Відкрити головне меню

Оптичне випромінювання (Світлове випромінювання) — 1) випромінювання, електромагнітна хвиля оптичного

діапазону; термін, що поєднує видиме світло, інфрачервоне випромінення і ультрафіолетове випромінювання.[1]
2) Уражаючий фактор ядерного вибуху.

Зміст

Джерела оптичного (світлового) випромінюванняРедагувати

ПриродніРедагувати

[1]ШтучніРедагувати

 
Лампа-джерело світла

Оптичне випромінювання[2] може бути зроблено за допомогою штучних джерел, таких як УФ-світильники, побутові лампочки й інфрачервоні обігрівачі, але основним джерелом впливу випромінювання, для більшості людей, є Сонце. Цей вплив може призвести до негативних наслідків для здоров'я. Усі довжини хвиль області спектра, від УФ (ультрафіолетового) до ІЧ (інфрачервоного), можуть нанести термічне пошкодження у поверхневих шарах шкіри, у тому числі очей. Коли йдеться про природні джерела, цей вид термічної травми можна назвати засмага. Однак теплове ушкодження від інфрачервоного випромінювання може також статися у інших місцях, наприклад, у ливарних, де таке випромінювання створюється промисловими процесами плавлення металу. На іншому кінці цього діапазону- ультрафіолетове світло, має досить енергії фотонів, щоби викликати безпосередній вплив на структуру білка у тканинах, що добре відомо, як канцерогенний вплив. Професійний шкідливий вплив на людину УФ-світла, відбувається також під час, наприклад, зварювання й операцій паяння.

Надмірний вплив природного, або штучного УФ-випромінювання викликає негайне (гостре) та довгострокове (хронічне) пошкодження очей та шкіри.

Світло — у широкому розумінні цього слова, електромагнітні хвилі, мінімальні довжини яких вимірюються одиницями нанометрів а максимальні — частки міліметра (діапазон частот: 3·1011 — 3·1017 Гц).

Фізичні властивості оптичного випромінювання і методи його дослідження характеризуються значною мірою загальності. Саме у діапазоні спектру оптичного випромінювання проявляються і хвильові і корпускулярні властивості світла. Хвильові властивості обумовлюються дифракцією, інтерференцією та поляризацією. Тим часом деякі властивості не можна зрозуміти не ввівши уявлення про світло як про потік частинок — фотонів. Ця дуалістична теорія знаходить загальне пояснення у квантовій механіці.

Швидкість розповсюдження світла у вакуумі приблизно становить 3·108м/с. У будь-якому іншому середовищі, швидкість світла є меншою. Відношення швидкості світла у середовищі та у вакуумі називають абсолютним показником заломлення у цьому середовищі. Взагалі, для різних довжин хвиль показник заломлення різний, звідки й виникає явище дисперсії.

Різні види оптичного випромінювання розрізняють за такими ознаками: тип генерації світла (теплове випромінювання, люмінесценція), ступінь однорідності спектру (монохроматичне світло, немонохроматичне), упорядкованість орієнтації електричних та магнітних векторів (природне світло, поляризоване: лінійно, по колу, еліптично), розсіяння потоку випромінювання (направлене, дифузійне, змішане).

У разі падіння оптичного випромінювання на певну поверхню, частина його відбивається, причому кут падіння, дорівнює куту відбивання (у випадку падіння на площину). Частина потоку світла поглинається тілом і перетворюється на теплову енергію, котра йде на нагрівання тіла, хоча можливі і інші перетворення світла: фотоефект (фотоелектронна емісія), фотолюмінесценція, фотохімічні перетворення.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Electromagnetic radiation. Wikipedia, the free encyclopedia (en). Процитовано 2016-02-17. 
  2. Optical radiation. Wikipedia, the free encyclopedia (en). Процитовано 2016-02-25.