Семчишин Тиміш
Ти́міш Семчи́шин (псевдо: Рі́чка, Білий, Бор, Мирослав Річка, Папа, Тиміш, Михайло Іванович, Михайло, Іван Іванович, Юрій Іванович, Юрко, Сагайдачний, Стогін, Шелест, Ярема; нар. 1915, с. Кульчиці, нині Самбірський район, Львівська область — пом. 5 жовтня 1946, Одеса, Українська РСР, СРСР) — діяч Організації українських націоналістів, керівник похідної групи ОУН «Південь».
| Тиміш Семчишин | |
|---|---|
| Загальна інформація | |
| Народження |
1915 Кульчиці, Самбірський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина |
| Смерть |
5 жовтня 1946 Одеса, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |
 Україна |
| Псевдо | Річка |
| Військова служба | |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 ОУН |
| Командування | |
| керівник Похідної групи ОУН-Південь | |
Життєпис ред.
Народився 1915 року в селі Кульчиці на Самбірщині. Закінчив Самбірську гімназію. Член «Пласту».
У 1930-их роках студентський діяч у Львові.
Член редакції «Студентського вісника» (1937—39). Член проводу студентського сектору Крайової екзекутиви ОУН (1937—39). Учасник 7-го конгресу Союзу українських студентських організацій під Польщею, заарештований у березні 1939, звільнений з-під варти на початку Другої світової війни (18 вересня 1939).
Окружний провідник ОУН Лемківщини (грудень 1939 — червень 1941), учасник 2-го Великого збору ОУН у Кракові (31 березня — 3 квітня 1941).
Провідник 3-ї (Південної) похідної групи ОУН (1941), заступник[1] крайового провідника ОУН південно-східних українських земель у Дніпропетровську (вересень 1941 — січень 1942). 1 січня 1942 заарештований гестапо в Кривому Розі, упродовж січня—жовтня 1942 утримувався в тюрмах Кривого Рогу і Дніпропетровська.
Після втечі 26 жовтня 1942 за допомогою членів ОУН із тюрми в Дніпропетровську перебрався у Придністров'я, яке було окуповане румунами, керівник обласного проводу ОУН Трансністрії (листопад 1942 — березень 1944), редактор його друкованих органів — підпільних журналів «За державність» (вийшло 7 номерів), «Чорноморський вісник» (5—6 номерів). Організатор і учасник переговорів між Проводом ОУН і представниками румунського уряду (жовтень 1943 — березень 1944).
Отримав призначення на роботу в Одесу. Почав працювати над історією 3-ї похідної групи ОУН, але не закінчив роботу у зв'язку з арештом. 2 вересня 1944 затриманий та 9 вересня 1944 заарештований 4-м управлінням контррозвідки «Смерш» 2-го Українського фронту в Бухаресті (Румунія).
26 квітня 1946 на закритому судовому засіданні Військового трибуналу військ НКВС Київської області засуджений до смерті. Реабілітований 17 квітня 1998.
Примітки ред.
- ↑ Ковальчук В. ОУН в Центральній, Південній та Східній Україні. 1941—1950-ті рр. — Київ, 2011. — С. 4. — ISBN 978-966-02-6009-2.
Посилання ред.
Джерела та література ред.
- О. І. Луцький. Семчишин Тиміш // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 528. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Ковальчук В. ОУН в Центральній, Південній та Східній Україні. 1941—1950-ті рр. — Київ, 2011. — С. 4. — ISBN 978-966-02-6009-2.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3., т.7
- Газета «Шлях перемоги» 2.03.1996, П.Дужий