяки, Байдарки, Каное — історія походження каркасних маломірних суден
  8. Canada central in canoe, kayak history(англ.)
  9. A Brief History of the Canoe(англ.)
  10. John Rob Roy MacGregor: the man who invented the sport of kayaking(англ.)
  11. American Canoe Association(англ.)
  12. History(англ.)
  13. Canoe Sprint(англ.)
  14. а б в г Як вибрати каное?
  15. Как сидят в каноэ(рос.)
  16. Каное, байдарки, каяки, рафти і катамарани — в чому різниця?
  17. Виды каноэ(рос.)
  18. Top ten canoe slalom facts to impress your friends(англ.)
  19. Canoe slalom technique and terminology(англ.)
  20. Canoe Slalom(англ.)
  21. What is Canoe Slalom?(англ.)
  22. а б What is Canoe Sprint?(англ.)
  23. Canoe Sprint(англ.)
  24. Disciplines(англ.)

ДжерелаРедагувати