Відкрити головне меню

Ти́міш Семчи́шин (псевдо: Рі́чка, Білий, Бор, Мирослав Річка, Папа, Тиміш, Михайло Іванович, Михайло, Іван Іванович, Юрій Іванович, Юрко, Сагайдачний, Стогін, Шелест, Ярема; нар. 1915, с. Кульчиці, нині Самбірський район, Львівська область — пом. 5 жовтня 1946, Одеса, Українська РСР, СРСР) — діяч Організації українських націоналістів, керівник похідної групи ОУН «Південь».

Тиміш Семчишин
Загальна інформація
Народження 1915(1915)
Кульчиці, Самбірський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина
Смерть 5 жовтня 1946(1946-10-05)
Одеса, Українська РСР, СРСР
Псевдо Річка
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС OUN-B-01.svg ОУН
Командування
керівник Похідної групи ОУН-Південь

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився 1915 року в селі Кульчиці на Самбірщині. Закінчив Самбірську гімназію. Член «Пласту».

У 1930-их роках студентський діяч у Львові.

Член редакції «Студентського вісника» (1937—39). Член проводу студентського сектору Крайової екзекутиви ОУН (1937—39). Учасник 7-го конгресу Союзу українських студентських організацій під Польщею, заарештований у березні 1939, звільнений з-під варти на початку Другої світової війни (18 вересня 1939).

Окружний провідник ОУН Лемківщини (грудень 1939 — червень 1941), учасник 2-го Великого збору ОУН у Кракові (31 березня — 3 квітня 1941).

Провідник 3-ї (Південної) похідної групи ОУН (1941), заступник[1] крайового провідника ОУН південно-східних українських земель у Дніпропетровську (вересень 1941 — січень 1942). 1 січня 1942 заарештований гестапо в Кривому Розі, упродовж січня—жовтня 1942 утримувався в тюрмах Кривого Рогу і Дніпропетровська.

Після втечі 26 жовтня 1942 за допомогою членів ОУН із тюрми в Дніпропетровську перебрався у Придністров'я, яке було окуповане румунами, керівник обласного проводу ОУН Трансністрії (листопад 1942 — березень 1944), редактор його друкованих органів — підпільних журналів «За державність» (вийшло 7 номерів), «Чорноморський вісник» (5—6 номерів). Організатор і учасник переговорів між Проводом ОУН і представниками румунського уряду (жовтень 1943 — березень 1944).

Отримав призначення на роботу в Одесу. Почав працювати над історією 3-ї похідної групи ОУН, але не закінчив роботу у зв'язку з арештом. 2 вересня 1944 затриманий та 9 вересня 1944 заарештований 4-м управлінням контррозвідки «Смерш» 2-го Українського фронту в Бухаресті (Румунія).

26 квітня 1946 на закритому судовому засіданні Військового трибуналу військ НКВС Київської області засуджений до смерті. Реабілітований 17 квітня 1998.

ПриміткиРедагувати

  1. Ковальчук В. ОУН в Центральній, Південній та Східній Україні. 1941—1950-ті рр. — Київ, 2011. — С. 4. — ISBN 978-966-02-6009-2.

ПосиланняРедагувати

Джерела та літератураРедагувати