Відкрити головне меню

Семеняка Людмила Іванівна (16 січня 1952, Ленінград) — російська балерина, Народна артистка СРСР (1986), лауреат Державної премії СРСР (1977), лауреат премії Анни Павлової Паризької академії танцю.

Семеняка Людмила Іванівна
рос. Людмила Семеняка
RIAN archive 88379 Semenyaka and Kovmir Perform at 1st International Ballet Contest.jpg
Народилася 16 січня 1952(1952-01-16) (67 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність артист балету, балетмейстер, хореограф
Alma mater Академія російського балету імені А. Я. Ваганової
Вчителі Nina Belikova[d]
У шлюбі з Лавровський Михайло Леонідович і Андріс Лієпа[d]
Нагороди
Державна премія СРСР Премія Ленінського комсомолу народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР

БіографіяРедагувати

Народилася у Ленінграді. Батько Семеняка Іван Якович працював гравером у видавництві «Правда». Мати Марія Митрофанівна Семеняка — апаратниця хімічної лабораторії.

У 10 років вступила в Ленінградське хореографічне училище імені Агріппіни Ваганової, в 12 років дебютувала на сцені Театру опери та балету імені Кірова (нині Маріїнський театр) у сольній партії маленької Марі в балеті «Лускунчик».

З 1970 по 1972 роки працювала в Ленінградському Театрі опери та балету імені Кірова. Продовжувала займатися під керівництвом Ірини Колпакової. У 1972 році Юрій Григорович запросив її у Великий театр. У тому ж році артистка успішно дебютувала у виставі Великого театру «Лебедине озеро». Її наставником стала легендарна Галина Уланова, що здійснила значний вплив на творчість балерини.

У Великому театрі виступала до 1990 року, виконавши центральні партії в багатьох балетах. За роль Валентини в балеті «Ангара» Людмила Семеняка удостоєна Державної премії СРСР (1976). У тому ж році вона завойовує І премію і золоту медаль І Міжнародного конкурсу артистів балету в Токіо, а в Парижі Серж Лифар вручає їй премію імені Анни Павлової Паризької академії танцю. У 1986 році їй присуджують звання Народної артистки СРСР. Того ж року Людмила Семеняка отримує в Лондоні престижну премію англійську «Вечірній Стандарт» за найкращі досягнення в області хореографічного мистецтва.

У 1990—1991 роках балерина працювала за контрактом у трупі Англійського національного балету. У 1992 Людмила Семеняка з великим успіхом танцювала в «театрі Колон» в Аргентині. У 1999 році дебютувала як балетмейстер-постановник, підготувавши для свого сольного виступу номер «З ролі в роль» на музику Моцарта. З 2002 року Людмила Семеняка — педагог-репетитор Великого театру. Вона — член журі багатьох міжнародних конкурсів артистів балету. У 2008 році стала володаркою призу «Душа танцю» (номінація «Метр танцю»), щорічно присуджується журналом «Балет».

Живе і працює в Москві. Виховує сина. Чоловіком Людмили Семеняки був радянський і російський хореограф і балетмейстер, народний артист СРСР, Михайло Лавровський[1].

ФільмографіяРедагувати

За участю Людмили Семеняки зняті фільми-балети: «Танцює Людмила Семеняка», "" балерина Великого, «Монолог балерини», «Запрошує Людмила Семеняка», «Раймонда», «Спартак», «Кам'яна квітка», «Лускунчик», «Світ Уланової» та інші.

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати