Фотолюмінесценція
Фотолюмінесце́нція — різновид люмінесценції, світіння, яке виникає під дією світлових променів оптичного діапазону частот — ультрафіолетових і видимих.
| Фотолюмінесценція | |
 Фотолюмінесценція у Вікісховищі |
Приклад — свічення деяких мінералів під дією видимих та ультрафіолетових променів. Характеризується спектрами поглинання і люмінесценції, поляризацією люмінесценції, енергетичним виходом (відношення енергії, яка випромінюється тілом у вигляді люмінесценції до поглинутої енергії), квантовим виходом (відношення числа випромінених квантів до числа поглинутих), кінетикою.
Антистоксова люмінесценція ред.
Фотолюмінесценція, при якій довжина хвилі випромінюваного світла менша за довжину хвилі збуджуючого (не виконується правило Стокса). Енергія квантів випромінюваного світла збільшується за рахунок енергії теплового руху і тому речовина охолоджується (ефект оптичного охолодження). При зміні довжини хвилі збуджуючого світла спектр люмінесценції не залежить від довжини хвилі збуджуючого світла (при збудженні в довгохвильовій частині спектра частина енергії люмінесценції переноситься в антистоксову область з коротшими хвилями).
Квантовий вихід фотолюмінесценції ред.
Відношення числа випромінених квантів до абсорбованих речовиною, або відношення енергії, випромінюваної у вигляді світла, до всієї абсорбованої світлової енергії.
Використання ред.
Фотозбудження з успіхом застосовується для отримання люмінесценції рідких кристалів і скла, а також твердих порошків — кристалофосфорів. Фотозбудження зручне для об'єктів з малими і середніми концентраціями люмінесцентної активної речовини. За значних концентрацій активаторів або в розчинах з поглинаючим розчинником воно збуджує тільки поверхневі шари речовини. Густина ультрафіолетових і видимих потоків випромінювання в сучасних джерелах збудження люмінесценції відносно невелика. Тому для фотолюмінесценції характерні середні і малі яскравості. Світло рідко використовується для збудження газів, оскільки густина центрів поглинання у цьому випадку дуже незначна і при відносно малих потужностях фотозбудження інтенсивність люмінесценції слабка.
Відомо, що фотолюмінесценція є неруйнівним оптичним методом дослідження електронної структури напівпровідників. Електрон-діркова пара, яка утворюється в результаті фотозбудження може рекомбінувати безвипромінювально, або ж з випроміненням світла. Аналізуючи спектр випромінювання можна судити про наявність дефектів та їх природу.
Див. дакож ред.
Джерела ред.
Література ред.
- Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0
- Jelena Mitrić, Properties and characterization of rare-earth-activated phosphors, Rare-Earth-Activated Phosphors, Elsevier, 2022, Pages 69-84, https://doi.org/10.1016/B978-0-323-89856-0.00006-7.
Посилання ред.
- Фотолюмінесценція // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.
- ФОТОЛЮМІНЕСЦЕНЦІЯ [Архівовано 3 серпня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
|
Це незавершена стаття з фізики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |