Самбірський повіт
Самбірський повіт (нім. Bezirk Sambor; пол. Powiat samborski) — історична адміністративно-територіальна одиниця у складі Королівства Галичини і Володимирії, ЗУНР, Польщі, УРСР і дистрикту Галичина. Центром повіту було м. Самбір.
| Самбірський повіт | |
|---|---|
| Основні дані | |
| Країна: | Австро-Угорщина, ЗУНР, Польська Республіка, СРСР |
| Воєводство: | Королівство Галичини та Володимирії, Львівська військова область, Львівське воєводство, Дрогобицька область |
| Утворений: | 1867 |
| Населення: | 133.800 |
| Площа: | 1 133 км² |
| Густота: | 117 осіб/км² |
| Населені пункти та ґміни | |
| Повітовий центр: | м. Самбір |
| Міські гміни: | 2 |
| Сільські гміни: | 11 |
| |
| Мапа повіту | |
| Повітова влада | |
Австро-Угорщина
ред.Самбірський повіт створений у 1867 році за часів Австро-Угорської імперії.
Період ЗУНР
ред.Самбір поряд із Дрогобичем і Перемишлем був одним із трьох міст Східної Галичини, в гарнізонах яких переважали поляки серед військових, що вони й використали 1 листопада 1918 р. для захоплення міста. Проте прибуття української військової залоги зі Старого Самбора і селян довколишніх сіл встановило українську владу.
У період ЗУНР входив до Самбірської військової округи Львівської військової області ЗУНР. Повітовим комісаром був письменник Андрій Чайковський[1] (УНДП). Міським комісаром (бургомістром) обраний адвокат д-р Данило Стахура (УНДП). Делегатами до УНРади обрані: від міста — професор гімназії Олександр Бойцун, від повіту — вчитель гімназії Тадей Залеський.[2]
У Самборі виходив щотижневик «Наддністрянські вісти» — орган Самбірського, Старосамбірського, Турківського Рудківського і Мостиського повітових комісаріатів ЗУНР[3].
Під польською окупацією
ред.Після окупації поляками ЗУНРу повіт був включений 23.12.1920 до новоутвореного Львівського воєводства Польщі.
Зміни адміністративного поділу
ред.
1 квітня 1928 р. сільську гміну (самоврядну громаду) Посада Фельштинська було скасовано, а її територію приєднано до гміни Фельштин[4].
1 квітня 1932 р. було скасовано Старосамбірський повіт і значна його частина була приєднана до Самбірського повіту[5]. Внаслідок цього територія повіту збільшилася до 1133 км². Самбірський повіт був одним із найбільших повітів Львівського воєводства. Включав в себе чотири міста — Самбір, Старий Самбір, Хирів та Стара Сіль.[6].
15 червня 1934 р. село Волоща передане з Самбірського повіту до Дрогобицького[7], а місто Хирів і села Банковіце з присілком Сушиця Мала, Ґродовіце, Лібухова, Поляна, Росохи, Слохинє, Сушица Вєлька, Терло Рустикальне і Терло Шляхецке — до Добромильського[8].
1 серпня 1934 р. було здійснено новий поділ на сільські гміни[9] шляхом об'єднання дотогочасних (збережених від Австро-Угорщини) ґмін, які позначали громаду села. Новоутворені ґміни відповідали волості — об'єднували громади кількох сіл або (в дуже рідкісних випадках) обмежувались єдиним дуже великим селом. Внаслідок поділу утворилися 11 сільських гмін і 2 міські.
1 квітня 1938 р. село Татари передане з гміни Дорожів до гміни Дубляни[10].
Міста (Міські ґміни)
ред.- м. Самбір
- м. Старий Самбір — з 01.04.1932
- м. Стара Сіль — з 01.04.1932. У 01.08.1934 р. понижено до села. Міська ґміна до 01.08.1934 р.
Сільські ґміни
ред.Кількість:
1920—1928 рр. — 90
1928—1932 рр. — 89
1932—1934 рр. — 114
1934 рр. — 110
1934—1939 рр. — 13
Перейменування
ред.Рішенням міністра внутрішніх справ 4 травня 1939 року змінена німецька назва поселення (колонії) Кранцберґ (нім. Kranzberg) на польську Вєньчице (пол. Wieńczuce).[12]
Населення
ред.У 1907 році українці-грекокатолики становили 63 % населення повіту[13].
У 1939 році в повіті проживало 130 820 мешканців (93 670 українців-грекокатоликів — 71,67 %, 7 815 українців-латинників — 5,97 %, 12 935 поляків — 9,89 %, 1 300 польських колоністів міжвоєнного періоду — 0,99 %, 13 740 євреїв — 10,5 % і 1 360 німців та інших національностей — 1,04 %)[14].
Публіковані польським урядом цифри про національний склад повіту за результатами перепису 1931 року (з 133 814 населення ніби-то було аж 56 818 (42,46 %) поляків при 68 222 (50,98 %) українців, 7 794 (5,82 %) євреїв і 700 (0,52 %) німців) суперечать даним, отриманим від місцевих жителів (див. вище) та пропорціям за допольськими (австрійськими 1907 року) та післяпольськими (радянськими 1940 і німецькими 1942) звітами.
СРСР
ред.Після півмісячної німецької окупації у вересні 1939 р. територія повіту передана СРСР. 27 листопада 1939 р. повіт включений до новоутвореної Дрогобицької області. 17 січня 1940 р. повіт ліквідований шляхом поділу на райони — кожен із кількох ґмін:
- Самбірський — з міської ґміни Самбір та сільських ґмін Баранівці, Бісковичі, Блажів і Самбір;
- Старосамбірський — з міської ґміни Старий Самбір та сільських ґмін Райтаровичі, Стара Сіль, Старий Самбір, Сусідовичі і Фельштин;
- Дублянський — із сільських ґмін Городище, Дорожів, Дубляни і Калинів.
Третій Райх
ред.Німецькою окупаційною владою 1.08.1941 відновлений Самбірський повіт, для управління яким 11.08.1941 утворено Самбірське окружне староство (нім. Kreishauptmannschaft und Gemeindeverband Sambor). Відновлений був також і поділ на ґміни. 1 серпня 1943 Самбірський повіт був підпорядкований Дрогобицькому окружному староству. У зв'язку з цим було створено Самбірський повітовий комісаріат (нім. Landkommissariat Sambor).
Після повторної радянської окупації на початку серпня 1944 р., радянською владою повіт знову був поділений на райони.
Примітки
ред.- ↑ Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- ↑ Олег ПАВЛИШИН. ОРГАНІЗАЦІЯ ЦИВІЛЬНОЇ ВЛАДИ ЗУНР У ПОВІТАХ ГАЛИЧИНИ (ЛИСТОПАД — ГРУДЕНЬ 1918 РОКУ). Архів оригіналу за 21 вересня 2019. Процитовано 22 вересня 2019.
- ↑ Наддністрянські вісти, 1918—1919
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20161019023707/http://isap.sejm.gov.pl/DetailsServlet?id=WDU19271120949 Архівовано 19 жовтня 2016 у Wayback Machine.] Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 18 listopada 1927 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Posada Felsztyńska w powiecie staro-samborskim, województwie lwowskiem i o włączeniu jej terytorjum do gminy wiejskiej Felsztyn w tymże powiecie i województwie](пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 7 stycznia 1932 r. w sprawie zniesienia oraz zmiany granic niektórych powiatów na obszarze województwa lwowskiego. Dz.U. 1932 nr 6 poz. 36 [Архівовано 28 квітня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Wladyslaw Podolinski: Powiat Samboski. Sprawozdanie dyrekeji za r. Szk. 1932/33 (I.Panstw. Gimn. Meskiego w Samborze). Sambor 1933.
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów drohobyckiego i samborskiego w województwie lwowskiem. [Архівовано 8 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Rady Ministrów z dnia 28 maja 1934 r. o zmianie granic powiatów samborskiego i dobromilskiego w województwie lwowskiem. Dz.U. 1934 nr 48 poz. 427 [Архівовано 10 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 14 lipca 1934 r. o podziale powiatu samborskiego w województwie lwowskiem na gminy wiejskie. [Архівовано 29 квітня 2015 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 grudnia 1937 r. o zmianie granic gmin wiejskich Dublany i Dorożów w powiecie samborskim, województwie lwowskim. Dz.U. 1937 nr 86 poz. 622 [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 20 marca 1937 r. o zniesieniu gminy wiejskiej Bylice i o utworzeniu gminy wiejskiej Rajtarowice w powiecie samborskim, województwie lwowskim. Dz.U. 1937 nr 24 poz. 158 [Архівовано 18 січня 2017 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Zarządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 4 maja 1939 r. o ustaleniu nazw niektórych miejscowości w powiecie gródeckim, jaworowskim, lwowskim, niżańskim, samborskim i żółkiewskim w województwie lwowskim.[недоступне посилання] (пол.)
- ↑ Українці. Частка у населенні повітів. Архів оригіналу за 23 вересня 2016. Процитовано 20 березня 2017.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 66.
